Постанова

від 27.04.2015 по справі 910/24072/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа№ 910/24072/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - Поліщук І.О. (довіреність №17 від 09.03.2015 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «ЮМаК» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2014 р.

у справі №910/24072/14 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

до 1. Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту»

2. Дочірнього підприємства «ЮМаК» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» та Дочірнього підприємства «ЮМаК» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» про визнання недійсним договору поруки б/н від 20.10.2013 р. недійсним.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.12.2014 р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір поруки б/н від 20.10.2013 р., укладений між ДП «ЮМаК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» та ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту». Стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 609,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з відповідача 2 на користь позивача 609,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача 1.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 16.03.2015 р., 30.03.2015 р. та від 06.04.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача 1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача 2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.10.2013 р. між ТОВ «АТБ-маркет» (покупець) та Дочірнім підприємством «ЮМаК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» (постачальник) було укладено Договір поставки № 47800.

Згідно п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов'язувався в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність покупцю, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених вказаним договором.

Розділами 2-7 договору поставки передбачені умови поставки, оплати, якість, тара та упакування, приймання товару, а також відповідальність сторін.

Договір поставки вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом дванадцяти місяців (п.10.1 договору поставки).

Відповідно до п. 10.4 договору поставки, у випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то даний договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих самих умовах.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2013 р. сторони внесли зміни в п. 2.16 розділу 2, п.3.3 розділу 3, п.4.7 розділу 4, п.5.3 розділу 5, п.8.1 розділу 8 договору поставки.

20.10.2013 р. між Дочірнім підприємством «ЮМаК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема» (кредитор) та ПП «Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту» (поручитель) було укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов'язань позивача за вищевказаним договором поставки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання ТОВ «АТБ-маркет» зобов'язань відносно оплати вартості товару, поставленого кредитором позивачу за договором поставки № 47800 від 01.10.2013 р. з усіми змінами та доповненнями на суму не більше 2000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено зобов'язання поручителя виконати за боржника обов'язки щодо здійснення оплати вартості поставленого товару.

Згідно п. 2.2 договору поруки, поручитель повинен виконати за боржника зобов'язання останнього стосовно оплати вартості товару, переданого кредитором боржнику відповідно до основного договору.

Кредитор не має права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за боржника в частині оплати сум основного боргу який виник на підставі основного договору на суму, що перевищує 2000,00 грн. (п. 2.4 договору поруки).

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором, зокрема, в частині оплати вартості товару за основним договором.

У відповідності до п.4.1 договору поруки, вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 р.

Згідно п. 4.2 вказаного договору порука діє до 31.12.2015 р..

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1-3 ст. 553 ЦК України).

Виходячи зі змісту положень вказаної статті ЦК України, метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язані може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу за правилами ч. 1 ст. 528 ЦК України, якщо з умов цього договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Звертаючись до суду позовом, що є предметом розгляду у цій справі, ТОВ «АТБ-маркет» посилалось на невідповідність договору поруки від 20.10.2011 р. вимогам частин третьої, п'ятої статті 203 ЦК України, вважаючи, що оспорюваний договір укладено без згоди боржника, а сам правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством України визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як зазначалось вище, пунктом 3.1 договору поруки передбачено солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором, зокрема, в частині оплати вартості товару за основним договором.

Отже, чинним законодавством України та умовами оспорюваного Договору поруки не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Виходячи зі змісту статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя. Безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до ч. 2 ст. 556, п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.08.2012 р. у справі № 3-35гс12.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що згідно з приписами ст.ст. 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.

В п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що з огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Також слід зазначити, що умови п. 2.4 договору поруки, згідно яких кредитор протягом строку дії цього договору не має права змінювати умови основного договору без згоди на те поручителя, жодним чином не впливають на права та обов'язки ТОВ «АТБ-маркет» як на боржника за основним договором, оскільки передбачають заборону змінювати умови основного договору без згоди кредитора, тобто ДП «ЮМаК» ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема». А наслідком недотримання сторонами договору поруки вказаного пункту є звільнення поручителя від відповідальності перед кредитором за невиконання боржником своїх обов'язків за основним договором. Крім того, апеляційний суд вважає, що даний пункт не може вплинути на права та/чи обов'язки боржника (ТОВ «АТБ-маркет») в майбутньому, оскільки строк дії зазначеного договору поставки сплив ще 01.10.2014 р., тобто його умови ні на час розгляду справи, ні в майбутньому змінені не були.

Колегією суддів не встановлено фактичних обставин стосовно того, що оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

З матеріалів справи вбачається, що дії сторін мали відповідні правові наслідки, договір не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства; особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки б/н від 20.10.2013 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача 2, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому вона підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2014 р. у справі №910/24072/14 підлягає скасуванню.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «ЮМаК» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2014 р. у справі №910/24072/14 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 76, код ЄДРПОУ 30487219) на користь Дочірнього підприємства «ЮМаК» Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Інтерагросистема» (15600, Чернігівська область, м. Мена, вул. Індустріальна, буд. 17в, код ЄДРПОУ 32584274) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

Справу №910/24072/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун