Постанова

від 11.02.2015 по справі 916/2836/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р.Справа № 916/2836/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Сидоренка М.В., Ярош А.І.

секретар судового засідання Галузінський Н.О.

За участю представників учасників процесу:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Лаврухін Ю.Л. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ"

на рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2014 р.

у справі №916/2836/14

за позовом приватного підприємства "ТАЙФУН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ"

про розірвання договору, зобов'язання повернути приміщення та стягнення 170 098,42 грн.

ВСТАНОВИВ

У липні 2014 року приватне підприємство "ТАЙФУН" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" в якому, з урахуванням уточнень від 04.09.2014 р. (вх.№2-3716/14), просив розірвати договір оренди №1/НЕЖ/14 від 14 березня 2014р. укладений приватним підприємством "ТАЙФУН" та товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ", зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" повернути приватному підприємству "ТАЙФУН" нежитлові приміщення комплексу будівель та споруд №8, що являють собою Газонаповнювальну станцію місткістю 1000 м. куб., розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Березанська сільська рада, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" на користь приватного підприємства "ТАЙФУН" 218 004,82 грн., де 200 000,00 грн. - заборгованість по орендній платі, 10 287,40 грн. - пеня, 6 316,88 грн. - інфляційні збитки.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Цісельський О.В.) позов приватного підприємства "ТАЙФУН" задоволено повністю, розірвано договір оренди №1/НЕЖ/14 від 14 березня 2014 р. укладений приватним підприємством "ТАЙФУН" та товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ", зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" повернути приватному підприємству "ТАЙФУН" нежитлові приміщення комплексу будівель та споруд №8, що являють собою Газонаповнювальну станцію місткістю 1000 м. куб., розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Березанська сільська рада, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" на користь приватного підприємства "ТАЙФУН" 200 000 грн. 00 коп. - заборгованості по орендній платі, 10 287 грн. 40 коп. - пені, 6 316 грн. 88 коп. - інфляційних збитків, 1400 грн. 54 коп. - трьох процентів річних, 4 360 грн. 10 коп. - судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач на виконання умов договору оренди №1/НЕЖ/14 від 14 березня 2014 р. передав, а відповідач прийняв в користування нежитлові приміщення Комплексу будівель та споруд №8, що являє собою Газонаповнювальну станцію місткістю 1000 (Одна тисяча) м. куб., а саме адміністративну будівлю площею 42 кв.м., будівлю насосно - компресної площею 201 кв.м., ємності для зберігання зрідженого газу місткістю 100 куб.м. у кількості 9 (Дев'ять) одиниць, ваговий комплекс, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.04.2014 р. Проте, відповідачем в порушення умов договору, орендні платежі в період з 31.03.2014 р. по 03.09.2014 р. не здійснені, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 200 000,00 грн. Таким чином, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем орендна плата не сплачена впродовж більш ніж три місяця, що в свою чергу є істотною умовою для розірвання вищенаведеного договору в судовому порядку, тому суд першої інстанції визнав правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо розірвання договору оренди №1/НЕЖ14 від 14.03.2014р., укладений між приватним підприємством "ТАЙФУН" та товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" та відповідно зобов'язання останнього повернути орендовані нежитлові приміщення позивачу та стягнення заборгованості із орендної плати у сумі 200 000,00 грн.

Окрім того, визнано судом й правомірними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" пені в розмірі 10 287,40 грн., інфляційних збитків в розмірі 6 316,88 грн., трьох процентів річних в розмірі 1 400,54 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2014 р. по справі №916/2836/14. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, за твердженням апелянта, позивачем було порушення приписи ст. 11 ГПК України щодо досудового врегулювання спору, що також було проігноровано судом першої інстанції.

Окрім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено право однією із сторін на захист та упереджене ставлення до сторони захисту. В процесі це виразилось по-перше в відмові у задоволенні клопотань відповідача, а саме, 08.09.2014 року в засіданні по справі, представником ТОВ «ГЛОБАЛ СИНТЕЗ», надано клопотання про витребування у позивача відповідної технічної та дозвільної документації щодо експлуатації Комплексу будівель та споруд №8, що являє собою газонаповнювальну станцію місткістю 1000 м.куб., що розміщується за адресою: Одеська область Біляївський р-н Березанська сільська рада. Одночасно, за твердженням відповідача, він клопотав про витребування зазначеної технічної документації та вичерпний її перелік у Територіальному управлінні ДЕРДГІРПРОМНАГЛЯДУ, Управлінні МНС України, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю. Проте, як стверджує апелянт, судом першої інстанції зазначене клопотання задоволено частково та зобов'язано позивача надати докази передачі дозвільної документації відповідачу. Апелянт вважає, що відмова у задоволенні даного клопотання порушило його право на всебічний та неупереджений розгляд справи та позбавило можливості створити необхідну доказову базу.

Скаржник зазначає, що при розгляді справи, судом, взагалі не надано відповідної оцінки щодо доказів наданих відповідачем. Так, за твердженням апелянта, до заперечення на позов він додав лист адресований начальнику залізничної станції Вигода Одеської залізниці вих.№ 522 від 23.06.2014 року, про згоду у прийнятті залізничних вагонів зі скрапленим газом №№ 76688423 , 76688464 на під'їзну колію до належної позивачу та розташованої на території орендованого майна. Платником додаткових зборів є ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ-АВТОГАЗ», особистий рахунок платника ЄТехПД 130541. Зазначений доказ, на думку скаржника, взагалі руйнує вимогу позивача щодо стягнення орендної плати так як підтверджує використання орендованого майна іншою юридичною особою починаючи ще з червня місяця 2014 року. Як стверджує скаржник, підтвердження цього доказу ненавмисно надано самим позивачем у письмових доказах наданих до суду. Так, згідно виписки по рахунку ПП «Тайфун» ще з червня місяця отримує орендну плату від ТОВ «Євростандарт-Автогаз» за договором оренди №385 від 05.06.2014 року в сумі 84 000 грн. Апелянт зазначає, що його твердження щодо використання орендованого майна за Договором оренди іншою юридичною особою з згоди позивача також підтверджується з «виписки по счету» запис від 26.06.2014 - 70 000 грн. компенсація ж/д витрат згідно рахунку № 20 від 26.06.2014 р. та 27.06.2014 р. 70 000 грн. компенсація ж/д витрат згідно рахунку №20 від 26.06.2014 р.

Крім того, апелянт вважає що судом 22.09.2014 року, навмисно позбавлено відповідача можливості участі у судовому засіданні шляхом введення в оману змінивши місце розгляду справи з залу судових засідань, в якому проводились всі попередні засідання на інший кабінет не попередивши про це відповідача. Апелянт зазначає, що його представник на момент розгляду справи 22.09.2014 року у 12.40 год., знаходився з будівлі суду, його бачив як секретар судового засідання так і суддя. Однак, засідання провели в іншому місці з метою не дати можливість відповідачу здійснити своє законне право на належний захист, який би суд повинен був створити відповідно до ст. 4-2 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 р. апеляційну скаргу ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" прийнято до провадження та призначено до розгулу колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Сидоренка М.В., Ярош А.І.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 р. та 02.02.2015 р. розгляд справи відкладався на підставі п.1 ч.1 ст.77 ГПК України.

02.02.2015 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника відповідача в якому останній просив винести ухвалу, якою витребувати наступну інформацію, а саме від Державного підприємства «Одеська залізниця» про наявність укладеного договору між ДП «Одеська залізниця» та ПП «Тайфун» про організацію перевезень вантажів (ЄТехПД 130541), кількість вагонів - цистерн, що прибули до замовника ПП «Тайфун» (ЄТехПД 130541) за період з квітня 2014 р. по вересень 2014 року; від ДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, чи відображав ПП «Тайфун» у своїй податковій звітності за період з 31.03.2014 р. по 01.09.2014 р. відомості про надання послуг за договором оренди №1/НЕЖ/14 від 31 березня 2014 р.

Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду відхилено дане клопотання, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Судова колегія зазначає, що додаткові документи, які просить витребувати у своєму клопотанні відповідач не були предметом розгляду у суді першої інстанції та відповідачем не наведено жодних підстав які б підтверджували неможливість подання такого клопотання на час розгляду справи у суді першої інстанції.

У судовому засіданні від 11.02.2015 р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2014 р. між ПП "ТАЙФУН" (Орендодавець) та ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" (Орендар) було укладено договір оренди №1/НЕЖ/14, згідно умов п.1.1. якого, в порядку та на умовах визначеним цим Договором Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення Комплексу будівель та споруд №8, що являє собою Газонаповнювальну станцію місткістю 1000 (Одна тисяча) м. куб., а саме адміністративну будівлю площею 42 кв.м.; будівлю насосно - компресної площею 201 кв.м.; ємності для зберігання зрідженого газу місткістю 100 куб.м. у кількості 9 (Дев'ять) одиниць; ваговий комплекс (надалі іменується - „Майно").

Згідно з п.3.2. Договору, передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі майна, який підписується уповноваженими особами Сторін протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дати підписання Договору.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору майно, що орендується, вважається переданим Орендарю з дати підписання акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною Договору. Строк оренди складає до 31 грудня 2014 року включно.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2., 5.3. Договору за користування Майном, що орендується, Орендар виплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 40 000 (Сорок тисяч) гривень 00 копійок на місяць. Орендна плата сплачується Орендарем у національний валюті не пізніше 10-го числа поточного календарного місяця за поточний місяць, шляхом переказу коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Орендодавця. У разі прострочення сплати орендної плати Орендодавець вправі стягнути з Орендаря заборгованість, що виникла, а також вправі вимагати від Орендаря сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Цей Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2014 року включно. Зобов'язання, що виникли під час дії даного Договору є дійсними до повного їх виконання (п.10.1. Договору).

Як вбачається з акту приймання-передачі майна від 01.04.2014 р. до договору оренди №1/НЕЖ/14 від 14.03.2014 р., на виконання умов вищенаведеного договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлові приміщення Комплексу будівель та споруд №8, що являє собою Газонаповнювальну станцію місткістю 1000 (Одна тисяча) м. куб., а саме адміністративну будівлю площею 42 кв.м.; будівлю насосно-компресної площею 201 кв.м.; ємності для зберігання зрідженого газу місткістю 100 куб.м. у кількості 9 (Дев'ять) одиниць; ваговий комплекс.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, у урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.09.2014 р., позивач зазначив про те, що відповідачем порушено істотні умови спірного договору, а саме у період з 31.03.2014 р. по 03.09.2014 р. ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" не сплачено орендних платежів за користування орендованим майном, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 200000 грн., з цієї ж підстави позивач просив розірвати договір оренди №1/НЕЖ/14 від 14 березня 2014 р. До того ж, посилаючись на ст. 610,11 ЦК України, п.5.4 спірного договору оренди, позивач вказав на нарахування ним пені за період з 11.04.2014 р. по 03.09.2014 р. у сумі 10287,40 грн., третьої відсотків річних від простроченої суми за період з 11.04.2014 р. по 03.09.2014 р. у розмірі 1400,54 грн. та інфляційних збитків за період з 11.04.2014 р. по 03.09.2014 р. у розмірі 6316,88 грн. у зв'язку із порушенням з боку відповідача строків оплати за користування орендованим майном.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції погодився із доводами позивача та визнав за можливе задовольнити позов ПП "ТАЙФУН" у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 5.2 спірного договору сторони врегулювали порядок та строки оплати, де зазначили, що орендна плата сплачується орендарем у національній валюті не пізніше 10-го числа поточного календарного місяця за поточний місяць, шляхом переказу коштів на розрахунковій (поточний) рахунок орендодавця.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами та не заперечується відповідачем, ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" у порушення істотних умов договору не сплачував позивачу орендну плату за майно, що було передано йому за договором №1/НЕЖ/14 від 14 березня 2014 р. у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 200000 грн.

Враховуючи суттєві порушення норм чинного законодавства та умов договору, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості сумі 200000 грн.

Щодо вигоди позивача в частині розірвання спірного договору, слід зазначити наступне.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання спірного договору №1/НЕЖ/14 від 14 березня 2014 р. укладеного між ПП "ТАЙФУН" (Орендодавець) та ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" (Орендар), оскільки відповідачем не сплачено понад п'ять місяців орендна плата, яка передбачена ст. 5 спірного договору, що є істотним порушення умов договору. Отже, враховуючи обґрунтованість вимог щодо розірвання договору та їх правомірне задоволення судом першої інстанції, є вірним й висновок місцевого господарського суду щодо зобов'язання відповідача повернути орендовані нежитлові приміщення позивачу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 287,40 грн., інфляційних збитків в розмірі 6 316,88 грн., трьох процентів річних в розмірі 1 400,54 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано . У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п.5.4. договору №1/НЕЖ/14 від 14 березня 2014 р. укладеного між ПП "ТАЙФУН" (Орендодавець) та ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ" (Орендар) у разі прострочення сплати орендної плати Орендодавець вправі стягнути з Орендаря заборгованість, що виникла, а також вправі вимагати від орендаря сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правильності та обґрунтованості розрахунку пені позивачем в сумі 10287,40 грн., вважає що його здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 10 287,40 грн.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи законодавчі приписи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 1400,54 грн.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Судова колегія зазначає, що розрахунок позивача індексу інфляції здійснено належним чином, у зв'язку з чим судом першої інстанції цілком обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму індексу інфляції в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 6 316,88 грн.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції його права, що полягали зокрема у відмові у задоволенні клопотань відповідача, а саме, про витребування у позивача відповідної технічної та дозвільної документації щодо експлуатації Комплексу будівель та споруд №8, що являє собою газонаповнювальну станцію місткістю 1000 м.куб., що розміщується за адресою: Одеська область Біляївський р-н Березанська сільська рада та витребування зазначеної технічної документації та вичерпний її перелік у Територіальному управлінні ДЕРДГІРПРОМНАГЛЯДУ, Управлінні МНС України, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 08 вересня 2014 р. клопотання відповідача було задоволено та зобов'язано позивача надати докази передачі дозвільної документації відповідачу; технічну та дозвільну документацію для експлуатації Комплексу будівель та споруд № 8, що являє собою газонаповнювальну станцію місткістю 1000 м. куб., що розміщується за адресою: Одеська область, Біляївський р-н Березанська сільська рада. Клопотанням від 22 вересня 2014 р. позивач надав до суду першої інстанції копію Дозволу №311.12.51.51 від 23.05.2012 р., копію Дозволу №310.12.51.51 від 23.05.2012 р., копії перших двох та останніх двох сторінок Декларації безпеки об'єктів підвищеної небезпеки Газонаповнювальної станції (ГНС).

Не можуть бути прийняті до уваги й доводи апелянта стосовно того, що при розгляді справи судом першої інстанції взагалі не надано відповідної оцінки щодо доказів наданих відповідачем, а саме листу адресованого начальнику залізничної станції Вигода Одеської залізниці вих.№ 522 від 23.06.2014 року.

Колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази ні яким чином не доводять факту використання орендованого майна іншою юридичною особою та неможливості користування даним майном ТОВ "ГЛОБАЛ СИНТЕЗ", в даних документах не зазначено жодних посилань на укладення з іншими юридичними особами договорів оренди майна, яке було передано відповідачу за договором №1/НЕЖ/14 від 14 березня 2014 р., а отже не прийняття судом першої інстанції даних документів при винесені оскаржуваного рішення, ніяким чином не спростовує вищевикладених висновків.

Крім того, не приймаються до уваги й посилання апелянта на те, що судом 22.09.2014 року його навмисно позбавлено можливості участі у судовому засіданні шляхом введення в оману змінивши місце розгляду справи з зали судових засідань в якій проводились всі попередні засідання на інший кабінет не попередивши про це відповідача.

Дані твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 08 вересня 2014 р. було відкладено розгляд справи на 22 вересня 2014 р. о 12:40 год. та зазначено, що засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29, в к. № 7.

У протоколі судового засідання від 22 вересня 2014 р. зазначено про те, що судове засідання проводилось саме у залі судових засідань №7, на дане засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.

Отже, твердження відповідача про позбавлення його можливості буди присутнім у судовому засіданні повністю спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2014 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 16.02.2015 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Сидоренко М.В.

Суддя Ярош А.І.