Рішення

від 09.02.2015 по справі 922/5462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р.Справа № 922/5462/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-ДЖІ Ріелті", м. Одеса про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів за участю :

Представник позивача - Ворожбянов А.М. довіреність №08-11/6034/2-13 від 21.12.2013 року;

Представник відповідача - Свидло О.В. довіреність №12/Д від 12.12.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Джі Ріелті" про повернення безпідставно набутого майна та відшкодування доходів, які були одержані від цього майна. Позивач просить суд повернути в натурі територіальній громаді міста Хоркова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,6022 га, яка розташована по вул. Морозова, 13 у м. Харкові. Стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідсавно набутого майна в розмірі 1580227,78 грн. Судовий збір у справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 листопада 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 грудня 2014 року.

16.12.2014 року в судовому засіданні було огоошено перерву до 14 січня 2015 року.

14.01.2015 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 27.01.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 27.01.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, за межами встановленими ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 27.01.2015 року клопотання позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів було задоволено, строк розгляду справи продовжено по 11.02.2015 року, розгляд справи відкладено на "09" лютого 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні та у відзиві, наданому через канцелярію суду 09.02.2015 року (вх.№4880) позовні вимоги визнає в частині стягнення 230027,38 грн. В частині позовних вимог про повернення в натурі територіальній громаді міста Хоркова в особі Харківської міської ради безпідставно набутого майна - земельної ділянки площею 0,6022 га. та стягнення 1350200,40 грн. просить відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.08.2014 року № 25867378 право власності на нежитлову будівлю літ. «О-1» площею 6375,6 м.кв. по вул. Морозова, 13 у м. Харкові зареєстровано за ЗАТ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» (код 31765165) на підставі Договору купівлі-продажу від 28.04.2006 року № 243.

Згідно витягу з ЄДРПОУ від 18.08.2014 року № 19167490 до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 22.12.2010 року було внесено запис про державну реєстрацію припинення ЗАТ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» (код 31765165) за рішенням засновників.

Відповідно до цього ж витягу 22.12.2010 року було зареєстровано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» (код 31765165), утворену в результаті перетворення ЗАТ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» (код 31765165).

Також, згідно витягу з ЄДРПОУ від 18.08.2014 року № 19167490 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» (код 31765165) є правонаступником ЗАТ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» (код 31765165).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 20.08.2014 року №25803664, листів Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 11.09.2014 року № 10238/0/225-14 та Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 27.08.2014 року № 4033/08 речові права Відповідача на земельну ділянку по вул. Морозова, 13 у м. Харкові не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо цієї земельної ділянки, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що Відповідач використовує земельну ділянку площею 0,6022 га по вул. Морозова, 13 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «О-1». За результатами обстеження було складено Акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації від 18.11.2014 року.

Як встановлено перевіркою Департамента самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради, відповідач в період з 01.12.2011 року до 01.11.2014 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі (орендну плату).

Позивач здійснив розрахунок доходу, одержаного відповідачем та зазначає, що розмір доходу від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, розрахований міською радою в сумі 1 580227,78 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір безпідставно зроблених Відповідачем платежів, на думку позивача, за використання землі у вигляді земельного податку, та підтверджується наступним.

Відповідно до листа Основ"янської ОДПІ м. Харкова від 08.098.2014 року №9488/9/20-38-15-0316 ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» за період з 01.11.2011 року по 31.10.2014 року задекларовано 196353,04 грн. земельного податку.

Таким чином, на думку позивача, не здійснення ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» оплати за землю у законодавчо встановленому розмірі (по звичайним цінам) за використання земельної ділянки, а саме несплата орендної плати, призвело до фактичного безоплатного отримання відповідачем послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Позивач наполягає на безпідставному користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом та просить суд зобов'язати відповідача звільнити відповідну ділянку та стягнути з відповідача суму несплаченої плати за користування земельною ділянкою, як отриманий останнім дохід від використання безпідставно набутого майна.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що на спірній земельній ділянці відповідачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. «О-1» площею 6375,6 м.кв..

Таким чином, будь-яке переміщення вказаної нерухомості є неможливим без її знецінення (знищення) та зміни її призначення.

Крім того, частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою (Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою.

Так, у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правових угод. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю належним чином відповідачем не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості на користування нерухомістю та, як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття (Лист Вищого господарського суду від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").

З огляду на наведене, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Окрім того, враховуючи фактичний та юридичний зв'язок земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, посилання на безпідставність використання такої земельної ділянки в розумінні ст.ст. 1212-1215 ЦК України є неможливим.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідсавно набутого майна в розмірі 1580227,78 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень»

Оскільки речові права на земельну ділянку за Відповідачем у встановленому законом порядку не реєструвались, суд погоджується з доводами Позивача про те, що Відповідач використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 181 ЦК України будівля як об'єкт цивільних прав пов'язується із земельною ділянкою, так як є неможливим переміщення будівлі без її знецінення.

Набуття земельної ділянки Відповідачем обумовлюється набуттям права власності на будівлю, розташованої на земельній ділянці, без якої існування будівлі та її використання є неможливим.

Наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, належного на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей.

Таким чином, зазначена земельна ділянка вибула із фактичного володіння й користування міської ради, що є результатом переходу цього майна від власника, який не розраховував на свідоме передання майна відповідачу саме таким чином, тобто без своєї волі на це, та за відсутності достатніх правових підстав.

Згідно ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавного податку.

Будь-який дохід, отриманий резидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства, відповідно до статей 14, 135 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 135 Податкового кодексу України безоплатно отримані товари, роботи, послуги включаються до доходів підприємства.

Таким чином, не здійснення Відповідачем плати за використання земельної ділянки призвело в результаті до одержання ним доходів.

Однак, в розрахунку, наданому позивачем, зазначено функціональне призначення земельної ділянки по вул.Морозова, 13, на якій розташована будівля "О-1", як землі комерційного використання, коефіціент якої становить 2,5.

Суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» використовує земельну ділянку по вул. Морозова, 13 за цільовим призначенням (землі промисловості).

Тобто при розрахунку доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, позивачем не вірно використаний коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф який становить 1,2 а не 2,5 та базової ставки орендної плати за землі виробництва, визначеній відповідно до наведених вихідних даних, яка становить 0,04 а не 0,08.

Розмір доходу, отриманого відповідачем від безпідставно набутого майна - земельної ділянки, яка розташована по вул. Морозова, 13 у м. Харкові, за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року розрахований у сумі 230 027,38 грн.

Наданий відповідачем розрахунок було перевірено судом та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення на користь Харківської міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 230 027,38 грн..

В частині позовних вимог щодо стягення з відповідача 1350200,40 грн., суд відмовляє в їх задоволенні, як безпідставно нарахованих.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. У зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 4600,54 грн. витрат зі сплати судового збору.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 41, 129 Конституції України, ст. 16, 179, 181, 316, 1212-1215 ЦК України, ст.ст. 120, 206 Земельного Кодексу, ст.ст. 14, 135 Податкового кодексу України. та ст.ст. 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Джі Ріелті" (65098, м. Одеса, вул. Боженка, 19-В, код ЄДРПОУ 31765165) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 230 027,38 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4600,54 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині повернення в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набутого майна - земельної ділянки площею 0,6022 га, яка розташована по вул. Морозова, 13 у м. Харкові, в задоволенні позову відмовити.

В частині стягнення 1350200,40 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк