Рішення

від 30.12.2014 по справі 910/24072/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2014Справа № 910/24072/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

вул. Радгоспна, 76, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005

до відповідачів:

1. Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту"

вул. Каунаська, 13, м. Київ, 02160

2. Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

вул. Індустріальна, 17-В, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600

про визнання договору поруки недійсним,

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Шабовта Є.В. - представник, довіреність № 16/09/14 від 16.09.2014р. (Круглова Р.С. представник, довіреність № 17/04/13-01 від 17.04.14 р. присутній в судовому засіданні 25.11.14 р.; Вітович О.Я. - представник, довіреність № 03/10/14 від 03.10.2014р. присутній в судовому засіданні 16.12.14 р.)

від відповідача 1: не з'явився.

від відповідача 2: Ізмалков А.Г. - представник, довіреність б/н від 10.09.2014 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" та Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" про визнання договору поруки б/н від 20.10.2013 р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що договір поруки б/н від 20.10.2013р., укладений між відповідачами у даній справі в забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором № 47800 від 01.10.2013 р. без згоди боржника (позивача). Крім того даний договір, за твердженням позивача, є фіктивним, не спрямованим на реальне настання правових наслідків, оскільки укладений з метою зміни підсудності справи при зверненні до суду з вимогами відповідача 2 до позивача за договором № 47800 від 01.10.2013 р., а відтак суперечить визначеному ст. 626 Цивільного кодексу України поняттю договору як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим позивач керуючись ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України просить визнати його недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/24072/14, розгляд справи призначено на 25.11.2014 р..

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.11.14 р. та 16.12.14 р. розгляд справи відкладався на 16.12.14 р. та 30.12.14 р. відповідно.

В судові засідання 25.11.14 р., 16.12.14 р. та 30.12.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача 2.

Уповноважений представник відповідача 1 в судові засідання 25.11.14 р., 16.12.14 р. та 30.12.14 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103032326602, № 0103032328133, № 0103032948425.

До початку судового засідання 19.11.14 р. через канцелярію суду відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву б/н від 19.11.2014 р., в якому зазначено, що договір поруки є двостороннім правочином, який укладається між поручителем та кредитором, при цьому чинним законодавством не передбачено обов'язку сторін отримувати будь-яку згоду боржника. Крім того, відповідач 1 у відзиві зазначив, що спірний договір поруки був спрямований на реальне настання правових наслідків та частково виконаний сторонами, а саме відповідачем 1 31.10.2014 р. сплачено частину заборгованості у розмірі 1000,00 грн.. На підставі вищевикладеного, останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив відповідача 1 з доданими до нього документами долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 19.11.14 р. відповідачем 1 подано суду клопотання б/н від 19.11.2014 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Клопотання відповідача 1 задоволене, документи судом долучено до матеріалів справи.

Серед доданих до клопотання документів містяться письмові пояснення б/н від 17.11.14 р. про відсутність між сторонами інших, окрім спірних, правовідносин.

Крім того, серед доданих до клопотання документів містяться довідки б/н від 18.11.14 р. про відсутність у провадженні господарських судів справ зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також рішення цих органів з даного спору.

Клопотання відповідача 1 задоволене, документи судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.11.14 відповідачем 2 подано суду заперечення на позовну заяву б/н від 18.11.14 р., в яких зазначено, що договір поруки є двостороннім правочином, який укладається між поручителем та кредитором, при цьому чинним законодавством не передбачено обов'язку сторін отримувати згоду боржника. Крім того, відповідач-2 у запереченнях зазначив, що висновки позивача про навмисну зміну підсудності є безпідставними та надуманими. Щодо фіктивності спірного договору поруки відповідач 2 зауважив, що останній частково виконаний сторонами, що підтверджує його спрямування на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. На підставі вищевикладеного, відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечення відповідача 2 з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 19.11.14 р. відповідач 2 подав суду клопотання б/н від 18.11.2014 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Серед доданих до клопотання документів міститься, зокрема, довідка б/н від 18.11.14 про наявні між сторонами правовідносини, що випливають із договору поставки № 47800 від 01.10.13 р. та договору надання маркетингових послуг № 58858 від 01.10.13р..

Крім того серед доданих до клопотання відповідача 2 документів міститься довідка б/н від 18.11.14 про відсутність у провадженні господарських судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують господарські спори справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також рішення цих органів з такого спору.

Клопотання відповідача 2 задоволене, документи судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 25.11.14 р. через канцелярію суду відповідачем-1 подано клопотання б/н від 24.11.2014 про розгляд справи без участі представника відповідача 1 за наявними матеріалами. Клопотання відповідача 1 судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 25.11.2014 р. позивачем подано суду пояснення б/н від 25.11.2014 про відсутність в останнього можливості надати інформацію щодо наявності на даний час чи існування в минулому (або відсутність) інших, крім зазначених у позовній заяві правовідносин між сторонами, а також щодо наявності або відсутності додаткових угод до спірного договору, у зв'язку з їх відсутністю. Пояснення позивача з доданими до них документами судом долучено до матеріалів справи.

Крім того позивач 25.11.14 р. через канцелярію суду, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, подав клопотання про витребування доказів б/н від 25.11.2014, відповідно до якого просив витребувати у відповідача 1 оригінал договору поруки від 20.10.2013 для огляду в судовому засіданні, оскільки позивач не є його стороною, а відтак не має можливості надати даний договір суду. Клопотання позивача судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.11.14 р. представником відповідача 2 надано для огляду суду та представника позивача оригінал договору поруки б/н від 20.10.2013 р..

До початку судового засідання 16.12.14 р. через канцелярію суду позивачем подано заперечення на відзив відповідача-2 б/н від 16.12.14 р., в яких останній зазначив, що вважає доводи відповідача 2 необґрунтованими, виходячи з того, що відповідно до п. 8.18 договору поставки № 47800 від 01.10.2013 відповідач 2 зобов'язався не передавати третім особам право вимоги за цим договором без попередньої письмової згоди позивача, тоді як останнім такої згоди не надавалось.

Також у даних запереченнях позивач зазначив, що приписи ст. 558 Цивільного кодексу України визначають право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, виходячи з якої укладення договору поруки покладає на боржника обов'язок сплати поручителю плати за надання поруки. Відтак, як стверджує позивач у своїх запереченнях, укладення договору поруки створює для боржника певні обов'язки, тому для укладення даного договору потрібна згода боржника, яку отримано не було, у зв'язку з чим спірний договір поруки суперечить вимогам ст. 511 Цивільного кодексу України та в порядку ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позивач зазначив, що спірний договір поруки був укладений на суму 2000,00 грн. яка, на думку позивача, є неспіврозмірною із сумою основного зобов'язання у розмірі 1757381,88 грн., яку відповідач 2 намагається стягнути з позивача у даній справі в межах порушеного у справі № 910/22291/14 провадження, у зв'язку з чим позивач вважає, що спірний договір поруки був укладений не з метою реального забезпечення виконання основного зобов'язання, а з метою штучної зміни підсудності спору про стягнення з позивача у даній справі грошових коштів за договором поставки № 47800 від 01.10.2013, відтак договір поруки б/н від 20.10.2013 підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України.

Заперечення позивача на відзив відповідача 2 судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача 1 б/н від 25.11.14 р. про розгляд справи за відсутності представника останнього, зважаючи на відсутність заперечень з цього приводу з боку представників позивача та відповідача 2, суд здійснював розгляд справи без участі представника ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 16.12.14 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.14 р. підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 жовтня 2013 року між ТОВ «АТБ-маркет» (покупець за Договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством ЮМаК Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (постачальник за договором, відповідач 2 у справі) було укладено Договір поставки № 47800 (надалі - Договір поставки).

Згідно п. 1.1 Договору поставки постачальник зобов'язувається в порядку та строки, встановлені Договором, виготовити та передати товар у власність покупцю, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених вказаним Договором.

Розділами 2-7 Договору поставки передбачені умови поставки, оплати, якість, тара та упакування, приймання товару, а також відповідальність сторін.

Договір поставки вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представника сторін та діє протягом дванадцяти місяців (п.10.1 Договору поставки).

Відповідно до п. 10.4 Договору поставки, у випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то даний Договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих самих умовах.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.13 р. сторони внесли зміни в п. 2.16 розділу 2, п.3.3 розділу 3, п.4.7 розділу 4, п.5.3 розділу 5, п.8.1 розділу 8 Договору поставки.

Крім того, 20 жовтня 2013 року між Дочірнім підприємством ЮМаК Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (кредитор за договором, відповідач 2 у справі) та Приватним підприємством «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» (поручитель за договором, відповідач 1 у справі) було укладено Договір поруки б/н (далі - Договір поруки) в забезпечення виконання зобов'язань позивача за вищевказаним Договором поставки.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання Позивачем - ТОВ «АТБ-маркет» зобов'язань відносно оплати вартості товару, поставленого кредитором позивачу за Договором поставки № 47800 від 01 жовтня 2013 р. із усіма змінами та доповненнями на суму не більше 2000,00 грн..

Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено зобов'язання поручителя виконати за боржника обов'язки щодо здійснення оплати щодо вартості поставленого товару.

Крім того, згідно п.2.2 Договору поруки поручитель повинен виконати за боржника зобов'язання останнього стосовно оплати вартості товару, переданого кредитором боржнику відповідно до основного договору.

Кредитор не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за боржника в частині оплати сум основного боргу який виник на підставі основного договору на суму, що перевищує 2000,00 грн. (п.2.4 Договору поруки).

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором, зокрема, в частині оплати вартості товару за Основним договором.

У відповідності до п.4.1 Договору поруки вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.15 р.. При цьому згідно п.4.2 вказаного Договору порука діє до 31.12.15 р..

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язані може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу за правилами ч.1 ст.528 Цивільного кодексу України, якщо з умов цього договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи зі змісту положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України суд доходить висновку, що договір поруки за є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, тобто зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Він лише здійснює підготовчі дії до укладення договору поруки, підшукуючи поручителя і одержуючи його згоду. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Дану правову позицію викладено в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14 серпня 2012 р. у справі № 3-35гс12.

Отже, чинним законодавством України та умовами оспорюваного Договору поруки не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК)

Частиною 1 ст.516 Цивільного кодексу України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпеченою порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч.2 ст. 556 ЦК).

В свою чергу, у відповідності до п.п. 8.17, 8.18 Договору поставки даний Договір та вся інформація, яка з ним пов'язана, вважається конфіденційною інформацією. Постачальник зобов'язується не розкривати конфіденційну інформацію третім особам протягом дії даного Договору, а також протягом трьох років після його припинення. Постачальник зобов'язується не передавати (не відступати) третім особам права вимоги за даним Договором без попередньої письмової згоди Покупця. У разі порушення даного зобов'язання, постачальник повинен оплатити Покупцю штраф у розмірі 100000,00 грн. за кожний випадок такого порушення.

Таким чином, умовами Договору поставки встановлено заборону на заміну кредитора у зобов'язанні за відсутності згоди покупця (позивача). При цьому, встановлення в договорі обмежень щодо укладення договору поруки чинним законодавством не передбачені, заперечення з боку сторін щодо визначення Договором поставки відповідних обмежень відсутні.

Доказів погодження з позивачем в установленому порядку на вчинення відповідної заміни сторонами суду не надано.

Докази наявності між сторонами суперечностей з приводу врегулювання Договором поставки питання щодо обмеження права на заміну кредитора в зобов'язанні шляхом заборони вчинення відповідної дії без згоди (зокрема, попередньої письмової) покупця - ТОВ «АТБ - маркет» в матеріалах справи відсутні.

Тобто, за висновками суду Договір поруки № б/н від 20 жовтня 2013 року є двостороннім та, всупереч погодженим сторонами умовам Договору поставки, укладений без попередньої згоди на те боржника - ТОВ «АТБ-маркет».

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Тобто, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення спору.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів розірвання чи визнання недійсним Договору поставки № 47800 від 01.10.13р. або його окремих положень, зокрема, п.п. 8.17, 8.18 вказаного Договору, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що спірний Договір поруки укладений всупереч умовам положень Договору поставки щодо заборони заміни кредитора без згоди позивача та свідчить про порушення відповідачами положень ст. 203 Цивільного кодексу України відносно невідповідності умов спірного договору поруки нормам законодавства, що, в свою чергу, є підставою для визнання угоди недійсною у відповідності до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" (вул. Каунаська, 13, м. Київ, 02160, код 36655673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (вул. Радгоспна, 76, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005, код 30487219) 609,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства ЮМаК Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" (вул. Індустріальна, 17-В, м. Мена, Менський район, Чернігівська область, 15600, код 32584274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (вул. Радгоспна, 76, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005, код 30487219) 609,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 лютого 2015 року.

Суддя А.М.Селівон