Постанова

від 17.02.2015 по справі 910/18595/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа№ 910/18595/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Махнова О.В. (довіреність б/н від 12.01.2015 р.)

від відповідача - Дігтяр О.В. (довіреність б/н від 05.11.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТ І КО»

на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2014 р.

у справі №910/18595/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТ І КО»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТ І КО» про стягнення з відповідача 290000,00 грн. основного боргу, 3518,39 грн. 3% річних, 18187,21 грн. інфляційних втрат.

04.12.2014 р. позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 281705,60 грн., з яких: 260000,00 грн. основний борг, 3518,39 грн. 3% річних та 18187,21 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2014 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 260000,00 грн. основного боргу, 3518,39 грн. 3% річних, 18187,21 грн. інфляційних втрат та 6234,11 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.08.2013 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № б/н.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (трактор «Беларус» 1221.2), а відповідач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість товару за даним договором становить 300000,00 грн. у т.ч. ПДВ 50000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. вказаного договору, покупець зобов'язався оплатити продавцю загальну вартість товару, згідно п. 2.1 цього договору у наступному порядку:

- у сумі, що дорівнює 100000,00 грн. від загальної вартості товару, згідно п.2.1 договору - протягом 3 календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору (п. 2.2.1 договору);

- у сумі, що дорівнює 200000,00 грн. від загальної вартості товару, згідно п.2.1 договору - до 01.11.2013 р. у наступному порядку :

- 66 670,00 грн. сплатити в строк до 29.09.2013 р.;

- 66 670,00 грн. сплатити в строк до 29.10.2013 р.;

- 66 660,00 грн. сплатити в строк до 29.11.2013 р.

Факт поставки продавцем товару покупцю, згідно п. п. 3.1.1 цього договору сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі або видаткової накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається покупцю (п. 4.2 договору).

За порушення свого зобов'язання, згідно п.3.2.1 договору покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 0,1% від загальної вартості товару за кожен день такого порушення (п. 5.2.1 договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково в розмірі 150000,00 грн.

11.07.2014 р. позивачем на адресу позивача була направлена претензія з вимогою погасити заборгованість, а також суму інфляційних втрат та 3% річних. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення

11.07.2014 р., на підставі п. 3.1.6, відповідачу було направлено письмове повідомлення за вих. № 617 про зміну загальної вартості товару.

Пунктом 3.2.5 договору передбачено, що покупець зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту зміни (збільшення) загальної вартості товару, відповідно до п. 3.1.6 договору, здійснити відповідну доплату платежів, згідно п. 2.2 договору, строк виконання яких вже минув в частині суми на яку збільшилась загальна вартість товару.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був у строк до 16.07.2014 р., крім суми вже існуючої заборгованості в розмірі 150000,00 грн., сплатити на користь позивача ще суму коштів на яку збільшилась загальна вартість товару - 140000,00 грн., тобто всього 290000,00 грн.

Проте, на день подання позивачем позовної заяви до суду вказана заборгованість відповідачем не погашена. Докази протилежного в матеріалах справи відстутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.1.6 договору встановлено, що продавець має право у односторонньому порядку змінити вартість товару згідно п. 2.1 цього договору, письмово повідомивши про це покупця, у разі порушення покупцем строку оплати товару більш ніж на три календарних дні ( у даному випадку загальна вартість товару вважається зміненою з моменту направлення продавцем відповідного письмового повідомлення покупцю).

Пунктом 1.3 договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати загальної вартості товару та підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до п. 4.2 цього договору.

З додержанням вимог п. 1.3 договору сторонами було підписано та скріплено печатками акт приймання передачі від 21.01.2014 р., яким передано покупцю (відповідачу) трактор «Беларус» 1221.2.

Твердження відповідача про те, що збільшення вартості товару більше схоже на штраф, передбачений п. 5.2.1 договору, що вказаним пунктом договору не передбачено самовільне збільшення вартості товару, а тому вказане є зміною умов договору, колегією суддів відхиляються, оскільки сторони при укладенні договору купівлі-продажу погодили і закріпили в умовах договору спосіб перегляду ціни на товар. Вартість товару була змінена позивачем з дотриманням умов визначених договором: відбулось прострочення оплати товару більше ніж на три календарні дні і позивач письмово повідомив відповідача про збільшення вартості товару. Також позивачем був дотриманий 5-ти денний строк на доплату збільшеної вартості товару. І лише після спливу зазначених п'яти календарних днів позивачем були нараховані інфляціні втрати та 3% річних вже на збільшену вартість товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, у розмірі 260000,00 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що сума, на яку збільшилась першочергова вартість товару, позивачем необгрунтована, то колегія суддів оцінює вказані твердження критично, оскільки умовами договору купівлі-продажу чітко передбачено, що позивач має право на зміну, а також збільшення ціни товару в односторонньому порядку, проте договором не встановлено будь-яких обмежень щодо її збільшення.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 3518,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18187,21 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 3518,39 грн. та інфляційних втрат в розмірі 18187,21 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленному розімірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків, обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТ І КО» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2014 р. у справі №910/18595/14 залишити без змін.

Справу №910/18595/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун