Постанова

від 11.02.2015 по справі 826/267/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2015 року 09:34 № 826/267/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Тимчук М.Д.,

за участю представників сторін:

від позивача : Шипіка А.В. (довіреність від 22.12.2014 р.)

від відповідача : Катамай Г.М. (довіреність від 21.01.2015 р. № 749/9/26-59-10-19),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Експрес Термінал» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор Експрес Термінал» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

1) визнати протиправними дії ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Вектор Експрес Термінал» з податку на додану вартість за листопад 2014 року;

2) зобов'язати ДПІ визнати податкову декларацію ТОВ «Вектор Експрес Термінал» з податку на додану вартість за листопад 2014 року такою, що подана 24.12.2014 року;

3) зобов'язати ДПІ внести дані податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вектор Експрес Термінал» за листопад 2014 року до всіх електронних баз податкової звітності.

В обґрунтування позову зазначається, що між позивачем та ДПІ укладено договір про визнання електронних документів. Між тим, при поданні вищезгаданої декларації було встановлено, що подання вищевказаної декларації заблоковано з невідомих причин.

З огляду на це, декларацію було подано на паперовому носії, на якій було проставлено штамп ДПІ про прийняття декларації 24.12.2014 р.

Однак, 05.01.2015 р. при з'ясуванні в ДПІ дати внесення до баз даних податкової звітності або наявності повідомлення (рішення) про відмову у прийнятті декларації, представнику позивача було усно повідомлено, що податкова декларація не визнана, як податкова звітність.

У той же час, як зазначає позивач, жодного документального підтвердження наведеному не надано.

Надалі позивачем було з'ясовано, що відмова пов'язана із тим, що адреса товариства не відповідає фактичному місцезнаходженню платника податків, оскільки за результатами проведених співробітниками оперативного управління ДПІ заходів не встановлено фактичне місцезнаходження товариства за його податковою адресою. При цьому, позивач зазначає, що вихід за місцезнаходженням було здійснено в період новорічних свят, а саме 31.12.2014 р., що позивач вважає абсурдним та таким, що має ознаки штучного створення умов для не встановлення посадових осіб товариства за місцезнаходження.

Між тим, як зазначає позивач, згідно з даними з ЄДР та фактично позивач знаходиться за адресою, зазначеною в ЄДР, відомості з якого є достовірними доки до ЄДР не внесено відповідних змін.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає про обґрунтованість висновку відносно того, що подані документи не можуть вважатися податковою звітністю, оскільки позивач за місцезнаходженням відсутній, у зв'язку з чим у звітності зазначено відомості, які не відповідають дійсності.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.02.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ЕКСПРЕС ТЕРМІНАЛ» зареєстровано у статусі юридичної особи 16.07.2014 р.

Зареєстровано в ЄДР місцезнаходження - 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 14. Код з ЄДР 39305483.

З 27.01.2015 р. товариство перебуває у стані припинення .

Керівник - Долгов Роман Сергійович.

Дата реєстрації платником податку на додану вартість: 01.09.2014 р. Індивідуальний податковий номер: 393054826597.

24.12.2014 р. ДПІ зареєстровано податкову декларацію товариства з податку на додану вартість за листопад 2014 р. На декларації ДПІ проставлена відмітка «з попередженням про можливість невизнання».

Згідно із декларацією у розділі «Податкові зобов'язання» обсяги постачання (без ПДВ) 8 398 487 грн., сума ПДВ 1 679 697 грн.

Згідно з розділом «Податковий кредит» обсяги придбання без ПДВ 7 918 325 грн., ПДВ 1 583 665 грн.

Разом із декларацією подано, крім іншого, додаток № 1 (розрахунок коригування), додаток № 5 (роз шифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту).

Адреса, зазначена в податковій звітності, - м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 14.

24.12.2014 р. ДПІ на адресу позивача сформовано повідомлення № 31820/10/26-59-18-04-17 «Про відмову у прийнятті податкової декларації». Крім іншого зазначено, що подана декларація з ПДВ за листопад 2014 р., в якій наведено недостовірний обов'язковий реквізит «місцезнаходження платника податків». Зазначено, що у зв'язку з наведеним та відповідно до п. 48.7. ПК України вищевказана податкова звітність не вважається податковою декларацією. Запропоновано податку нову податкову звітність, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства.

Направлення вказаного повідомлення підтверджується реєстром поштових відправлень з відміткою пошти. Згідно з даними УДППЗ «Укрпошта» вказане поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку позивача 29.12.2014 р.

Через місяць, тобто 29.01.2015 р., вказане поштове відправлення повернуто ДПІ у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Слід додати, що до цього, 03.12.2014 р., ДПІ складено довідку по ф. № 2, в якій зазначено, що за результатами проведення заходів із встановлення місцезнаходження позивача, місцезнаходження платника податків не встановлено.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1. ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено п. 49.2. ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8. ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до п. 48.1. ПК України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2. ПК України визначено, що обов'язкові реквізити , це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків .

Згідно із п. 48.3. ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити : тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку ); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків ; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У свою чергу, відповідно до п. 48.7. ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті , не вважається податковою декларацією , крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до п. 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У свою чергу ст.. 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу , з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином, в силу положень п. 49.8. ПК України ДПІ зобов'язана перевірити, крім іншого, достовірність заповнення обов'язкових реквізитів, до яких відповідно до положень п. 48.3. ПК України, належить зазначення місцезнаходження платника податків.

В даному випадку, як вбачається з податкової звітності, відносно подання якої виник спір, місцезнаходженням позивача визначена адреса: 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 14.

Однак, під час розгляду справи, в порядку реалізації обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 71 КАС України, позивачем не доведено того, що на час складання та подання спірної звітності за вищевказаною адресою здійснювалось фактичне ведення діяльності позивача, а наведена адреса була місцем розташування офісу позивача та проведення з цього місяця щоденного керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку, тобто не доведено фактичне місцезнаходження позивача за зазначеною адресою в період формування податкової звітності позивача, відносно якої виник спір.

В контексті наведеного, під час розгляду справи не надано договорів оренди виробничих та офісних приміщень, пов'язаних із здійсненням за зазначеною адресою одного з основних видів діяльності позивача - оптова торгівля офісними меблями, офісними машинами і устаткуванням. Не надано і договору із поштовою службою щодо надання послуг з доставки пошти у зв'язку з перебуванням підприємства за вищезгаданою адресою. При цьому, як зазначено вище, поштове відправлення, направлене позивачу ДПІ, повернуто без вручення.

Таким чином, з урахуванням вищезгаданої довідки ф. № 2, ДПІ в межах її повноважень, щодо перевірки достовірності обов'язкових реквізитів податкової декларації, встановлено та не спростовано позивачем під час розгляду справи недостовірність даних декларації відносно місцезнаходження товариства.

Відтак, в даному випадку податкова звітність позивача не містить достовірних даних відносно одного з обов'язкових реквізитів декларації - місцезнаходження товариства та містить недостовірну інформацію щодо місцезнаходження товариства, а отже, в силу положень п. 48.2. та п. 48.7. ПК України, подана позивачем податкова декларація не має юридичної значимості для цілей визнання її податковою звітністю .

В даному випадку, виконуючи свій обов'язок, визначений п. 49.8. ПК України щодо перевірки, зокрема, достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів, податковий орган правомірно врахував наведені вище обставини, а відтак правомірно діяв, надіславши позивачу рішення у формі повідомлення про невизнання (відмову у прийнятті) податкової звітності позивача, відносно якої виник спір.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведене та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття та направлення позивачу повідомлення щодо невизнання (неприйняття) податкової звітності позивача та, відповідно, у взаємозв'язку з вищенаведеним суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії, визначені позивачем у позові, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін