Постанова

від 16.07.2015 по справі 922/5689/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа №922/5689/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача - Стременешенко С.М., за довіреністю від 28.11.2014 р. №28/11/14-1;

відповідача - Любич В.О., за довіреністю від 15.10.2014 р. б/н,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (вх.№1425 від 02.03.2015р.) , на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5689/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Стройсервіс", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків,

про стягнення коштів в сумі 333876,44 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5689/14 (суддя Калантай М.В. ) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Стройсервіс" борг в сумі 236926,11 грн., інфляційні в сумі 46340,29 грн., 3% річних в сумі 13553,47 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 5936,40 грн. В іншій частині - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5689/14 скасувати в частині стягнення з ТОВ "Стальконструкція" боргу в сумі 236926,11 грн., інфляційних втрат у сумі 46340,29 грн., 3% річних в сумі 13553,47 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№4892 від 26.03.2015р.) вважає, що рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заявник скарги надав додаткові пояснення (вх.№5634 від 07.04.2015р.), в яких, зокрема, зазначає, що положеннями договору №21/02/11 від 21.02.2011р., який розглядається у справі, не дотримані вимоги чинного законодавства: статті 884 Цивільного кодексу України та пункту 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 07.04.2015р. оголошувалась перерва для надання сторонам можливості подати додаткові обґрунтовані пояснення та докази.

21.04.2015р. згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл), у зв'язку із хворобою судді Кухаря В.І. для розгляду справи №922/5689/14 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Лакізи В.В., судді Гетьмана Р.А., судді Шутенко І.А.

Позивачем надані пояснення до апеляційної скарги (вх.№6531 від 21.04.2015р.) щодо нарахування інфляційних втрат, які долучені до матеріалів справи.

Відповідачем надані до суду додаткові пояснення (вх.№6676 від 23.04.2015р.), в яких, зокрема, зазначено, що вимоги про стягнення гарантійного фонду у розмірі 150819,60 грн. не можуть бути задоволені, у зв'язку з наявністю недоліків у виконаних роботах, а залишок гарантійного фонду за вирахуванням коштів, на які зменшилась ціна договору у розмірі 86106,51 грн. заявлені передчасно, оскільки не сплинув імперативно встановлений законодавством 10-річний гарантійний строк експлуатації робіт.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р., з метою повного і всестороннього дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено.

Позивачем надані до матеріалів справи пояснення по справі (вх.№8229 від 25.05.2015р.), в яких він вказує, що по-перше, є невірними твердження відповідача про те, що гарантійний термін експлуатації на роботи повинен бути обрахований в порядку частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України (не менш ніж 10 років), оскільки позивач виконував підрядні роботи по будівництву не об'єкта в цілому, а тільки частини і гарантійний термін експлуатації становить 12 місяців, що передбачено укладеним між сторонами договором; по-друге, відповідач не надав доказів того, що замовник висував вимоги щодо усунення недоліків.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 11.06.2015р. оголошувалась перерва для надання сторонам можливості подати додаткові обґрунтовані пояснення та докази, що були предметом дослідження в судовому засіданні.

Відповідачем надані додаткові пояснення (вх.№9558 від 15.06.2015р.), в яких наведено схематичне викладення заявленої до стягнення суми позовних вимог та підстав для відмови в її задоволенні. Зокрема, апелянт зазначає, що сума, заявлена позивачем до стягнення є коштами гарантійного фонду, які не підлягають виплаті, оскільки на першу частину суми (150819,60 грн.) було зменшено ціну договору, у зв'язку з наявними у роботі недоліками, а друга частина боргу (86106,51 грн.) не підлягає виплаті, оскільки не настав строк для його повернення. Щодо штрафних санкцій відповідач зазначає, що в даному випадку відсутні порушення зобов'язань зі сторони ТОВ "Стальконструкція", а отже відсутні підстави для застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 16.06.2015р. у зв'язку з відрядженням судді Шутенко І.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015р., у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання, з метою надання можливості учасникам судового процесу надати суду додаткові письмові пояснення розгляд справи відкладено на 16.07.2015р.

Позивач надав додаткові пояснення (вх.№10572 від 13.07.2015р.), які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 16.07.2015р. представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача зазначив, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством "Стройсервіс" (підрядник) укладено договір підряду №21/02/11 (далі - договір), додаткові угоди до нього: №1 від 04.05.2011 року, №2 від 11.07.2011 року, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов'язався своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати роботи з улаштування підлоги на будівництві Торгівельно-офісного центру з адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, кут пр. Правди.

У відповідності до пункту 5 додаткової угоди до договору підряду №21/02/11 від 21.02.2011р. загальна ціна договору та додаткових угод до нього становить 6354338,88 грн.

За твердженнями позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 236926,11 грн., що підтверджується актом звірки від 31.10.2013р., підписаним сторонами.

Вищенаведене стало підставою для звернення у грудні 2014р. позивача до господарського суду Харківської області з позовом, в якому він просить стягнути з ТОВ "Стальконструкція" на користь ТОВ ВКП "Стройсервіс" суму боргу 236926,11 грн., інфляційних у розмірі 83327,20 грн., 3% річних - 13623,13 грн.; покласти на відповідача відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору у розмірі 6677,54 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений та документально підтверджений, а отже підлягає стягненню, як і підлягають стягненню за перерахунком інфляційні втрати та 3% річних у належному розмірі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої, сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник, відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи, а замовник прийняти об'єкт або закінченні будівельні роботи та оплатити їх (ч.1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України, ч. 1,2 ст. 318 Господарського кодексу України).

Оплата робіт за договором будівельного підряду, відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України, проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником, відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції та під час розгляду апеляційної скарги, підпунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата за договором здійснюється шляхом переказу підрядникові коштів протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

За пунктом 4.2. договору замовник протягом 10 робочих днів після отримання від підрядника акту виконаних робіт зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти і повернути підрядникові один примірник підписаного акту або надати підрядникові мотивовану відмову від прийняття робіт та підписання відповідного акту.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано останній акт виконаних робіт 30.11.2011р. Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 31.10.2013р., відповідно до якого станом на 31.10.2013р. заборгованість на користь ТОВ ВКП "Стройсервіс" складає 236926,11 грн.

Вартість робіт на суму 236926,11 грн. колегія суддів вважає обгрунтованою, оскільки вона визнається сторонами та підтверджується документально, а отже в силу приписів частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, є обставиною, яка визнається сторонами та може не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Твердження відповідача з приводу того, що перші 50% гарантійного фонду не підлягають поверненню, оскільки термін експлуатації на роботи повинен бути обрахований в порядку частини 1 статті 884 Цивільного кодексу України (не менш ніж 10 років), а другі 50% гарантійного фонду не підлягають повернення, з огляду на існуючі недоліки в роботах, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 2.4 договору №21/02/11 від 21.02.2011р. гарантійний фонд встановлюється у розмірі 5% від ціни договору та формується шляхом щомісячного утримання замовником (залишення у замовника) 5% вартості фактично виконаних робіт з урахуванням ПДВ.

Замовник перераховує підряднику 50% суми гарантійного фонду після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт та отримання замовником відповідного рахунку-фактури від підрядника (п. 2.5 договору).

Зі змісту пункту 2.6. договору підряду вбачається, що замовник (відповідач) після здійснення оплати утримує у себе 50% гарантійного фонду на умовах ст.5 договору.

Згідно з п. 2.7 договору, перерахування замовником на рахунок підрядника решти коштів гарантійного фонду в розмірі 50% здійснюється:

а) протягом 30 календарних днів з моменту закінчення гарантійного строку експлуатації, вказаного у статті 5 договору, та отримання замовником від підрядника відповідного рахунку-фактури, або

б) протягом 30 календарних днів після надання підрядником замовнику банківської гарантії на суму решти коштів гарантійного фонду від банку, акцептованого замовником, з текстом та у формі, погодженій із замовником.

Розділ 5 вказаного договору підряду регулює питання гарантій та ризиків, а пункт 5.1. договору визначає, що підрядник гарантує якість виконаних робіт протягом 12 місяців з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Тобто, визначений 12-місячний строк є гарантійним строком експлуатації, закінчення якого є однією із підстав виникнення у відповідача обов'язку здійснити перерахування решти коштів гарантійного фонду.

Таке право замовника відповідає положенням пункту 37 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005р. N 668, яким передбачено, що сторони на власний розсуд можуть погодити у договорі право замовника під час проведення розрахунків за виконані роботи утримувати частину коштів. Зазначені кошти використовуються для забезпечення виконання договірних зобов'язань підрядника. У договорі підряду сторони визначають порядок використання та повернення підряднику утриманих коштів. За згодою сторін частина цих коштів може бути повернена після закінчення робіт та їх прийняття замовником, друга частина - після закінчення гарантійного строку якості робіт (експлуатації об'єкта будівництва) чи протягом цього строку (у разі відсутності недоліків).

Таким чином, саме право замовника утримувати під час проведення розрахунків за виконані роботи кошти гарантійного фонду є диспозитивним, не передбачене жодною імперативною нормою чинного законодавства та здійснюється виключно у випадку погодження сторонами відповідної умови у договорі.

Право утримання коштів гарантійного фонду за своєю правовою природою є додатковою гарантією забезпечення виконання договірних зобов'язань підрядника.

Колегія суддів вважає, що пункт 2.5 договору підряду встановлює строк користування ним додатковими гарантіями (правом утримання коштів гарантійного фонду) порівняно з імперативно передбаченим законодавством комплексом прав замовника.

Виходячи з системного тлумачення положень договору, укладеного між сторонами, поняття гарантійного строку (гарантійний строк експлуатації) - 12 місяців, в даному випадку слід розуміти як визначення строку, зі спливом якого пов'язаний обов'язок відповідача сплатити на користь позивача частину вартості виконаних робіт за договором - гарантійний фонд.

Саме по собі найменування цього строку гарантійним не може бути підставою вважати його правову природу тотожною правовій природі гарантійного строку у розумінні Цивільного кодексу України. У той же час, таке найменування зумовлене тим, що протягом цього строку сторони погодили існування у замовника додаткових порівняно із передбаченими чинним законодавством гарантій його прав, що стосуються дотримання підрядником вимог щодо належної якості робіт, що виконуються за договором, а саме права утримувати в себе частину вартості виконаних за договором робіт (гарантійний фонд).

При цьому, зі спливом гарантійного строку експлуатації, передбаченого пунктом 5.1 договору, гарантійний строк передбачений нормами Цивільного кодексу України та Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві продовжує тривати, а право замовника вимагати усунення виявлених у роботах недоліків зберігається.

Колегія суддів зазначає, що гарантійний строк експлуатації визначений сторонами у п. 5.1 договору на диспозитивних засадах і за своїм змістом є додатковою гарантією забезпечення виконання договірних зобов'язань підрядника та зі спливом якого гарантійні зобов'язання не припиняються, а з'являється обов'язок у замовника сплати решту 50% гарантійного фонду.

Вказаний пункт договору є дійсним, не визнаний у судовому порядку недійсним, а отже є діючим, підлягає до застосування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення (ч. 4 ст. 884 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За приписами статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 861 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

Отже, укладений між сторонами договір підряду, підписані на його підставі акти приймання-передачі виконаних робіт без розбіжностей та зауважень, є належними підставами для виникнення у позивача грошових зобов'язань зі сплати у повному обсязі сум, визначених договором та узгоджених актами приймання-передачі виконаних робіт.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неотримання ним рахунку-фактури, оскільки ним в порушення норм Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів у обґрунтування своїх заперечень.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату залишку гарантійного фонду (50%) за договором. Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 20.05.2010 року по справі №18/321 та від 12.01.2011 року по справі №19/9-10-76).

Отже, станом на момент розгляду справи, відповідач за роботи виконані позивачем за спірним договором в сумі 2236926,11 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, а отже, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6.1. договору у випадку порушення зобов'язань, що виникають з договору, сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону та умов договору судом першої інстанції на підставі зробленого перерахунку обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги та стягнуто на користь позивача 46340,29 грн. інфляційних втрат та 13553,47 грн. - 3% річних.

Отже, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5689/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015р. у справі №922/5689/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21 липня 2015 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза