Рішення

від 16.02.2015 по справі 924/55/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2015 р.Справа № 924/55/15

Господарський суд Хмельницької області у складі :

судді Дячук Т.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артемакс-XXI" м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 118081,04грн.

Представники:

від позивача: Гнідко С.І. - представник по довіреності від 28.01.2015р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 93579,07грн. заборгованості, 20119,50грн. інфляційних, 4381,55грн. 3% річних по договору поставки №01-09/11 від 11.09.2011р.

Ухвалою суду від 16.01.2015р. порушено провадження у справі. Копії ухвали направлено на адреси сторін рекомендованими поштовими відправленнями.

Поштове відправлення №29005 0875886 1, яким надсилалась ухвала від 16.01.2015р. на адресу відповідача, повернено на адресу суду з довідкою відділення УДППЗ "Укрпошта" про закінчення терміну зберігання.

Ухвалою суду від 29.01.2015р. судове засідання було відкладено. Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої сума позову складає 118081,04грн., в т.ч.: 93579,80грн. - основний борг, 20119,65грн. - інфляційні втрати, за період з 01.07.2013р. до 01.12.2014р., 4381,59грн. - річні 3%, за період з 08.06.2013р. до 01.01.2015р.

Повноважений представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Судом вжито всіх передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Артемакс-XXI" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №01-09/11 від 01.09.2011р.

Відповідно п.1.1 договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця вугільну продукцію - „товар", а покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його згідно з умовами даного договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що ціна, кількість, терміни поставки товару, реквізити вантажоодержувача вказуються у специфікаціях до даного договору, які узгоджуються сторонами попередньо, додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною.

За умовами п.п.3.2.2, 3.2.3 договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною, товар вважається поставленим постачальником і отриманим покупцем згідно з підписаними сторонами накладними.

Відповідно до п.п.5.1, 5.5, 5.6 договору загальна сума цього договору визначається шляхом підсумовування вартості поставленого товару, терміни за кожну окрему партію вказуються в специфікаціях до даного договору, датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а у фінансових зобов'язаннях - до повного їх виконання (п.6.1).

Відповідно до п.8.1 договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору винна сторона несе відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Договір поставки №01-09/11 від 01.09.2011р. підписаний і скріплений печатками сторін. Невід'ємною частиною договору є специфікація (додаток №1 до договору поставки).

На підтвердження поставки відповідачу товару позивач надав : видаткову накладну №79 від 13.09.2011р. та акт приймання-передачі вугільної продукції від 13.09.2011р. на суму 12005,00грн.; видаткову накладну №87 від 14.09.2011р. та акт приймання-передачі вугільної продукції від 14.09.2011р. на суму 11685,00грн.; видаткову накладну №88 від 22.09.2011р. та акт приймання-передачі вугільної продукції від 22.09.2011р. на суму 84122,50грн.; накладну №155 від 28.10.2011р. на суму 32200,00грн.; видаткову накладну №175 від 16.11.2011р. та акт приймання-передачі вугільної продукції від 16.11.2011р. на суму 158362,80грн.; видаткову накладну №69 від 10.04.2012р. на суму 34662,50грн.; видаткову накладну №67 від 29.08.2012р. на суму 12000грн., довіреність №27 від 27.08.2012р. Згідно зазначених документів позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 345037,80грн.

В судовому засіданні позивач надав для огляду оригінали договору, накладних, актів приймання-передачі , довіреності, а до матеріалів справи додано їх засвідчені копії.

Також позивачем надано виписки банку, копії платіжних доручень, згідно яких, в період з 25.11.2011р. по 19.10.2012р., від відповідача надійшли кошти в загальній сумі 251458,00грн.

В зв'язку з цим, борг складає : 345037,80 - 251458,00 = 93579,80грн.

01.06.2013р. позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу (вих..№31-05/13 від 31.05.2013р.) про повернення заборгованості. В зв'язку з несплатою відповідачем боргу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 93579,80грн. заборгованості, 20119,50грн. інфляційних за період з 01.07.2013р. до 01.12.2014р. та 4381,59грн. річних 3% за період з 08.06.2013р. до 01.01.2015р. (згідно заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги відповідачем не спростовані, докази оплати не надані.

Аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх в сукупності господарським судом враховується таке:

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно норм ст.11 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В п.3 ч.1 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено договір поставки №01-09/11 від 11.09.2011р. і, відповідно до цього договору, позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу вугільну продукцію - „товар", а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його згідно з умовами даного договору.

Згідно ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 345037,80грн., а оплата проведена частково в сумі 251458,00грн. Заборгованість складає 93579,80грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, судом враховується, що відповідно до змісту ст.625 ЦК України зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три проценти річних за своєю природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Пленумом Вищого господарського суду України в п.3.2 постанови від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. Відповідно до цього листа, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Така ж позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши зібрані у справі докази у сукупності та давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача 118081,04грн., в т.ч. : 93579,80грн. заборгованості, 20119,65грн. інфляційних, нарахованих за період липень 2013 року - листопад 2014р. (загальний індекс інфляції за цей період склав 121,5%) та 4381,59грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.06.2013р. до 01.01.2015р. (571день).

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у сумі 2361,62 грн. покладаються на відповідача.

Оскільки платіжним дорученням №291 від 12.01.2015р. позивачем сплачено 2424,00грн. судового збору, що більше ніж належало до сплати, зайво сплачена сума 62,38грн. підлягає поверненню на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, ч.2 ст.625, ст.712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.4 5 , 4 7 , 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Артемакс-XXI" м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Артемакс-XXI" (Хмельницька обл., м.Кам'янець-Подільський, вул. Голосківське шосе, 3, ідентифікаційний код 37368646) 93579,80грн. (дев'яносто три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 80коп.) заборгованості, 20119,65грн. (двадцять тисяч сто дев'ятнадцять гривень 65коп.) інфляційних, 4381,59грн. (чотири тисячі триста вісімдесят одна гривня 59коп.) 3% річних та 2361,62грн. (дві тисячі триста шістдесят одна гривня 62коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повернути позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Артемакс-XXI"

(ідентифікаційний код 37368646) 62,38грн. судового збору, зайво сплаченого платіжним дорученням №291 від 12.01.2015р.

Суддя Т.В. Дячук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу (32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, вул. Голосківське шосе, 3) - надіслати;

3 - відповідачу (АДРЕСА_1) - надіслати.