Постанова

від 09.02.2015 по справі 815/5914/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     Справа № 815/5914/14 ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           09 лютого 2015 року                                                                                               м. Одеса Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Європол-Україна” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Європол-Україна” (надалі – ТОВ «Європол-Україна» або позивач)  до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі – ДПІ у Київському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2014р. №0002432201 на суму 59954,00 грн. та №0002442201 на суму 63036,00 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки акту перевірки, складеного за результатами позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Європол-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти і своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та інших обов'язкових платежів за період з 27.06.2012р. по 31.12.2013р., ґрунтуються виключно на інформації з Акту ДПІ у м. Херсоні від 23.01.2014р. №46/21-03-22-06/36580776 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК «Проект реконструкція» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за травень-грудень 2012 року та січень-вересень 2013 року», при цьому будь-які зауваження щодо первинних документів, наданих до перевірки на підтвердження взаємовідносин позивача з «БК «Проект реконструкція» в акті перевірки відсутні. Також представник позивача зазначає, що податковий інспектор, яка проводила перевірку, дійшла висновку про відсутність документальних доказів передання будівельних матеріалів субпідрядникам в той час, як, на думку представника позивача, ця обставина підтверджується договорами з субпідрядними організаціями, відомостями використаних ресурсів витрат замовника, актах прийому передачі матеріалів у монтаж, довідках про вартість виконаних будівельних робіт, актах приймання виконаних будівельних робіт. Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення – неправомірними.   Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.   Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. В судовому засіданні, встановивши відсутність необхідності виклику свідків чи експертів, судом поставлено на обговорення питання щодо продовження розгляду справи в письмовому провадженні. Представник позивача проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Відтак суд ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні. Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, судом встановлені наступні обставини та факти. ТОВ «Європол-Україна» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.06.2012 року, 21.05.2009р. за №15561020000044056 (а.с.68-71). 27.06.2012р. ТОВ «Європол-Україна»  взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №8275, станом на 05.03.2013р. перебуває на обліку у  ДПІ у Київському районі (а.с.73), та згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200119580 від 01.05.2013 року є платником ПДВ (а.с.72). Згідно статуту ТОВ «Європол-Україна» та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.03.2013р. основним видом економічної діяльності ТОВ «Європол-Україна»  є 43.33 покриття підлоги і облицювання стін (а.с.69-71, 76). В період з 07.05.2014р. по 16.05.2014р. на підставі Наказів ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» №307-п від 05.05.2014р. та «Про продовження термінів проведення документальної позапланової перевірки» №327-п від 14.05.2014р., та направлення №330/22-01 від 05.05.2014р., посадовими особами  ДПІ у Київському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Європол-Україна» код ЄДРПОУ 38295569 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти і своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, інших податків та зборів за період з 27.06.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено  Акт перевірки №1072/22-01/38295569 від 23.05.2014р. (далі - Акт перевірки) (а.с. 10-43). Згідно висновків Акту перевірки, перевіркою встановлені порушення ТОВ «Європол-Україна»: п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138  Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого підприємством знижено податок на прибуток, на загальну суму у перевіряємому періоді 47  963 грн.; п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму у перевіряємому періоді – 50  429 грн., у тому числі: липень 2013р. – 31334 грн., вересень 2013р. – 5684грн., жовтень 2013р. – 6992грн., листопад 2013р., - 3031 грн., грудень 2013р., - 3388 грн. (а.с.44). На підставі Акту перевірки ДПІ у Київському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.06.2014р. №0002442201, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання  з податку на додану вартість на загальну суму 63036,00 грн., у тому числі 50429,00 грн за основним платежем та 12607,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.45).; від 11.06.2014р. №0002432201, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 59954,00 грн., в т.ч. за основним платежем 47963,00 грн. та 11991,00 грн. – за штрафними санкціями (а.с.46). Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернуся зі скаргою до Держаної фіскальної служби України, однак рішенням від 12.09.2014р. №3322/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.47-52). Згідно п. 3.2.2 Акту перевірки, встановлено завищення задекларованих ТОВ «Європол-Україна» показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму у перевіряємому періоді – 252435 грн. Дане порушення встановлено внаслідок наступного. Підприємством до складу витрат операційної діяльності включались витрати по отриманню від субпідрядних будівельних організацій виконаним роботам з влаштування цементно-піщаних стяжок, на виконання яких надано відповідні акти приймання будівельних робіт (форма КБ-2в). У розділах «Ітого прямі витрати» зазначено, що формування вартості виконаних робіт складається утому числі із вартості матеріалів, виробів і конструкцій, заробітної платні, вартості експлуатації машин, загально виробних витрат з зазначенням відповідної вартості, які сформувались у субпідрядної будівельної організації під час безпосереднього виконання робіт. Тобто субпідрядні будівельні організації при виконанні робіт використовували будівельні матеріали, придбані ними самостійно та вартість яких склала вартість виконаних робіт поряд з вартістю інших витрат. В свою чергу, ТОВ «Європол-Україна» надавав відповідні акти виконаних будівельних робіт вищезазначеним замовникам, вартість виконаних робіт згідно яких складається в тому числі із вартості матеріалів, виробів, конструкцій, заробітної платні, вартості експлуатації машин, загальновиробничих витрат субпідрядних організацій. Крім того, до складу витрат ТОВ «Європол-Україна» включались суми витрат з придбання будівельних матеріалів (піску та цементу) у сторонніх організацій. У зв'язку з тим, що фактично генпідрядник ТОВ «Європол-Україна» передоручає субпідрядникам виконати роботу, яку йому доручив замовник і яку він не може виконати сам, дані матеріали фактично не могли використовуватися у фінансово-господарській діяльності. В порушення п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України підприємством до складу втрат операційної діяльності включено витрати, по яким відсутнє право на включення, чим завищено суму витрат на 252435 грн. В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Європол-Україна» у перевіряємому періоді неправомірно включило суми ПДВ 31334,00 грн у липні 2013р. по податковим накладним, отриманим від ПП «БК «Проектреконструкція» код ЄДРПОУ 36580776. Також встановлено, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаними наступними постачальниками: МПП «Алєс» код 20940248 – сума ПДВ 1614, 00 грн.; ТОВ «Міїл» код 37280085 – сума ПДВ – 1667,00 грн., ПП «Стройтехград»  код 36436589 – сума ПДВ -7587 грн., ТОВ «Нептун-С» - 2693, 00грн., ПП «Анжіо» код 21475635 – сума ПДВ – 4704,00 грн. Дане порушення призвело до завищення податкового кредиту. Як вказувалось відповідачем в запереченнях до адміністративного позову, позивачем в ході перевірки не надано жодних документів, які б свідчили про передачу (реалізацію) матеріалів субпідрядникам, документів, які б підтверджували використання даних матеріалів у будівництві. В бухгалтерському обліку відображено за дебетом субрахунку 205 «Будівельні матеріали» в кореспонденції з рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». При цьому позивачем до витрат по рядку 05.1 декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) включено суму вартості будівельних робіт по актах виконаних робіт з підрядником ПП «БК «Проектреконструкція» за липень 2013 року 188004,70 грн. (у тому числі 31334,12 грн. ПДВ). Оскільки згідно Акту ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 23.01.2014р. №46/21-03-22-04/36580776 про неможливість проведення зустрічної звірки  ПП «БК «Проектреконструкція» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за травень 2012 р.- грудень 2012 року та січень 2013 року – вересень 2013 року (надалі – Акт ДПІ у м. Херсоні) встановлено неможливість проведення зустрічної звірки, відтак, на думку представника відповідача, підтвердити факт реального здійснення   ПП «БК «Проектреконструкція» господарських операцій неможливо. Таким чином, в ході перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок про завищення  позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 156670,60 грн. та завищення податкового кредиту на суму 31334,00 грн. На виконання вище зазначених робіт позивачем укладені наступні договори субпідряду з контрагентами: №3 від 01.06.2013р. з ПП «Проектреконструкція» (а.с.197-200),  договори субпідряду №6 від 24.09.2013р. (а.с.90-93) та №7 від 26.11.2013р. ПП «Джей Ком» (а.с.166-167). Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2013року від 31.07.2013р., ПП «БК «Проектреконструкція» виконало до договору підряду №3 від 01.06.2013р. будівельних робіт на загальну суму 188,00470 тис. грн. (Т.2, а.с.216), що підтверджується також актами приймання-передавання виконаних будівельних робіт форми №КБ – 2в за липень 2013р. (Т.2, а.с.  203-205, 207-209, 212-214, 217-219). Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Європол-Україна»  підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне. Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавство чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України, а фактичні перевірки - ПК України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Пунктом 200.1 ст. 200 ПКУ встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ПКУ). Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ (в редакції станом на  час вчинення господарських операцій) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Отже, з вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п.2 ст.3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Крім того, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити. Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку. Таким чином, податкові зобов'язання та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Судом встановлено, що 10.07.2013р. між ТОВ «Стікон» (Генпідрядчик) та ТОВ «Європол-Україна» укладено договір субпідряду, предметом якого згідно з п. 1.1 є виконання робіт з влаштування цементно-піщаних стяжок у житлових та нежитлових приміщеннях, місцях загального користування завтовшки 80 мм, загальною площею 10  000 кв.м.; влаштування цементно-піщаної крівлі загальною площею 688,20 м. кв.;  влаштування цементно-піщаної крівлі магазину з разуклінкою та гідроізоляцією загальною площею 688,20 м. кв.; влаштування цементно-піщаної крівлі паркінгу з разуклінкою та гідроізоляцією загальною площею 760 м. кв. у житловому будинку, що будується, із вбудованими громадськими приміщенням та підземним паркінгом по вул. Косвенна на розі Середньої (секція «Ж») у м. Одесі (разом з додатковими угодам №1 від 07.11.2013р., №2 від 22.1.2013р., №3 від 13.12.2013р.).  Пунктом 5.2.2. зазначеного договору передбачено право субпідрядника залучати до виконання окремих видів робіт субпідрядників (а.с.140-144).   На підтвердження факту здійснення реальних господарських операцій позивачем надано до суду первинну бухгалтерську документацію, в якій відображено здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Зокрема, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2013року від 31.07.2013р., ПП «БК «Проектреконструкція» виконало до договору підряду №3 від 01.06.2013р. будівельних робіт на загальну суму 188,00470 тис. грн. (Т.2, а.с.216), що підтверджується також актами приймання-передавання виконаних будівельних робіт форми №КБ – 2в за липень 2013р. (Т.1, а.с. 203-205, 207-209, 212-214, 217-219), підсумковими відомостями ресурсів (Т.2, а.с. 202, 215, 220), карткою рахунку 631 за період з 01.06.2013 по 06.08.2014р. по контрагенту ПП «БК «Проектреконструкція» (Т.2, а.с.225), платіжними дорученнями (Т.2, а.с. 226-227), податковими накладними (Т.2, а.с.231). Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПКУ, якщо до закінчення перевірки або в терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам органу ДПС, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні на час її складання. Як вбачається зі змісту Акту перевірки, первинна бухгалтерська документація досліджувалась посадовими особами відповідача в ході проведення перевірки, але в Акті перевірки не зазначено, які саме документи перевірялись та зі змісту самого Акту перевірки вбачається, що  висновок щодо неправомірності відображення позивачем вартості виконаних будівельних робіт по договору з ПП «БК «Проектреконструкція» сформовано на підставі вказаного раніше Акту перевірки ДПІ у м. Херсоні. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З огляду на вище зазначене, суд не погоджується із твердженням відповідача стосовно відсутності в операціях між позивачем та його контрагентом розумних економічних причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів (надання послуг). Також суд вважає, що посилання в Акті перевірки на дані інформаційних баз податкової служби та акти перевірок, складені ДПІ відносно контрагенту позивача, є недостатніми підставами для оцінки правомірності дій позивача. В даному випадку податковий орган обмежився лише посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину. Стосовно неправомірності, на думку відповідача, включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаними постачальниками МПП «Алєс» код 20940248,  ТОВ «Міїл», код 37280085, ПП «Стройтехград»,  код 36436589,  ТОВ «Нептун-С», ПП «Анжіо», код 21475635, суд зазначає наступне. Як вбачається зі змісту Акту перевірки, висновки посадових осіб контролюючого органу ґрунтуються на відсутності на момент проведення перевірки підприємства позивача будь-яких документів, які б підтверджували використання у фінансово-господарській діяльності позивача будівельних матеріалів, придбаних у вище вказаних постачальників. Судом встановлено, що підприємством позивача укладено договори купівлі-продажу будівельних матеріалів з постачальниками МПП «Алєс» код 20940248 (Договір №180 від 06.08.2013р.) (Т.1, а.с. 89) та  ТОВ «Міїл», код 37280085 (Договір №115 від 09.08.2013р. (Т.1, а.с. 86-88). Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. На підтвердження факту здійснення купівлі-продажу будівельних матеріалів та подальшого їх використання у господарській діяльності представником позивача надані до суду договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, перевізні документи, акт приймання-передавання будівельних робіт. Згідно видатковий накладних ТОВ «Алєс» підприємство позивача придбало у останнього пісок сіяний – 193,7 тонн на загальну суму 9685, 00 грн., у т.ч. ПДВ – 1614,16 грн. (Т.1, а.с.180-181). При цьому згідно товарно-траснпортних накладних на перевезення піску, з м. Біляївки до м. Одеси,  а саме  - вул. Косвенна вугол вул. Середньої автопідприємством ПП «Стройтехград» від вантажовідправника ТОВ «Алєс» перевезено 69,5 т піску (Т.2, а.с. 9-16, ). Також позивач надав до суду товарно-транспортні накладні на перевезення піску, придбаного у ПП «Стройтехград» відповідно до рахунків-фактур. Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься у ТТН, 8,000 т цементу та 70,993 т піску перевезено транспортом ПП «Стройтехград» з м. Одеса до м. Біляївка.  При цьому позивачем не надавалося жодних відомостей щодо здійснення ним господарської діяльності на об'єктах, що знаходяться у м. Біляївка. Позивачем також надано до суду первинну документацію, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки щодо операції купівлі-продажу будівельних матеріалів у ТОВ «Нептун-С» та  ПП «Анжіо», код 21475635. Як вбачається з наданих до суду перевізних документів, а саме товарно-транспортних накладних, перевезення придбаних підприємством у ТОВ «Нептун-С» та  ПП «Анжіо» будівельних матеріалів здійснювалося  у межах м. Києва (від ТОВ «Нептун-С» пункт навантаження згідно з ТТН - вул. Камишнська,4, пункт  розвантаження – Софіївська-Борщагівка, вул. Горького (Т.1, а.с. 190-192) та від ПП «Анжіо» пункт навантаження згідно з ТТН - вул. Київська, 6Ж, пункт  розвантаження – Софіївська-Борщагівка, вул. Горького (Т.1, а.с. 185-186). При цьому позивачем не надано жодних документів, окрім виписаних ним податкових накладних (Т.2, а.с. 85, 86, 88, 90-92, ), які б підтверджували здійснення ним господарської діяльності на об'єкті за адресою с. Софіївська-Борщагівка, вул. Горького. Дослідивши надані перевізні документи, суд встановив невідповідність їх оформлення вимогам чинного законодавства. Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Згідно з п.11.1 означених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Відповідно до п.11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995року №488/346 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2;    подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ. У пункті 2 вказаного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності. Як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних, з їх змісту неможливо встановити такої важливої інформації, як, наприклад, маршрут перевезення вантажу. Зокрема,  в деяких ТТН у графі пункт навантаження зазначено вулицю, при цьому не вказано міста, а також не зазначено точної адреси пункту розвантаження, що не дає суду можливості встановити факт поставки вантажу саме до місця розташування об'єкту, на якому за договорами субпідряду проводилися будівельно-монтажні роботи.    Також досліджувані судом ТТН не містять інформації щодо проведення вантажно-розвантажувальних робіт, прізвища та посади особи, уповноваженої на приймання вантажу від підприємства вантажоотримувача тощо. Крім того, з матеріалів справи суд встановив розбіжності між документами, що підтверджують придбання матеріалів та їх фактичну поставку та документами, що підтверджують передачу будівельних матеріалів підприємствам-субпідрядникам. Згідно товарно-транспортних накладних ПП «Стройтехгад», за період жовтень-листопад 2013р. підприємству позивача поставлено 228,19 т піску (Т.2, а.с. 9-26), за грудень 2013 року – 65,246 т піску та 15,525 т. цементу. Водночас згідно актів приймання-передавання за період жовтень-листопад 2013 року позивачем передано субпідрядним організаціям 758,233 т піску та 126,291 т цементу, за грудень 2013 року – 130, 492 т піску та 31, 047 т цементу. Таким чином, суд доходить висновку, що надані підприємством позивача первинні документи щодо придбання ним у підприємств-контрагентів будівельних матеріалів не підтверджують факту використання позивачем їх у своїй господарській діяльності, що відповідно до вимог чинного законодавства давало би право на віднесення сум вартості придбаних товарів до сукупних витрат та відповідних сум ПДВ – до податкового кредиту. Відтак суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Європол-Україна” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають лише частковому задоволенню. Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до сукупних витрат вартості субпідрядних робіт згідно договору з ПП «Проектреконструкція» та відповідних сум ПДВ – до податкового кредиту, то, на думку суду, оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають частковому скасуванню: ППР від 11.06.2014р. №0002432201 на суму 44651,55 грн. (у тому числі основного платежу 35721,24 грн та 8930,31 грн. штрафних санкцій), ППР від 11.06.2014р. №0002442201 на суму 39167,50 грн. (у тому числі основного платежу – 31334,00 грн та 7833,5 грн. штрафних санкцій). Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд  встановлює наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Європол-Україна” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.06.2014р. №0002432201 в частині 44651,55 грн. (у тому числі основного платежу 35721,24 грн та 8930,31 грн. штрафних санкцій). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.06.2014р. №0002442201 в частині 39167,50 грн. (у тому числі основного платежу – 31334,00 грн та 7833,5 грн. штрафних санкцій). В решті позовних вимог – відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                       Суддя                                                                                                      Л.М.Токмілова                                                                         Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Європол-Україна” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.06.2014р. №0002432201 в частині 44651,55 грн. (у тому числі основного платежу 35721,24 грн та 8930,31 грн. штрафних санкцій). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.06.2014р. №0002442201 в частині 39167,50 грн. (у тому числі основного платежу – 31334,00 грн та 7833,5 грн. штрафних санкцій). В решті позовних вимог – відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.