Постанова

від 03.06.2015 по справі 910/27970/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/27970/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваненко М.А. - представник, дов. б/н від 08.12.2014;

від відповідача: Колесник М.М. - представник, дов. № 1/1-11 від 11.01.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015

у справі № 910/27970/14 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс"

про стягнення грошових коштів

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 22.04.2015 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/27970/14 до 13.05.2015; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/27970/14 відкладено на 25.05.2015, а у судовому засіданні 25.05.2015 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/27970/14 до 03.06.2015.

Згідно із ст. 69 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/27970/14.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/27970/14 позовні вимоги задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача: основний борг 288 399,63 грн., 318 399,26 грн. штрафу, 34 285,32 грн. пені, 12 821,10 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що сторонами чітко погоджено переданий позивачем та прийнятий відповідачем об'єкт оренди за договором, а саме частину нежитлових приміщень, корисною площею 339 кв.м, розташованих на 7-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 6, із загальною орендованою площею приміщень - 379,68 кв.м, тому, необґрунтованими є заперечення відповідача щодо передання за договором лише 262,1 кв.м; з урахуванням того, що доказів сплати орендних платежів по договору за період квітень-травень 2014р. у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на лютий 2015р. до суду не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором в розмірі 288 399,63 грн., тобто 318 399,63 грн. /156 865,50 грн., за рахунком № СФ-0000118 від 13.03.2014, + 161 534,13 грн. за рахунком № СФ-0000158 від 15.04.2014/ - 30 000,00 грн. /часткова оплата оренди/; за порушення відповідачем строків сплати орендних платежів та плати за обслуговування орендного приміщення за договором, приймаючи до уваги 156 865,50 грн. за рахунком № СФ-0000118 від 13.03.2014 та 161 534,13 грн. за рахунком № СФ-0000158 від 15.04.2014 прострочених платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: 156 865,50 грн. + 161 534,13 грн., а всього 318 399,63 грн. 100% штрафу та 16 348,39 грн. пені по рахунку № СФ-0000118 від 13.03.2014, що становить: з 22.03.2014 по 23.09.2014 на суму 156 865,50 грн. та 17 936,93 грн. пені по рахунку № СФ-0000158 від 15.04.2014, що складає: з 21.04.2014 по 20.10.2014 на суму 161 534,13 грн., в межах шестимісячного строку нарахування; щодо викладених відповідачем у відзиві обставин про те, що за ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, то суд відмічає, що в силу вказаної норми суд має право, втім не зобов'язаний, зменшити розмір санкцій та зауважує на тому, що відповідачем в прохальній частині ані відзиву на позов, ані в запереченнях на письмові пояснення позивача не ставилося, по суті, питання про зменшення розміру заявлених до стягнення санкцій, як таких.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/27970/14 змінити частково, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та викласти резолютивну частину рішення про визначення сум до стягнення у наступній редакції: "основного боргу - 135 763,55 грн., штрафу - 318 399,26 грн., пені - 33 932,51 грн. та судові витрати 12 821,10 грн.".

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що суд відмовив у задоволенні клопотань про витребування додатків № 1 та № 2 до договору, вказавши, що вони необґрунтовані в аспекті ст. 38 ГПК України, однак, відповідач у відзиві на позов, клопотаннях, вказував, що сторонами договору не було укладено додатку № 1 та додатку № 2 до договору, оскільки відповідач не підписував вказаних документів; суд не врахував доводів відповідача про те, що перелік додаткових послуги не було визначено відповідно до умов договору, що відповідач не укладав додатку № 1 та додатку № 2 до договору та що такі додаткові послуги не надавались, а також суд не з'ясував чи укладали сторони додатки до договору, чи надавались додаткові послуги щодо обслуговування орендованих приміщень, із чого складались такі додаткові послуги і т.ін., оскільки перелік додаткових послуг/витрат не погоджено сторонами до договору та фактично додаткові послуги не надавались, то розмір сум за обслуговування орендних приміщень, зазначених у рахунках та у позові у сумі 37 397,01 грн. разом з ПДВ, необґрунтований та не підлягає стягненню (рахунок № СФ-0000118 від 13.03.2014 за оренду та обслуговування приміщення за квітень та рахунок № СФ-0000158 від 15.04.2014 за оренду та обслуговування приміщень за травень).

Скаржник зазначає, що сума надмірно переплачених коштів становить 74 944,00 грн.; площа існуючих приміщень, які використовувались та які були фактично передані відповідачу, становить 262,1 кв.м, а не 339 кв.м, як це було зазначено у договорі та у акті приймання передачі приміщення, таким чином, фактично позивач передав відповідачу приміщення загальною площею 262,1 кв.м, і лише такі приміщення використовувались відповідачем; судом відмовлено у задоволенні клопотань про витребування у позивача документів, які підтверджують існуючі площі приміщень, орендованих за договором, з підстав їх необґрунтованості в аспекті ст. 38 ГПК України; суд не з'ясував у судовому засіданні обставини щодо фактичних площ орендованих приміщень за договором; незважаючи на те, що сторонами за договором був підписаний акт приймання-передачі від 07.10.2013, частина орендованих приміщень площею 40,68 кв.м не була фактично передана відповідачу, оскільки приміщення площею 40,68 кв.м визначено в договорі, як умовний коефіцієнт площі, що відображає частку орендаря у місцях загального користування та не використовувались ним окремо, таким чином, позивач не передав відповідачу за плату на певний строк у користування індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення для здійснення господарської діяльності; сума надміру переплачених коштів становить 77 692,08 грн.; суд не перевіряв суми орендних платежів, заявлених позивачем до стягнення по рахунках по договору; при перевірці рахунку № СФ-0000118 від 13.03.2014 на оплату 161 534,13 грн., з'ясувалось завищення сум на 3 701,72 грн.; якщо помножити площу орендованих приміщень за договором 379,68 грн. на ставку орендної плати еквівалент 33 доларів США за курсом НБУ на 13.03.2014, то сума орендних платежів по рахунку від 13.03.2014 має бути 116 302,02 грн., а не 119 029,68 грн., тобто позивач необґрунтовано завищив суми орендних платежів за договором, що вплинуло на розмір штрафу та пені; також сума плати за обслуговування, вказана у розмірі 15 582,09 грн., у той час як мала б становити 15 224,99 грн.; всього сума нарахованої пені по рахунку № СФ-0000118 від 13.03.2014 та по рахунку № СФ-0000158 від 15.04.2014 становить 33 932,51 грн.; відповідач у відзиві на позов обґрунтовував що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені за порушення строків розрахунків призведе до застосування подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України; відповідач у відзиві на позов, з урахуванням ст. 233 ГК України, вказував на наявність підстав для зменшення розміру санкцій, обґрунтував необхідність такого зменшення.

На думку скаржника, судом порушено ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України.

01.04.2015 через відділ документального забезпечення суду надійшло три клопотання від скаржника про витребування у позивача оригіналу і копії технічного паспорту БТІ із поповерховим планом будинку, в якому знаходяться орендовані приміщення: м. Київ, пров. Рильський, 6 та оригінал і копію правовстановлюючого документу на вказаний будинок; про витребування у Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна вищезазначених документів; про витребування у позивача оригіналів додатків № 1 та № 2 до договору оренди № 7-5 від 03.10.2013.

Розглянувши подані клопотання, враховуючи предмет, підстави позову, наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення поданих скаржником клопотань, а саме, у частині витребування у позивача оригіналів для огляду, а належним чином засвідчених копій у справу, додатків № 1 та № 2 до договору № 7-5; решта клопотань скаржника залишено без задоволення.

Через відділ документального забезпечення суду 12.05.2015 та 13.05.2015 скаржником надані клопотання від 07.05.2015 та від 12.05.2015, відповідно, про залучення доданого плану 7-го поверху будинку № 6 по пров. Рильського, у м. Києві та відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 08.05.2015 вих. № 6084 (И-2015), до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів, розглянувши подані клопотання, враховуючи, що заявником не обґрунтовано неможливість подання копії плану 7-го поверху будинку № 6 за адресою: м. Київ, пров. Рильського, 6, суду першої інстанції, а на момент прийняття оскаржуваного рішення листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 08.05.2015 № 6084 (И-2015) не існувало, дійшла висновку, що подані клопотання не відповідають ст. 101 ГПК України, тому залишаються без задоволення.

13.05.2015, 25.05.2015, 29.05.2015 через відділ документального забезпечення суду скаржником подані письмові пояснення, перерахунок оплати по договору оренди № 7-5, перерахунок штрафу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, вказує на те, що господарським судом першої інстанції в повній мірі встановлено обставини справи і, зокрема, щодо заборгованості відповідача перед позивачем, яка підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем; позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а доводи відповідача, про ненадання йому частини приміщень є необґрунтованими та такими, які не підтверджуються жодними доказами; є необґрунтованими доводи відповідача про те, що частина орендованих приміщень площею 40,68 кв.м не була фактично передана йому у користування, оскільки їх вартість не було визначено у договорі; зазначені аргументи є хибними, оскільки факт передачі зазначених площ підтверджується актом прийому-передачі, а розмір оплати за оренду відповідної площі та механізм її розрахунку встановлено у договорі оренди, таким чином, уклавши договір оренди та підписавши акт прийому-передачі орендованого приміщення, відповідач погодився прийняти у користування, в тому числі і приміщення, площею 40,68 кв.м; орендоване приміщення було передано відповідачеві згідно із умовами договору, площа переданих відповідачеві в користування приміщень становить 379,68 кв.м, з яких 40,68 кв.м - коефіцієнт площі місць загального користування (становить 12% від корисної площі); відповідач у своєму розрахунку допустив помилку у підрахунках, зокрема, щодо кількості днів прострочення, наслідком чого стало неспівпадіння суми пені відповідача щодо суми, вказаної судом; що стосується розміру пені з 161 534,13 грн. за період з 21.04.2014 по 20.10.2014, то сума, вказана відповідачем у апеляційній скарзі, співпадає із сумою, вказаною Господарським судом міста Києва у оскаржуваному рішенні; позиція відповідача про те, що не підлягають одночасному застосуванню штраф та пеня є безпідставною; із положень законодавства чітко вбачається можливість одночасного застосування штрафу та пені за порушення господарського зобов'язання; доводи відповідача про надмірно великий розмір санкцій є необґрунтованим, оскільки такі санкції були погоджені сторонами і розраховані відповідно до договору оренди.

У письмовому поясненні від 20.05.2015 позивач зазначає, що обов'язок відповідача оплачувати додаткові послуги встановлено безпосередньо договором, розмір плати за обслуговування визначається договором відповідно до погодженої сторонами формули та жодним чином не залежить від додатку № 2; відповідач своїми діями про здійснення оплати як суми орендної плати, так і суми за обслуговування, підтвердив повну згоду з договором та, зокрема, з його умовами щодо оплати вартості обслуговування, за даних обставин не ґрунтуються на доказах доводи відповідача про те, що обслуговування приміщення не здійснювалось позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 910/27970/14 від позивача витребувані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмового пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 288 399,63 грн. основного боргу, 646 136,52 грн. штрафу, 45 670,55 грн. пені; судових витрат.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.10.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір № 7-5 оренди нежитлових приміщень, згідно із п.п. 1.1, 2.1 якого, відповідно до умов цього договору, позивач, за договором орендодавець зобов'язаний передати, а відповідач, за договором орендар, зобов'язаний прийняти орендоване приміщення в строкове платне користування; орендоване приміщення передається відповідачу на підставі акту приймання орендованого приміщення, у якому зазначається технічний стан орендованого приміщення, повний перелік, стан та опис предметів меблів, іншого майна й обладнання, належного позивачеві, загальна площа орендованого приміщення, та інші необхідні дані.

На виконання умов договору оренди № 7-5 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину нежитлових приміщень, корисною площею 339 кв.м, розташованих на 7-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, пров. Рильський, 6; сторони погоджуються, що загальна орендована площа зазначених приміщень, становить 379,68 кв.м, при цьому така площа включає в себе 339 кв.м, які являють собою корисну площу частини нежитлових приміщень та 40,68 кв.м, які являють собою площу, розраховану в результаті множення корисної площі частини нежитлових приміщень на коефіцієнт площі місць загального користування, що становить 12%; стан площі, що передається, знаходиться в задовільному стані, претензій та зауважень немає.

Про зазначене сторонами 07.10.2013 складено акт прийому-передачі до договору оренди нежитлових приміщень № 7-5 від 07.10.2013.

Відповідно до п. 3.1 договору № 7-5 сторони домовились, що відповідач сплачує позивачу орендну плату за користування орендованим приміщенням, що розраховується стосовно загальної орендованої площі приміщення; орендна ставка становить 263,77 грн., що є еквівалентом 33 доларів США, відповідно до офіційного курсу обміну валюти Національного банку України, встановленого на дату підписання цього договору за один місяць строку оренди без ПДВ; сторони погоджуються, що при здійсненні кожного платежу орендної плати вона підлягає автоматичному коригуванню шляхом її множення на коефіцієнт; коригування здійснюється автоматично без запиту спеціального повідомлення, та відповідач цим прямо погоджується на здійснення такого автоматичного коригування; розрахунок розміру щомісячної орендної плати з урахуванням коригування проводиться за наступною формулою: орендна плата = орендна ставка * орендована площа приміщення * коефіцієнт; таким чином, станом на дату підписання цього договору, орендна плата за місяць користування приміщення в цілому, розрахована відповідно до вищенаведеної формули, становить 100 148,19 грн., що є еквівалентом 12 529,49 грн. доларів США, відповідно до офіційного курсу обміну валюти Національного банку України, встановленого на дату підписання цього договору без ПДВ.

Пунктом 3.2 договору № 7-5 сторони погодили, що відповідач сплачує позивачу плату за обслуговування орендованого приміщення, що розраховується стосовно загальної орендованої площі приміщення; сторони домовились, що ставка плати за обслуговування складає 31,53 грн. за 1 кв.м орендованої площі приміщення, що є еквівалентом 4,32 доларів США відповідно до обмінного курсу Національного банку України, встановленого на дату підписання цього договору без ПДВ; сторони погоджуються, що при здійсненні кожного платежу плати за обслуговування вона підлягає автоматичному коригуванню шляхом її множення на коефіцієнт; коригування здійснюється автоматично без запиту спеціального повідомлення, та відповідач цим прямо погоджується на здійснення такого автоматичного коригування; розрахунок розміру щомісячної плати за обслуговування з урахуванням коригування проводиться за наступною формулою: плата за обслуговування = ставка плати за обслуговування * орендована площа приміщення * коефіцієнт.

Згідно із п. 3.3 договору № 7-5 орендна плата та плата за обслуговування сплачується відповідачем щомісяця авансовими платежами, не пізніше, ніж за 10 календарних днів до настання розрахункового місяця, відповідно до рахунків, виставлених позивачем; позивач повинен надати відповідачу відповідні рахунки не пізніше, ніж за 5 робочих днів до дати сплати орендної плати та плати за обслуговування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу, зокрема, рахунки за оренду та обслуговування приміщень, а саме: № СФ-0000118 від 13.03.2014 на суму 161 534,13 грн. та № СФ-0000158 від 15.04.2014 на суму 161 534,13 грн.

В загальній частині договору № 7-5 встановлено, що коефіцієнт - це результат відношення офіційного обмінного курсу Національного банку України, встановленого на день виставлення позивачем відповідного рахунку відповідно до цього договору, до офіційного обмінного курсу Національного банку України, встановленого на дату підписання цього договору, який складає 7,993 грн. за 1 долар США; коефіцієнт розраховується за наступною формулою: К=К2/К1, де "К" - коефіцієнт, "К1" - офіційний обмінний курс продажу 100 доларів США за національну валюту України, встановлений Національним банком України на дату підписання цього договору; "К2" - офіційний обмінний курс продажу 100 доларів США за національну валюту України, встановлений Національним банком України на день виставлення позивачем відповідного рахунку відповідно до цього договору.

Із даних програми "Ліга:Закон Еліт 9.2.1" вбачається, що офіційний обмінний курс продажу 100 доларів США за національну валюту України, встановлений Національним банком України на:

- дату підписання договору № 7-5 становить 799,30 грн.;

- день виставлення рахунку № СФ-0000118 від 13.03.2014 становить 928,23 грн.;

- день виставлення рахунку № СФ-0000158 від 15.04.2014 становить 1 238,56 грн.

Таким чином, коефіцієнт на дату виставлення рахунку № СФ-0000118 становить 1,16, а на дату виставлення рахунку № СФ-0000158 - 1,55.

Враховуючи умови п. 3.1, 3.2 договору № 7-5, здійснивши розрахунок, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що:

- оренда приміщення за квітень 2014р. складала суму у розмірі 116 171,90 грн. (без ПДВ), а плата за обслуговування орендного приміщення склала суму 13 886,72 грн. (без ПДВ);

- оренда приміщення за травень 2014р. складала суму у розмірі 155 229,70 грн. (без ПДВ), а плата за обслуговування орендного приміщення склала суму 18 555,53 грн. (без ПДВ).

Як вбачається із рахунку № СФ-0000118 позивачем безпідставно зазначено суму орендної плати за квітень 2014р. у розмірі 119 029,68 грн. та суму за обслуговування орендного приміщення у розмірі 15 582,09 грн.

Щодо рахунку за травень 2014р, то, оскільки позивачем у рахунку № СФ-0000158 зазначено суму орендної плати за травень 2014р. у розмірі 119 029,68 грн. та суму за обслуговування орендного приміщення у розмірі 15 582,09 грн., а апеляційний господарський суд не має права виходити за межі позовних вимог, то такими, що підлягають стягненню з відповідача є суми орендної плати за травень 2014р. та за обслуговування орендного приміщення, у розмірах 119 029,68 грн. та 15 582,09 грн., відповідно, які зазначені у рахунку № СФ 0000158 позивачем.

Слід зазначити, що відповідачем, при визначенні суми заборгованості перед позивачем, безпідставно не враховано ПДВ.

Отже, враховуючи розмір ПДВ, орендна плата за квітень-травень 2014р. складає суму у розмірі 282 241,89 грн., а за обслуговування приміщення - 35 362,57 грн., усього у розмірі 317 604,46 грн.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, станом на момент формування заборгованості по рахунках № СФ-0000118 та № СФ-0000158 відповідач мав позитивне сальдо у розмірі 4 668,63 грн.; 24.09.2014 відповідачем здійснено оплату у розмірі 10 000,00 грн.; 15.10.2014 відповідачем здійснено оплату у розмірі 20 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати та обслуговування орендного приміщення за квітень-травень 2014р., враховуючи правильне нарахування за рахунком № СФ-0000118, зазначення менших сум самим позивачем у рахунку № СФ-0000158, часткові сплати відповідачем, складає суму у розмірі 282 935,83 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно із ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір № 7-5 є договором найму (оренди).

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із п. 6.2.2 договору № 7-5 відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі, передбачені цим договором.

Доказів повної оплати рахунків № СФ-0000118 та № СФ-0000158, виставлених на підставі договору № 7-5, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд, враховуючи правильне нарахування за рахунком № СФ-0000118, часткові сплати відповідачем, вважає заборгованість у розмірі 282 935,83 грн., такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 9.1.1 договору № 7-5 при простроченні сплати орендної плати та/або плати за обслуговування та/або плати за компенсацію комунальних послуг та/або гарантійного платежу у повному обсязі чи частково за договором більше, ніж на 10 робочих днів, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки платежу; у випадку, якщо прострочення сплати орендної плати та/або плати за обслуговування та/або плати за компенсацію комунальних послуг та/або гарантійного платежу у повному обсязі чи частково за договором становить більше, ніж на 30 календарних днів, відповідач платить на корить позивача штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки платежу; у випадку, якщо прострочення сплати орендної плати та/або плати за обслуговування та/або плати за компенсацію комунальних послуг та/або гарантійного платежу у повному обсязі чи частково за договором, становить більше, ніж на 60 календарних днів, позивач має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, передбаченому п. 11.1.

Відповідно до п. 3.3 договору № 7-5 останніми днями строку оплати рахунків № СФ-0000118 від 13.03.2014 та № СФ-0000158 від 15.04.2014 були 18.03.2014 та 17.04.2014, відповідно.

Однак, позивачем у розрахунку ціни позову, доданому до позовної заяви, зазначені інші дати сплати рахунків № СФ-0000118 та № СФ-0000158, а саме: 21.03.2014 та 20.04.2014, відповідно.

Оскільки позивачем зазначено, що на момент формування заборгованості по рахунках № СФ-0000118 та № СФ-0000158 відповідач мав позитивне сальдо у розмірі 4 668,63 грн., то суми штрафу за прострочення оплати рахунку № СФ-0000118 у розмірі 151 401,71 грн., а за прострочення оплати рахунку № СФ-0000158 у розмірі 161 534,12 грн. є правильними та такими, що відповідають умовам договору № 7-5.

Згідно із ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 ГК України); схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення; право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г|3-35гс13.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, штраф та пеню; згідно із умовами договору, сума основного боргу вирахувана із застосуванням коефіцієнту, що враховує коливання курсу гривні до долара США, прострочення заборгованості мало місце з березня 2014р. та після березня 2014р. частина боргу була погашена відповідачем.

У відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, вказував на те, що нарахований штраф є дуже великим та посилався на положення ст. 233 ГК України, натомість позивачем не обґрунтовано наявність понесених ним збитків.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що належний до сплати штраф є надмірно великий, докази наявності збитків кредитора у матеріалах справи відсутні, боржником вживались заходи до виконання зобов'язання, крім штрафу, також підлягає стягненню й пеня, таким чином, є підстави для висновку про наявність такого виняткового випадку, який передбачає зменшення розміру штрафу.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, на 50% у зв'язку із тим, що розмір штрафних санкцій надмірно великий, порівняно із збитками кредитора.

Таким чином, штраф, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням його зменшення на 50%, становить суму у розмірі 156 467,92 грн.

Як вбачається із розрахунку ціни позову, доданого до позовної заяви, пеня за прострочення оплати рахунку № СФ-0000118 від 13.03.2014 нарахована за період з 22.03.2014 по 05.12.2014, а за прострочення оплати рахунку № СФ-0000158 від 15.04.2014 пеня нарахована за період з 20.04.2014 по 05.12.2014.

Враховуючи умови договору № 7-5, прострочення платежів щодо оплати рахунків № СФ-0000118 від 13.03.2014 та № СФ-0000158 від 15.04.2014 почалось з 19.03.2014 та 18.04.2014, відповідно.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, право нарахування пені за прострочення сплати за рахунками № СФ-0000118 від 13.03.2014 та № СФ-0000158 від 15.04.2014 припинилось 19.09.2014 та 18.10.2014, відповідно.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням правильних періодів нарахування, ч. 6 ст. 232 ГПК України, та зазначенням позивачем дат початку нарахування пені, дійшов висновку, що сума пені у загальному розмірі 33 163,89 грн. є правильною, та такою, що підлягає стягненню з відповідача, а саме: згідно із рахунком № СФ-0000118 становить суму 15 364,16 грн., а згідно із рахунком № СФ-0000158 становить суму 17 799,73 грн.

Апеляційний господарський суд, частково, не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Застосовуючи у вирішенні спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням договорів оренди (найму) положення статті 549 ЦК України, господарським судам слід виходити з того, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій; можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України; для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 5.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Твердження скаржника про те, що ним переплачено орендну плату, оскільки об'єкт оренди фактично становив 262,1 кв.м, а не 339,0 кв.м, а частина орендованих приміщень площею 40,68 кв.м не була фактично передана відповідачу, спростовуються матеріалами справи.

Про те, що позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування згідно із договором № 7-5 загальну площу приміщення 379,68 кв.м, яка включає в себе 339,0 кв.м корисної площі та 40,68 кв.м площу місць загального користування, сторонами складно акт прийому-передачі від 07.10.2013, який підписано керівниками позивача та відповідача; такий самий розмір орендованої площі зазначено сторонами в загальній частині договору № 7-5.

Статтею 188 ГК України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів, однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами за договором № 7-5 змінено розмір орендованої площі або є судове рішення про зміну розміру орендованої площі за договором № 7-5 у період квітень-травень 2014р.

Фактичне користування орендарем іншим розміром орендованої площі, ніж це передбачено договором оренди, здійснюється орендарем на власний розсуд та саме по собі не змінює умови договору оренди.

В загальній частині договору № 7-5 сторони погодили умову про те, що плата за обслуговування - це плата, що компенсується позивачеві відповідачем у зв'язку з користуванням відповідачем приміщенням та покриває витрати позивача на обслуговування, управління та експлуатацію будинку позивачем, перелік яких наведений у додатку № 2 до цього договору, а ставка плати за обслуговування - це розмір плати за обслуговування за один квадратний метр орендованої площі приміщення за один місяць строку оренди відповідно до розділу 3 цього договору; у п.п. 3.2.1-3.3 договору № 7-5 сторонами врегульовано відносини щодо порядку, розміру, строку плати за обслуговування.

Таким чином, використання відповідачем орендованого приміщення зумовлює поряд із оплатою за оренду приміщення, також і оплачувати за обслуговування орендного приміщення відповідно до договору.

Та обставина, що сторонами не погоджено окремо детальний перелік послуг з обслуговування, не звільняє відповідача від виконання умов договору; крім того, відповідач не був позбавлений права звернутись до позивача із пропозицією погодити перелік послуг, шляхом підписання додатку до договору № 7-5.

У письмовому поясненні від 20.05.2015 позивачем надано перелік послуг, що відносяться до обслуговування; також, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем оплачені рахунки № СФ-0000118 та № СФ-0000158 частково, у тому числі й за обслуговування орендного приміщення.

Докази того, що умови договору № 7-5 щодо обов'язку платежів за обслуговування орендного приміщення були змінені, або виключені із договору, відсутні.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/27970/14 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс" (04053, м. Київ, Шевченківський району, вул. Артема, буд. 21, оф. 406; ідентифікаційний код 38871528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє Плюс" (01021, м. Київ, Печерський район, вул. Кловський узвіз, буд. 7, поверх 10, оф. 16; ідентифікаційний код 38290817) 282 935,83 грн. основного боргу, 156 467,92 грн. штрафу, 33 163,89 грн. пені, 12 580,71 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє Плюс" (01021, м. Київ, Печерський район, вул. Кловський узвіз, буд. 7, поверх 10, оф. 16; ідентифікаційний код 38290817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс" (04053, м. Київ, Шевченківський району, вул. Артема, буд. 21, оф. 406; ідентифікаційний код 38871528) 120,49 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дженекс-Сервіс" (04053, м. Київ, Шевченківський району, вул. Артема, буд. 21, оф. 406; ідентифікаційний код 38871528) з Державного бюджету України 26,75 грн. судового збору, надмірно сплаченого згідно із квитанцією № 251 від 23.02.2015, оригінал якої залишається у матеріалах справи № 910/27970/14.

7. Справу № 910/27970/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 09.06.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай