Рішення

від 10.02.2015 по справі 910/27970/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015Справа №910/27970/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Іваненко М.А., Бандура В.І. (представники за довіреністю);

від відповідача: Колесник М.М. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 10 лютого 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

12 грудня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє Плюс" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 12 грудня 2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс" (відповідач) заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 7-5 від 07.10.2013 року в сумі 980 206,70 грн. з них: основного боргу - 288 399,63 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 63 копійки), штрафу - 646 136,52 грн. (шістсот сорок шість тисяч сто тридцять шість гривень 52 копійки) та пені - 45 670,55 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот сімдесят гривень 55 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Орендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень № 7-5 від 07.10.2013 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не здійснив оплату заборгованості по орендній платі та платі за обслуговування орендного приміщення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/27970/14, розгляд справи призначено на 20.01.2015 року.

В судових засіданнях 20.01.2015р. та 05.02.2015р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувалась перерва, про що сторін було повідомлено під розписку.

05 та 09 лютого 2015 року через канцелярію до суду від відповідача надійшли клопотання «Про витребування доказів», а також клопотання про витребування доказів заявленого в п.п. 2, 3 «Заперечень на «письмові пояснення» позивача», в задоволенні яких судом, з підстав їх необґрунтованості в аспекті вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено, а саме з підстав необґрунтованості належним чином обставин, що перешкоджали самостійно надати ТОВ "Рантьє Плюс" відповідні документи до суду.

09 лютого 2015 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 09.02.2015р. «Про продовження строку розгляду спору», в задоволенні якого судом відмовлено, оскільки відповідачем необґрунтовано винятковості випадку щодо необхідності продовження строку розгляду спору, що процесуально обов'язковим є в силу приписів ч. 2 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2013 року між позивачем (надалі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) (разом - сторони) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 7-5 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, по тексту - Договір або Договір оренди) згідно з п. 1.1. якого Орендодавець зобов'язаний передати, а Орендар зобов'язаний прийняти орендоване приміщення в строкове платне користування.

На підставі Акту прийому-передачі б/н від 07.10.2013р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду частину нежитлових приміщень, корисною площею 339 кв.м., розташованих на 7-му поверсі будинку за адресою м. Київ, пров. Рильський, 6. Сторони погодились, що загальна орендована площа приміщень - 379,68 кв.м.

Позивач зазначає, що Орендар неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, зокрема, у визначені відповідним договором строки не сплатив в повному обсязі орендних платежів за користуванням приміщенням та плати за обслуговування орендного приміщення за квітень-травень 2014 року, яка станом на вересень становила 318 399,62 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 288 399,63 грн., тобто 318 399,63 грн. - 30 000,00 грн. (часткова оплата оренди).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору щодо здійснення платежів.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві зауважив на тому, що відвідачем перевірено фактичну площу приміщень, які були передані та використовувались відповідачем (площа існуючих приміщень) по Договору і така фактична площа становить 262,1 квадратних метрів, а не 339 квадратних метрів. За переконанням відповідача, Орендодавець не дотримався умов Договору про виставлення рахунків на оплату та надання відповідних рахунків Орендарю, то пункт п. 9.1.1 Договору щодо відповідальності за прострочення платежів не може бути застосований, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення штрафу та пені не підлягають задоволенню.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було установлено судом, 07 жовтня 2013 року між сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень № 7-5 за п. 1.1. якого Орендодавець зобов'язаний передати, а Орендар зобов'язаний прийняти орендоване приміщення в строкове платне користування.

За п. 2.1. Договору орендоване приміщення передається Орендарю на підставі Акту приймання орендованого приміщення, у якому зазначається технічний стан Орендованого Приміщення, повний перелік, стан та опис меблів, іншого майна й обладнання, належного Орендодавцеві, загальна площа орендованого приміщення, та Інші необхідні дані.

З матеріалів справи слідує, що на підставі Акту прийому-передачі б/н від 07.10.2013р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду частину нежитлових приміщень, корисною площею 339 кв.м., розташованих на 7-му поверсі будинку за адресою м. Київ, пров. Рильський, 6. Сторони погодились, що загальна орендована площа приміщень - 379,68 кв.м. (копія акту в справі).

За таких обставин, сторонами чітко погоджено переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем об'єкт оренди за Договором, а саме частину нежитлових приміщень, корисною площею 339 кв.м., розташованих на 7-му поверсі будинку за адресою м. Київ, пров. Рильський, 6, із загальною орендованою площею приміщень - 379,68 кв.м. А тому, необґрунтованими є заперечення відповідача щодо передання за Договором лише 262,1 квадратних метрів.

Згідно п. 3.3. Договору орендна плата та плата за обслуговування сплачується Орендарем щомісяця авансовими платежами не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до настання розрахункового місяця відповідно до рахунків, виставлених Орендодавцем.

Матеріали справи свідчать, що Орендодавець виставив рахунки за оренду по Договору 318 399,63 грн. за період квітень-травень 2014 року, а Орендар частково оплатив 30 000,00 грн. за оренду, обставини чого підтверджуються журналом отримання кореспонденції та банківськими виписками від 23.09.2014р. та 14.10.2014р. відповідно (копії документів в справі).

Судом також встановлено, що у своєму листі № 0210 від 02.10.2014р., складеного Орендарем після укладення 31.05.2014р. додаткової угоди № 2 до Договору за якою сторони домовилися про припинення дії Договору з 31.05.2014р., а також сформованого до моменту сплати 20 000,00 грн. за оренду приміщення, відповідач зауважив про існування заборгованості в сумі 308 399,62 грн., чим, фактично, підтвердив існування заборгованості за Договором на вказану суму (копія листа в справі).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що доказів сплати орендних платежів по Договору за період квітень-травень 2014 року у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на лютий 2015 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Орендаря на користь Орендодавця заборгованості за Договором в розмірі 288 399,63 грн., тобто 318 399,63 грн. /156 865,50 грн., за рахунком № СФ-0000118 від 13.03.2014р., + 161 534,13 грн. за рахунком № СФ-0000158 від 15.04.2014р./ - 30 000,00 грн. /часткова оплата оренди/.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п. 9.1.1. Договору при простроченні сплати Орендної плати та/або Плати за обслуговування та/або плати за компенсацію комунальних Послуг та/або Гарантійного платежу у повному обсязі чи частково за договором більше, ніж на 10 (десять) робочих днів Орендар платить на користь Орендодавця штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки платежу. У випадку, якщо прострочення Орендної плати та/або Плати за обслуговування та/або плати за компенсацію комунальних Послуг та/або Гарантійного платежу у повному обсязі чи частково за договором становить більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів Орендар платить на користь Орендодавця штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки платежу.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за порушення Орендарем строків сплати орендних платежів та плати за обслуговування орендного приміщення за Договором, приймаючи до уваги 156 865,50 грн. за рахунком № СФ-0000118 від 13.03.2014р. та 161 534,13 грн. за рахунком № СФ-0000158 від 15.04.2014р. прострочених платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: 156 865,50 грн. + 161 534,13 грн., а всього 318 399,63 грн. 100% штрафу та 16 348,39 грн. пені по рахунку № СФ-0000118 від 13.03.2014р., що становить: з 22.03.2014р. по 23.09.2014р. на суму 156 865,50 грн. та 17 936,93 грн. пені по рахунку № СФ-0000158 від 15.04.2014р., що складає: з 21.04.2014р. по 20.10.2014р. на суму 161 534,13 грн., в межах шестимісячного строку нарахування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 641 084,58 грн. з них: основного боргу - 288 399,63 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 63 копійки), штрафу - 318 399,26 грн. (триста вісімнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 63 копійки) та пені - 34 285,32 грн. (тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 32 копійки).

Щодо викладених відповідачем у відзиві обставин про те, що за ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, то суд відмічає, що в силу вказаної норми суд має право, втім не зобов'язаний, зменшити розмір санкцій.

Крім того, суд зауважує на тому, що відповідачем в прохальній частині ані відзиву на позов, ані в «Запереченнях на «письмові пояснення» позивача» не ставилося, по суті, питання про зменшення розміру заявлених до стягнення санкцій як таких.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 12 821,10 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс" (ідентифікаційний код 38871528, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21, оф. 406), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє Плюс" (ідентифікаційний код 38290817, адреса: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7, пов. 10, оф. 16), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 288 399,63 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 63 копійки), штрафу - 318 399,26 грн. (триста вісімнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 63 копійки), пені - 34 285,32 грн. (тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 32 копійки) та судові витрати - 12 821,10 грн. (дванадцять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 10 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.02.2015р.

Суддя О.В. Котков