Постанова

від 10.02.2015 по справі 923/1397/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 923/1397/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Шитря О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - не з'явився,

від третьої особи-1 - не з'явився,

від третьої особи-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аранта»

на рішення господарського суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року

у справі №923/1397/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аранта»

до відповідачів:

1. Генічеської районної державної адміністрації;

2. Херсонської обласної державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області;

2. Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області

про звільнення від орендної плати за земельну ділянку,

встановив:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аранта» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Генічеської районної державної адміністрації (далі-відповідач-1) про звільнення позивача від сплати орендної плати за земельну ділянку на весь час, протягом якого земельна ділянка не може бути використана орендарем згідно з умовами договорів оренди землі від 28.02.2008 року та від 13.10.2008 року, через обставини, за які орендар не відповідає.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26 вересня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Стрілківську сільську раду Генічеського району Херсонської області (далі-третя особа-1).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16 жовтня 2014 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Херсонську обласну державну адміністрацію (далі-відповідач-2) та Генічевську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі-третя особа-2) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року (суддя Пригуза П.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що питання про звільнення позивача від орендної пати за користування землями державної або комунальної власності в цивільно-правовому порядку не вирішується, а регулюється спеціальним податковим законодавством.

Крім того, як зазначено в рішенні, позовні вимоги є невизначеними щодо початкового та кінцевого періоду звільнення від плати за землю, а також розміру грошових сум, які є предметом плати за землю.

Отже, за висновком суду, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає правовідносинам, що склалися між ним та відповідачем з огляду на надані кожному з них за законом права та обов'язки. Посилання позивача на можливість звільнення наймача від сплати орендної плати, що передбачено ч. 6 ст. 762 ЦК України , судом не прийнято до уваги, оскільки положеннями вказаної норми врегульовано правовідносини найму, які передбачають можливість та підстави звільнення від плати за користування майном, тоді як норми законодавства, що регулюють земельні відносини, не передбачають таких підстав для звільнення від плати за користування земельною ділянкою.

Крім того, позивачем не доведено належними доказами у розумінні ст.32 ГПК України саме моменту порушення його прав та неможливості визначення кінцевого порушення його прав, оскільки надані позивачем листи та інформації засобів ЗМІ щодо відносин на адміністративній межі з АР Крим не вказують на порушення його прав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про звільнення від орендної плати за земельну ділянку задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Зважаючи на обставини, пов'язані із посяганням на територіальну цілісність України, військовим вторгненням Росії на територію Херсонської області, використання земельної ділянки для будівництва та експлуатації пансіонату за умов безпосередньої близькості військ агресора, які знаходяться на території України поруч із орендованими ТОВ «Аранта» земельними ділянками, які знаходяться на відстані 5,481 км та 5,372 км (на відстані 5 км.), є неможливим, небезпечним, ризикованим, в зв'язку з чим ТОВ «Аранта» вважало правомірним звернутися до відповідача-1 про звільнення його від орендної плати за земельні ділянки.

Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, за загальним правилом, якщо спеціальним законом встановлене регулювання інше, ніж передбачене загальним законом, то застосуванню підлягають правила, встановлені спеціальним законом. У разі, якщо норми спеціального закону не містять особливостей регулювання відповідних відносин, слід застосовувати правила, встановлені загальним законом.

З огляду на вищезазначене, загальні норми параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України застосовують до відносин оренди субсидіарно, тобто в тому випадку, якщо інше не передбачено спеціальними нормами.

Враховуючи те, що спеціальними нормами Господарського кодексу України (які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання) та спеціальним земельним законодавством (яким регулюються відносини, пов'язані із орендою земельних ділянок), не врегульовані відносини, пов'язані із звільненням від плати наймача (орендаря) на час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, до вищезазначених відносин підлягають застосуванню загальні норми ЦК України, а саме частина 6 статті 762 ЦК України, згідно з якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У відзиві на апеляційну скаргу Херсонська обласна державна адміністрація її не визнала, вважаючи її вимоги безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить суд залишити без змін рішення господарського суду Херсонської області від 02.12.2014р. та розглянути справу без представника Херсонської обласної державної адміністрації.

Представники Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області та Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області не скористалися своїм правом надання відзивів на апеляційну скаргу та не з'явилися в засідання суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

Представник ТОВ «Аранта» не з'явився в судове засідання та не сповістив суд про причини неявки.

10 лютого 2015 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист Генічеської районної державної адміністрації надійшов лист про розгляд справи без участі її представника у зв'язку з обмеженим фінансуванням на відрядження. Також, у вказаному листі голова Генічеської районної державної адміністрації зазначив, що рішення господарського суду першої інстанції є законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Аранта» без задоволення.

Ухвалою від 16.01.2015р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження, апеляційний господарський суд попередив сторони, що незабезпечення в судове засідання апеляційної інстанції представників сторін не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.02.2008р. та 13.10.2008р. між ТОВ «Аранта» та Генічеською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Херсонської обласної державної адміністрації від 14.12.2007р. №1488 та від 10.09.2008р. №1202 були укладені договори оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2008р. за №4АА002179-040872000003 та від 12.11.2008р. №4АА002179-040872000018.

Відповідно до умов вказаних договорів та на підставі актів про передачу та прийом земельної ділянки в натурі Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування дві земельні ділянки рекреаційного призначення для будівництва та експлуатації пансіонатів загальною площею 10,0 га (по 5,0 га кожна), які розташовані за межами населеного пункту села Стрілкове на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Згідно п.п.8 договорів останні укладено на 49 (сорок дев'ять) років.

Орендовані земельні ділянки мають кадастрові номери: 6522185200:11:016:0160 та 6522185200:11:016:0178.

Відповідно до п.п.9 договорів оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку, що становить 81050,70 грн. щороку.

Як зазначив позивач у позовній заяві, 15.03.2014р. йому стало відомо, що біля селища Стрілкове (Арабатська стрілка, Генічеський район, Херсонська область) висадився російський десант. Метою цієї військової інтервенції з боку Росії стало встановлення контролю над газоперекачувальною станцією «Чорноморнафтогаз».

Даний факт позивач підтверджує витягами з повідомлень Міністерства закордонних справ України про факти військової агресії Росії в Херсонської області, які розміщенні на офіційному порталі відомства.

Позивач вважає, що наведені ним обставини, пов'язані з посяганням на територіальну цілісність України, військовим вторгненням Росії на територію Херсонської області, в умовах різкого загострення політичної ситуації, економічної нестабільності, постійної загрози окупаційних дій, збройних зіткнень, провокацій тощо, позбавляють його можливості використання вказаних земельних ділянок, які знаходяться в районі розгортання вказаного військового конфлікту, за їх цільовим призначенням.

Ці обставини, які стали причиною неможливості використання орендованих земельних ділянок, на думку позивача, не залежать від нього, він за них не відповідає, на них не впливає.

За інформацією Державного агентства земельних ресурсів України, взятої позивачем з офіційного сайту «Публічна кадастрова карта України» земельна ділянка з кадастровим номером 6522185200:11:016:0160, знаходиться на відстані 5,481 км, а земельна ділянка з кадастровим номером 6522185200:11:016:0178, знаходиться на відстані 5,372 км від газоперекачувальної станції «Чорноморнафтогаз».

З огляду на знаходження орендованих земельних ділянок на такій відстані, використання їх для будівництва та експлуатації пансіонатів за умов безпосередньої близькості військ агресора, які знаходяться поруч із орендованими позивачем земельними ділянками (на відстані 5 км), вважає неможливим, небезпечним і ризикованим.

На момент розгляду справи земельні ділянки рекреаційного призначення не використовуються для мети, встановленої договорами оренди землі, будівництво пансіонатів на них не розпочато.

Строків для забудови та введення в експлуатацію об'єктів, для будівництва яких земля передавалася в оренду, в договорах не визначено.

03.04.2014р. за №2/04 позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення його від сплати орендної плати за весь час, протягом якого земельні ділянки не можуть бути використані орендарем згідно з умовами договорів оренди.

Листом №02/20-100/518 від 12.05.2014р. Генічеська районна державна адміністрація повідомила позивача про відмову у звільненні його від сплати орендної плати за користування земельними ділянками із земель рекреаційного призначення, розташованими за межами населеного пункту с. Стрілкове на території Генічеського району для будівництва та експлуатації пансіонатів в зв'язку з відсутністю перешкод у використанні вказаних земельних ділянок на території Стрілківської сільської ради.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Аранта» з порушенням строків платежу та розміру плати в червні місяці 2014 року сплатило орендну плату за землю частково за березень-квітень 2014 року, а в подальшому орендна плата за землю не вноситься з мотивів неможливості використання землі згідно з умовами договорів оренди через обставини, за які орендар не відповідає.

Жодних пропозицій у формі додаткових угод до договорів оренди землі стосовно внесення змін в частині встановлення (зміни розміру) орендної плати орендар до орендодавця не надсилав.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статей 126, 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За приписами ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі-це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як визначено ст.15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.

Відповідно до вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Законами України визначено мінімальний та максимальний розміри орендної плати для встановлення учасниками земельних відносин конкретного її розміру у договорі оренди.

Крім того, Податковим кодексом України передбачено, що будь-які питання оподаткування з 01.01.2011р. регулюються ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п.7.3. ст.7 ПК України).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника стосовно того, що питання орендної плати за земельні ділянки субсидіарно регулюється ЦК України, оскільки питання орендної плати за земельні ділянки державної власності урегульовано Податковим кодексом України і не можуть бути врегульовані іншим законом чи кодексом, а тому статті Цивільного кодексу України, на які посилається скаржник, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Зокрема, посилання позивача на ч.6 ст. 762 ЦК України судовою колегією не приймається до уваги, оскільки положеннями вказаної норми врегульовано правовідносини найму, тоді як земельні правовідносини врегульовано спеціальним законом, який не передбачає можливості звільнення від плати за користування земельною ділянкою.

Крім того, слід зазначити, що орендна плата за земельні ділянки державної власності не є орендною платою в розумінні ЦК України, а є загальнодержавним податком.

За змістом підпункту 9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147. п.14.1. ст.14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 цього Кодексу, у питаннях сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вищу юридичну силу має Податковий кодекс України.

Пунктами 26, 34, 35 ч.1 ст.26 та ст.33 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення питань регулювання земельних відносин, зокрема: прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель.

Отже, з урахуванням викладеного, питання про звільнення від сплати орендної плати за користування землями державної або комунальної власності в цивільно-правовому порядку не вирішується, а регулюється спеціальним податковим законодавством.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 02 грудня 2014 року у справі №923/1397/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аранта» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2015р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.