Рішення

від 10.02.2015 по справі 910/28857/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.02.2015Справа №910/28857/14 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» про стягнення 504  289,17 грн., - Суддя Морозов С.М. За участю представників сторін: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились. Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “ Бетон Комплекс ” (надалі також – позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія «Метрополія” (надалі також – відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару та вартості наданих послуг бетононасосу на загальну суму 504  289,17 грн., з якої: сума основного боргу – 417  699,12 грн., сума пені – 41  483,81 грн., сума 3% річних – 5  699,02 грн., сума інфляційних втрат – 35  086,72 грн., сума вартості наданих послуг за усним договором – 4  320,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за Договором про виготовлення та поставку товару №05/Е-01/П-25 від 27.05.2014р. та за усним договором про надання послуг бетононасосу в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару та наданих послуг не оплатив. Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/28857/14, розгляд було призначено на 03.02.2015р. В судове засідання 03.02.2015р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 10.02.2015р. В судове засідання 10.02.2015р. представники від сторін не з'явились. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66  69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України                №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. В судовому засіданні 10 лютого 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 27 травня 2014 року між позивачем (виконавець за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір про виготовлення та поставку товару №05/Е-01/П-25 (надалі – Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити відповідачу замовлений товар, (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, далі – товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Загальна сума цього Договору складає загальну суму вартості поставленого товару, яка зазначена в усіх фактичних накладних за період дії цього Договору. (п. 3.1. Договору). Товар вважається поставленим відповідачу з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується відповідачем,на підставі товарно-транспортних накладних. (п. 5.3. Договору). Відповідно до п. 7.1. Договору відпуск товару здійснюється за вільними цінами згідно ст. 190 Господарського кодексу України. Ціна товару, що постачається згідно цього Договору, вказується позивачем у накладних на відпуск товару та/або рахунках-фактурах. Оплата здійснюється відповідачем на підставі цього Договору та рахунків-фактур, виставлених позивачем на вартості товару. Відповідач оплачує кожну поставлену партію товару не пізніше 28 червня 2014 року згідно листа №01/06-01/99 від 28.05.2014р., що є невід'ємною частиною даного Договору (оригінал листа додається до Договору). (п. 7.4. та п. 7.5. Договору). Згідно з п. 7.7. Договору зобов'язання відповідача з оплати товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на поточний рахунок позивача. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами. (п. 10.1. Договору). Позивачем, згідно умов Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 417  699,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями накладних: - №12241 від 29.05.2014р. на суму 7  176,00 грн.; - №12558 від 29.05.2014р. на суму 4  536,12 грн.; - №12798 від 30.05.2014р. на суму 15  834,96 грн.; - №12872 від 31.05.2014р. на суму 23  752,44 грн.; - №12874 від 31.05.2014р. на суму 19  353,84 грн.; - №12916 від 02.06.2014р. на суму 47  504,88 грн.; - №13330 від 03.06.2014р. на суму 17  594,40 грн.; - №13345 від 04.06.2014р. на суму 9  159,48 грн.; - №13615 від 06.06.2014р. на суму 8  797,20 грн.; - №13747 від 07.06.2014р. на суму 8  332,20 грн.; - №13748 від 07.06.2014р. на суму 127  559,40 грн.; - №13816 від 13.06.2014р. на суму 119  301,00 грн.; - №14432 від 14.06.2014р. на суму 8  797,20 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитком печатки підприємства у зазначених накладних та підписами уповноважених осіб. Як встановлюється матеріалами, що підтверджено позивач та не спростовано відповідачем, останнім розрахунок за отриманий товар проведено не було Також, між позивачем та відповідачем було укладено усний договір згідно якого позивач надавав відповідачу послуги бетононасосу, а останній повинен був їх оплатити. Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Послуги бетононасосу позивачем було надано відповідачу на загальну суму в розмірі 4  320,50 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №20441 від 07.06.2014р. Зазначені послуги відповідачем також оплачено не було. Як зазначено позивачем, що не спростовано відповідачем, станом на час розгляду даної справи, відповідачем не було оплачено в повному обсязі вартість отриманого від позивача товару на загальну суму в розмірі 417  699,12 грн. та не оплачено вартість послуг бетононасосу на загальну суму в розмірі 4  320,50 грн. У зв'язку з не проведенням відповідачем повного розрахунку з позивачем, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Окрім того, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України). Згідно частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.   Зважаючи на положення ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 7.5. Договору, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару повинно було бути виконане до 28.06.2014р. включно. Задля оплати відповідачем вартості послуг бетононасосу сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків від 20.08.2014р., відповідно до якого відповідач визнав існування заборгованості по оплаті вартості послуг бетононасосу на суму в розмірі 4  320,50 грн. Отже, враховуючи викладене, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем за Договором товару на суму 417  699,12 грн. та вартості послуг бетононососу за усним договором на суму 4  320,50 грн. настав та останнім не виконаний. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, з огляду на все вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості отриманого відповідачем товару складає 417  699,12 грн., а по оплаті вартості послуг складає 4  320,50 грн.    Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в справі №910/28857/14 щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 417  699,12 грн. та основної заборгованості за надані послуги в розмірі 4  320,50 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 41  483,81 грн. за порушення строків проведення розрахунків за отриманий згідно Договору товар. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пунктом 8.2. Договору сторони встановили, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством. В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому, позовні вимоги в справі №910/28857/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 41  483,81 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 5  699,02 грн. та інфляційних втрат в розмірі 35  086,72 грн. Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30). Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат судом встановлено, що здійснений він у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012, а тому є обґрунтованим, як і розрахунок суми 3% річних, наведений в позовних матеріалах, а тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/28857/14 про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 5  699,02 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 35  086,72 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Відповідачем   не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами усних договорів, існуючих між сторонами. Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/28857/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 417  699,12 грн., суми основної заборгованості за надані послуги бетононасосу в розмірі 4  320,50 грн., суми пені в розмірі 41  483,81 грн., суми 3% річних в розмірі 5  699,02 грн. та інфляційних втрат в розмірі 35  086,72 грн. Судовий збір позивача у розмірі 10 085,78 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.                 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Метрополія» (код ЄДРПОУ 38567668, адреса: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 75А, офіс 129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» (код ЄДРПОУ 04012164, адреса: 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8) суму основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 417  699,12 грн. (чотириста сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень 12 копійок), суму основної заборгованості за надані послуги бетононасосу в розмірі 4  320,50 грн. (чотири тисячі триста двадцять гривень 50 копійок), суму пені в розмірі 41  483,81 грн. (сорок одна тисяча чотириста вісімдесят три гривни 81 копійка), суму 3% річних в розмірі 5  699,02 грн. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень 02 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 35  086,72 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімдесят шість гривень 72 копійки) та суму судового збору в розмірі 10  085,78 грн. (десять тисяч вісімдесят п'ять гривень 78 копійок).            3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.  Повне рішення складено 16.02.2015р. Суддя                                                                                                                       С.М. Морозов