Постанова

від 12.01.2015 по справі 804/18775/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 р. Справа № 804/18775/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. при секретаріКухар В.В. за участю: представників позивача представника відповідача Познянський В.А., Поважнюк Є.О., Удовицька О.Ю. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК-Карацупа" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК - КАРАЦУПА» (далі - позивач, ТОВ «ПВК - КАРАЦУПА») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить суд з урахування зави про зміну позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006242204 від 04.11.2014 року, прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ПВК-КАРАЦУПА» (49025, м. Дніпропетровськ, вул. Каляєва, буд. 91, код ЄДРПОУ 37988857) було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68970 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем на суму 55176,33 грн. та штрафними санкціями на суму 13794,08 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0006112204, прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 22.10.2014 року на підставі акту №3856/2204/37988587 від 16.10.2014 р., згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

На підставі наказу № 1024 від 06.10.2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетров ська ГУМД у Дніпропетровській області Чепеленко Р.Л. згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ЛОНГКОН» (код 39059224) за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За наслідками проведеної перевірки податковим ревізором-інспектором був складений Акт №3902/22-04 37988587 від 22.10.2014 року, за висновками якого перевіркою було встановлено нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу ТОВ «ЛОНГКОН» - ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА»; пе ревіркою встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2014 року на суму 55 176,33 грн.

На думку податкового ревізора-інспектора, господарські операції ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економіч но необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності, що підтве рджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст. З Господарського кодексу Укра їни та відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

На підставі Акту перевірки ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» №3902/22-04/37988587 від 22.10.2014 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропет ровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006242204 від 04.11.2014 року згідно якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68 970 (Шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем на суму 55176,33 грн. та штрафними санкціями на суму 13794,08 грн. та податкове повідомлення - рішення від 16.10.2014 року , згідно до якого застосовано штрафні санкції в розмірі 510, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК-КАРАЦУПА» не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0006242204 від 04.11.2014 року та №0006112204 від 16.10.2014 р., вважає їх протиправними, протизаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судове засідання з'явилися, адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив наступне.

Документи, надані платником податків на підтвердження правомірності визначення податкового кредиту, повинні розкривати зміст господарської операції, бути достовірними, тобто відображати те, що мало місце насправді, а сам факт наявності відповідного документа, бездоганне його оформлення за формою, не може вважатися первинним, якщо його зміст не відображає реальних подій господарської діяльності такого платника податків.

Відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не було надано товаро - транспортні накладні на перевезення сировини та матеріалів від ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» (замовника) до ТОВ «Лонгкон» (виконавця), документи, що підтверджують придбання сировини та матеріалів, інформацію щодо перевезення товарів, розрахунки із перевізниками, документи, що підтверджують подальше використання виготовленої гофропродукції ТОВ «Лонгкон».

Враховуючи викладене, позивачем було порушено вимоги п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст.85 ПКУ, а саме: директором ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» не надано до перевірки в повному обсязі первинні документи та пояснення на питання , які виникли в ході перевірки, тим самим створюючи перешкоди для виконання законних дій посадових осіб контролюючого органу.

Крім того Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська отримано від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт №370/26-52-22-01-11/39059224 від 08.08.2014 р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Лонгкон», відповідно до якого наявність за юридичною адресою ТОВ «Лонгкон» не знаходиться за юридичною адресою.

Таким чином, з огляду на викладене відповідач зазначає, що в діях позивача з його контрагентами вбачаються ознаки відсутності факту реального здійснення господарської операції.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано витребувані контролюючим органом документи, які б підтвердили дані податкового обліку та наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської операції, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення не підлягають скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, на підставі наказу № 1024 від 06.10.2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетров ська ГУМД у Дніпропетровській області Чепеленко Р.Л. згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ЛОНГКОН» (код 39059224) за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку. Перевірка проводилась у період з 09.10.2014 року по 15.10.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим ревізором-інспектором був складений Акт №3902/22-04 37988587 від 22.10.2014 року, за висновками якого перевіркою було встановлено нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу ТОВ «ЛОНГКОН» - ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА»; пе ревіркою встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2014 року на суму 55 176,33 грн.

Не погоджуючись з викладеними в Акті перевірки висновками 27.10.2014 року ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» подало до ДПІ заперечення на Акт перевірки, в яких просило переглянути викладені в ньому висновки. Однак, листом відповідача від 31.10.2014 року №35091/10/04-64-22-04 позивача було повідомлено про те, що висновки про порушення ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» податкового законодавства є правомірними і пере гляду не підлягають.

На підставі Акту перевірки ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» №3902/22-04/37988587 від 22.10.2014 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропет ровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006242204 від 04.11.2014 року згідно якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68 970 (Шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем на суму 55176,33 грн. та штрафними санкціями на суму 13794,08 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 26.02.2014 року між ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» (Замовник) та ТОВ «ЛОНГКОН» (Виконавець) був укладений договір про виконання робіт №26/02-У, згідно якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати допоміжні роботи з виготовлення, клейки, зшивки, рильовання, флексування, палетування, порізки у розмір, ув'язки гофропродукції.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, вказані роботи виконувались ТОВ «ЛОНГКОН» на замовлення ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» для задово лення потреб покупців ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА».

В розрахунок за виконані в квітні 2014 року ТОВ «ЛОНГКОН» роботи ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» пе рерахувало ТОВ «ЛОНГКОН» грошові кошти в сумі 331057,98 грн. У податковому обліку ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» податок на додану вартість було віднесено до складу податкового кредиту та включено до ре єстру отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року.

Згідно з матеріалами справи, суд звертає увагу на те, що акт виконання сторонами зобов'язань за договором підтверджується наступними документами: проектом узгодження цін №2 від 31.03.2014 року (додаток до договору); актами прийому-передачі сировини та матеріалів від ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» до ТОВ «ЛОНГКОН» №№ПВКК00000054 від 01.04.2014 року, ПВК00000055 від 01.04.2014 року, ПВК00000056 від 02.04.2014 року, ПВК00000057 від 03.04.2014 року, ПВК00000058 від 04.04.2014 року, ПВК00000059 від 07.04.2014 року, ПВК00000060 від 09.04.2014 року, ПВК00000061 від 09.04.2014 року, ПВК00000062 від 11.04.2014 року, ПВК00000063 від 11.04.2014 року, ПВК00000064 від 15.04.2014 року, ПВК00000065 від 16.04.2014 року, ПВК00000066 від 17.04.2014 року, ПВК00000067 від 18.04.2014 року, ПВК00000068 від 21.04.2014 року, ПВК00000069 від 22.04.2014 року, ПВК00000070 від 25.04.2014 року, ПВК00000071 від 28.04.2014 року, ПВК00000072 від 29.04.2014 року, ПВК00000073 від 30.04.2014 року; актами приймання-передачі фотополімерних кліше від 01.04.2014 року №МЦ 01/04 та від 30.04.2014 року№3004-МЦ; актами приймання-передачі виконаних робіт та податковими накладними №718 від 01.04.2014 року, від 02.04.2014 року, №720 від 03.04.2014 року, №721 від 04.04.2014 року, №722 від 07.04.2014 року, №723 від 08.04.2014року, №724 від 09.04.2014 року;№725 від 10.04.2014 року, №726 від 11.04.2014 року, №727 від 14.04.2014 року, №728 від 15.04.2014 року, №729 від 16.04.2014 року, №730 від 17.04.2014 року, №731 від 18.04.2014 року, №732 від 22.04.2014 року, №733 від 23.04.2014 року, №734 від 24.04.2014 року, №735 від 25.04.2014 року, №736 від 28.04.2014 року, №737 від 29.04.2014 року, №738 від 30.04.2014 року; платіжними дорученнями №244 від 21.05.2014 року на суму 231057,98 грн., №283 від 16.06.2014 ро ку на суму 255284,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 1 статті З ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

До того ж, відповідач, посилаючись на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» та ТОВ «ЛОНГКОН» виходив з того, що контраген том порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Проте, з висновками погодитися не мож на, оскільки відповідач не навів фактів самої безтоварності та нікчемності цих правочинів, передбаче них ст. 228 Цивільного кодексу України, під час здійснення господарських відносин між ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» і ТОВ «ЛОНГКОН».

Згідно положень п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до подат кового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вва жається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника по тішу па оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено по штовою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складаєть ся з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням то варів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних опера-ж у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбан ням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, , оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, згідно норм діючого законодавства України можливість віднесення платником до і податкового кредиту сум податків залежить від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням то варів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до ст. ст. 11, 204, 215 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що пе редбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за анало гією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відпові дає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла дено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеці альної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади ви знано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

З огляду на викладене суд вважає, що оскільки первинні документи позивача по взаємовідносинам з контрагентами, в тому числі і податкові накладні, відповідають вимогам діючого законодавства, правилам їх складання та оформ лення, позивач мав всі підстави для віднесення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «ЛОНГКОН», до складу податкового кредиту у квітні 2014 року.

Статтею198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо викладених в Акті перевірки висновків щодо нереальності проведених господар ських операцій та незаконного формування позивачем податкового кредиту від ТОВ «ЛОНГКОН» відпові дач посилається на Акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.08.2014 року №370/26-52-22-01-11/39059224 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальні стю «ЛОНГКОН» (код за ЄДРПОУ 39059224) щодо підтвердження господарських відносин з платниками по дав за період з 01.04.2014 по 30.06.2014 року.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Що до однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» оцінюватися при дослідженні факту здійснення госпо дарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сфор мовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцю гом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ла нцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпо середнім контрагентом.

Суд також зазначає, що невиконання контрагентом позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеним контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено відповідачем в Акті перевірки, позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагент здійснює будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. 3 ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Статтею 228 Цивільного кодексу України не передбачено конкретних правових наслідків ні кчемності публічного правочину та відсилочних норм до інших статей ЦК, які містять загальні правила про правові наслідки недійсності правочинів.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється ви ключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими орга нами чи посадовими особами не допускаються.

Виходячи з наведеного, сторонами вказаних вище правочинів були дотримані норми чинного законодавства, протиправний намір при укладенні правочинів був відсутній, правочини були реа льними і вчинялись за всіма правилами укладення договорів, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому висновки відповідача є необгрунтованими та такими, що не відповідають чин ному законодавству та фактичним обставинам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» з ТОВ «ЛОНГКОН» повністю підтверджуються пер винними документами, зокрема договорами, податковими накладними, актами приймання-передачі викона них робіт, розрахунковими документами тощо.

Тим самим суд приходить до висновку, що всі первинні документи є в наявності та були своєчасно передані позивачем.

Отже, не встановлено жодного факту, який свідчить про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, не надано жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у посадових осіб на укладання таких договорів в момент їх складання.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не доведено правомірність свого рішення, суд вважає, що висновки, викладені відповідачем в Акті перевірки ТОВ «ПВК-КАРАЦУПА» від 22.10.2014 року №3902/22-04/37988587 є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0006242204 від 04.11.2014 року та №0006112204 від 16.10.2014 р. необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК - КАРАЦУПА» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006242204 від 04.11.2014 року, прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ПВК-КАРАЦУПА» (49025, м. Дніпропетровськ, вул. Каляєва, буд. 91, код ЄДРПОУ 37988857) було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68970 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем на суму 55176,33 грн. та штрафними санкціями на суму 13794,08 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0006112204, прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 22.10.2014 року на підставі акту №3856/2204/37988587 від 16.10.2014 р., згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510, 00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК - КАРАЦУПА» судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 січня 2015 року

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко