Постанова

від 30.07.2009 по справі 16/59-09-1794

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/59-09-1794

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" липня 2009 р. Справа № 16/59-09-1794

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Михайлова М.В., Журавльова О.О.,

(згідно з розпорядженням голови суду від 15.07.2009р. №93 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Арбієві А.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –ПівеньО.А., директор, Побережний П.Я., за дов.,

від відповідача –не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ „Одеська кіностудія”

на рішення  господарського суду Одеської області від 03 червня 2009 року

у справі № 16/59-09-1794

за позовом ТОВ „ІСПА - Україна”

до ЗАТ „Одеська кіностудія”

про стягнення 827352,97  грн., -

встановив:

Заява представника апелянта (відповідача) про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку з неможливістю цього представника взяти участь у судовому засіданні апеляційної інстанції судовою колегією відхилено, оскільки матеріали справи дають можливість розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника апелянта. Крім того, при прийнятті апеляційної скарги до провадження ухвалою від 02.07.2009р. сторони позивач і відповідач (апелянт) були попереджені, що нез'явлення в судове засідання їх представника не буде перешкоджати розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІСПА –Україна” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Закритого акціонерного товариства „Одеська кіностудія” (далі-відповідач) про стягнення з останнього 827352,97 грн., у тому числі 624967,68 грн. заборгованості за поставлене обладнання по договорам поставки і по видатковим накладним від 22.10.2008р. за №188 і №189, три відсотки річних за користування коштами - 21997,55 грн., збитків від інфляції – 180387,74 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної і повної оплати отриманого обладнання.

Відповідач відзиву на позов не надав, не дивлячись на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, які є у матеріалах справи, а тому справа судом першої інстанції розглядалась за наявними матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Рішенням місцевого господарського суду від 03 червня 2009 року (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено у повному обсязі з огляду на його обґрунтованість.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати в частині відмови у зустрічному позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов про стягнення з позивача штрафу в сумі 947633,75 грн. за порушення строку поставки обладнання по укладеним з позивачем договорам поставки і розірвати ці договори поставки в частині поставки деталей для камери ARRIFLEX 16SR3, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права і, зокрема, на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки не отримував ухвал про призначення справи до розгляду і про відкладення розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її необгрунтованою.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, між позивачем і відповідачем було укладено ряд договорів поставки обладнання, а саме:

- 04.12.2006р. укладено договір поставки обладнання №159-Г на суму 497457,69 грн., у тому числі по специфікації №1 на суму 440620,22 грн. і №2 на суму 56837,47 грн. (з урахуванням ПДВ);

- 04.12.2006р. укладено договір поставки №160-Г на суму 491817,07 грн., у тому числі по специфікації №1 на суму 452390,49 грн. і №2 на суму 39426,58 грн. (з урахуванням ПДВ);

- 04.12.2006р. укладено договір поставки №161-Г на суму 475382,88 грн., у тому числі по специфікації №1 на суму 409513,82 грн. і №2-65869,06 грн. (з урахуванням ПДВ);

- 04.12.2006р. укладено договір поставки №163-Г на суму 449458,78 грн., у тому числі по специфікаціям 31 на суму 381778,87 грн. і №2-55712,08 грн. (з урахуванням);

          - 04.12.2006р. укладено договір поставки №164-Г на суму 498113,91 грн. у тому числі по специфікації №1 – 496276,42 грн. і №2 –1836,60 грн. (з урахуванням ПДВ);

          - 01.02.2007р. укладено договір поставки №12-Г на суму 490049,91 грн., у тому числі по специфікації №1 на суму 490049,91 грн. (з ПДВ);

          - 01.02.2007р. укладено договір поставки на суму 323155,51 грн., у тому числі по специфікації №1 –323155,51 грн. (з ПДВ).

          Крім того, 22.10.2008р. відповідачу було поставлено обладнання по видатковим накладним №188 на суму 82110,90 грн. і №189 на суму 44269,54 грн., яке відповідачем залишено без оплати.

          По цим видатковим накладним між сторонами виникли договірні відносини купівлі-продажу згідно ст. 207 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

          Відповідно до ст.692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          За поставлене обладнання на суму 2482124,02 грн. по специфікаціям №1 до укладених договорів, яке отримане представниками відповідача по виданим останнім довіреностям, відповідач розрахувався частково на суму 1857156,31 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 05.11.2008р. (а.с.150), підписаного і скріпленого печатками позивачами і відповідача, згідно якому заборгованість відповідача за поставлене йому обладнання станом на 05.11.2008р. складає 624967,71 грн. і підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку (видатковими накладними, довіреностями відповідача), які є у матеріалах справи.

          Пунктом 2.2 укладених між сторонами договорів поставки встановлений порядок оплати поставленого обладнання, який відповідачем  порушений.

          Згідно ст.173 Господарського кодексу (ГК) України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Статтею 193 цього Кодексу передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу (ЦК) України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, крім заборгованості в сумі 624967,71 грн., на підставі статті 625 ЦК нарахував на цю суму збитки від інфляції в сумі 180387,74 грн. і 3% річних-21997,55 грн. за весь період заборгованості, які пред'явив до стягнення, що підлягали задоволенню, оскільки відповідач їх не оспорив у суді першої інстанції і не забезпечив явку свого представника в судове засідання, не дивлячись на те, що ухвали суду про розгляд справи отримував, що, як було зазначено вище, підтверджено поштовими повідомленнями (а.с.3, 10, 25-27, т.ІІ).

          Тому посилання відповідача (апелянта) в апеляційній скарзі, що він не отримував ухвали суду про день і час розгляду справи не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються наявними доказами у матеріалах справи.

          Відповідач у поданій апеляційній скарзі підтверджує, що позивач перед початком 2008 року, тобто в 2007 році, здійснив поставку всього необхідного обладнання, але, як далі зазначає відповідач, камера не користувалась попитом у споживачів і він не міг її здавати в оренду і отримувати прибуток, а також позивач посилається в апеляційній скарзі на прострочку поставки позивачем обладнання по укладеним договорам, за що згідно п.5.2 останніх нарахував позивачу в апеляційній скарзі штрафні санкції на суму 947633,75 грн., які просить, скасувавши рішення суду першої інстанції, стягнути з позивача і розірвати укладені договори на поставку обладнання.

          Вимоги відповідача про стягнення штрафу і розірвання договорів поставки обладнання, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки суперечать ст.101 ГПК України, згідно ч.3 якої в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Таким чином, такі вимоги не можуть пред'являтись в суді апеляційної інстанції.

          Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи і прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог у відповідності зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 03 червня 2009 року у справі № 16/59-09-1794 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          М.В.Михайлов

                                                                                                    О.О.Журавльов