Ухвала

від 04.02.2015 по справі 1170/2а-5295/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/800/47129/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 1170/2а-5295/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Радій» (далі - позивач, ПАТ «НВП «Радій»)

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «НВП «Радій» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0 002052330 та № 0002062330 від 21.12.2011 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на належного відповідача Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач та його посадові особи на підставі договору спільної діяльності від 30.06.1998 року з ЗАТ «Кіровоградграніт», ТОВ «Гранекс» та довіреності від 26.07.2011 року уповноважені на ведення керівництва та спільної діяльності, є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору спільної діяльності.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по договору спільної діяльності від 30.06.1998 року з ЗАТ «Кіровоградграніт», ТОВ «Гранекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Герант Плюс» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року та ТОВ «Євроком-Компонентс» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, про що складено акт № 167/23-30/300112054 від 12.12.2011 року.

Відповідно до висновків акту, позивач порушив вимоги п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 782 157,00 гривень та завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2011 року в сумі 194 002,00 гривні.

Висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на актах перевірки іншими податковими органами фінансово-господарської діяльності контрагентів ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «Євроком-Компонентс».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті 21.12.2011 року податкові повідомлення-рішення: № 0002052330 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 782 157,00 гривень, з яких штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 гривня; № 0002062330 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 194 002,00 гривні, з яких штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 гривня.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Герант Плюс» укладено 14.05.2010 року договір № 5500100 та додатковий договір про доповнення договору поставки товару - мікросхем та електродеталей, 01.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Євроком-Компонентс» було укладено договір № 42-11-038 поставки аналогічного товару.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8. та п. 201.9. ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що зазначені вище договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: контрагенти позивача ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «Євроком-Компонентс» здійснили поставку товару, а позивач прийняв товар, здійснив його оплату на користь контрагентів відповідно до платіжних документів.

Поставка контрагентами позивача за вищезазначеними договорами товару та здійснення позивачем оплати підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактура ми, приходними ордерами, подорожніми листами службового легкового автомобіля, посвідченнями про відрядження, доказами отримання на склад поставленого товару, платіжними дорученнями по оплаті товару тощо.

Крім того, судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно до складу податкового кредиту січня 2011 року віднесено суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Герант Плюс» на загальну суму 782 157,00 гривень та визначений залишок від'ємного значення ПДВ, який включений до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2011 року по податковим накладним, виписаним ТОВ «Євроком-Компонентс» у сумі 194 002,00 гривень, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи доведено факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «Герант Плюс», ТОВ «Євроком-Компонентс» господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та мав документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Герант Плюс»,ТОВ «Євроком-Компонентс», а тому висновки податкового органу щодо збільшення податку на додану вартість на загальну суму 782 157,00 гривень та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 194 002,00 гривні є неправомірними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 1170/2а-5295/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно