Рішення

від 10.06.2009 по справі 54/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

54/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/162

10.06.09

За позовомЗакритого акціонерного товариства "Сталкер Компані"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сінта"

простягнення 132 360,78 грн.

                                                  Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивачаКузуб С.П., за дов. б/н від 10.12.2008 р.

від відповідачане з'явився

У судовому засіданні 10.06.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Сталкер Компані" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта" про стягнення 111 128,07 грн. основного боргу, 12 181,75 грн. пені, 8 065,17 грн. інфляційних втрат та 1 373,89 трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару, поставленого за договором № 117/08 від 17.08.2007 р.

Ухвалою суду від 20.05.2009 р. порушено провадження у справі № 54/162, розгляд справи призначено на 10.06.2009 р.

Разом із позовом позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача, а в разі відсутності коштів на рахунку –на майно, що належить відповідачеві. Розглянувши подану заяву, суд відмовив у її задоволенні з тих підстав, що позивач просить вжити заходи забезпечення позову, не передбачені ст. 67 ГПК України. Крім того, позивачем не надано доказів того, невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

У судовому засіданні 10.06.2009 р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 110 739,97 грн. у зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем. Нова ціна позову становить 132 360,78 грн.

Представник відповідача у судове засідання 10.06.2009 р. не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялася на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/3905 від 03.06.2009 р.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.                                                       

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Сталкер Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінта" було укладено договір № 117/08, відповідно до умов якого позивач, як продавець, продає, а відповідач, як покупець, купує папір, який надалі іменується –продукція, в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в рахунках, накладних та інших документах, які є невід'ємною частиною даного договору, на кожну поставку за погодженням з відповідачем (пункт 1.1. договору).

Згідно з п.п. 3.2., 3.4. договору поставка товару здійснюється зі складу позивача шляхом самовивозу силами відповідача.

Укладений між сторонам договір за своєю правовою природою є  договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що передача та приймання товару по кількості і якості здійснюється на підставі видаткової накладної та довіреності.

За видатковими накладними № СТ-00001741 від 20.06.2008 р., № СТ-00001872 від 09.07.2008 р., № СТ-00001956 від 17.07.2008 р., № СТ-00001957 від 17.07.2008 р., № СТ-00003046 від 16.10.2008 р., № СТ-00003063 від 17.10.2008 р., № СТ-00003099 від 21.10.2008 р., № СТ-00003121 від 22.10.2008 р., № СТ-00003145 від 23.10.2008 р., № СТ-00003170 від 24.10.2008 р., № СТ-00003202 від 27.10.2008 р., № СТ-00003238 від 30.10.2008 р., № СТ-00003252 від 03.11.2008 р., № СТ-00003300 від 06.11.2008 р., № СТ-00003374 від 12.11.2008 р., № СТ-00003412 від 14.11.2008 р., № СТ-00003425 від 17.11.2008 р., № СТ-00003464 від 19.11.2008 р., № СТ-00000032 від 15.01.2009 р., № СТ-00000196 від 05.02.2009 р., № СТ-00000307 від 20.02.2009 р. позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 204 003,15 грн.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Від імені відповідача товар за вищезазначеними видатковими накладними був прийнятий уповноваженими особами відповідача за довіреностями серії ЯПЖ № 848786 від 19.06.2008 р., серії ЯПЖ № 848841 від 09.07.2008 р., серії ЯОШ № 824297 від 16.10.2008 р., серії ЯОШ № 824285 від 17.10.2008 р., а також довіреностями № б/н від 21.10.2008 р., № б/н від 22.10.2008 р., № 280 від 23.10.2008 р., № 285 від 24.10.2008 р., № 290 від 27.10.2008 р., № 304 від 30.10.2008 р., № 311 від 03.11.2008 р., № 314 від 06.11.2008 р., № 329 від 12.11.2008 р., № 336 від 14.11.2008 р., № 341 від 17.11.2008 р., № 346 від 19.11.2008 р., № 429 від 15.01.2009 р., № 448 від 05.02.2009 р., № 470 від 20.02.2009 р.

Таким чином, факт поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем вважається судом доведеним.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язується оплатити поставлену продукцію відповідно до виставлених позивачем рахунків на кожну поставку в строк не більше 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

Як пояснив  представник позивача, поставлений товар відповідачем був оплачений частково.

Згідно з актом зведення взаєморозрахунків з 01.06.2008 р. по 02.06.2009 р., підписаним обома сторонами та скріпленим відбитками їх печаток, заборгованість відповідача перед позивачем становить 110 739,97 грн.

З огляду на те, що факт наявності боргу та розмір заборгованості належним чином доведений та документально підтверджений, відповідачем не спростований, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача 12 181,75 грн. пені за порушення строку оплати продукції. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на п. 7.2. договору, яким передбачена відповідальність відповідача за порушення строку оплати товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Також позивач просить стягнути з відповідача 8 065,17 грн. інфляційних втрат та 1 373,89 грн. процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою про порушення провадження у справі № 54/162 від 20.05.2009 р. суд зобов'язав позивача надати докази часткової оплати боргу відповідачем, однак вказані вимоги позивачем виконані не були.

З акту звірки взаємних розрахунків з 01.06.2008 р. по 02.06.2009 р. вбачається, що поставлений позивачем товар був частково оплачений відповідачем. Однак, враховуючи  ненадання позивачем витребуваних доказів та за відсутності у договорі умов щодо порядку зарахування коштів в оплату поставленого товару, суд позбавлений можливості з'ясувати, які накладні були оплачені відповідачем відповідно до призначення здійснених відповідачем платежів у відповідних платіжних дорученнях. Зазначене впливає на правильність визначення строків нарахування штрафних санкцій та їх розмірів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як передбачено п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/344 від 11.04.2005 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів –залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.  

Враховуючи те, що на виконання вимог суду позивачем не надано доказів часткової оплати товару, які містять призначення платежу (вказівку на номер та дату видаткової накладної чи рахунку-фактури), суд залишає без розгляду позов в частині стягнення з відповідача сум пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Водночас,  згідно з ч. 5 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів повної оплати товару не надав та не навів підстав для звільнення від обов'язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 110 739,97 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 1А, код ЄДРПОУ 30606437, п/р 26009000111369 у ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300670, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства "Сталкер Компані" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12 , код ЄДРПОУ 23389489, п/р 260063001812 у 1-ій Київській філії АБ "Вабанк" м. Києва, МФО 321637) 110 739 (сто десять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 97 коп. боргу, 1 107 (одну тисячу сто сім) гривень 40 коп. державного мита та 261 (двісті шістдесят одну) гривню 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 12 181,75 грн. пені, 1 373,89 грн. процентів річних та 8 065,17 грн. інфляційних втрат позов залишити без розгляду.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.  

Суддя                                                                                                            Т.С. Демченко

        Датою підписання повного тексту рішення є 23.07.2009 р.