Ухвала

від 20.05.2015 по справі 804/18775/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2015 рокусправа № 804/18775/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі №804/18775/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПВК-Карацупа до про Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПВК-Карацупа (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р №0006112204 від 22.10.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0006242204 від 04.11.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/18775/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що оскільки первинні документи по господарським взаємовідносинам відповідають вимогам діючого законодавства, правилам їх складання та оформлення, товариство мало підстави для віднесення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ ЛОНКГОН , до складу податкового кредиту у квітні 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі №804/18775/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Захарчук-Борисенко Н.В.)

Постанова суду першої інстанції мотивована, зокрема, тим, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень, а викладені в акті перевірки ТОВ ПВК-КАРАЦУПА від 22.10.2014 року №3902/22-04/37988587 висновки є необґрунтованими.

Відповідач - Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі №804/18775/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що позивачем не надано товарно-транспортні накладні на перевезення товарів від ТОВ ЛОНГКОН , документи, що підтверджують придбання сировини та матеріалів, інформацію щодо перевезення товарів, розрахунки із перевізниками, документи, що підтверджують подальше використання виготовленої гофропродукції ТОВ Лонгкон . Крім того, згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 08 серпня 2014 року, ТОВ ЛОНГКОН не надано документального підтвердження місць виконання зобов'язань підприємства.

18 травня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№22968/15 надійшли письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки були проігноровані наявні первинні бухгалтерські документи, які повністю підтверджують реальність вчинених господарських операцій та їх спрямованість на настання обумовлених ними правових наслідків. Позивач просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою відповідача в період з 09 жовтня 2014 року по 15 жовтня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ПВК-Карацупа з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ ЛОНГКОН (код 39059224) за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, результати якої оформлено актом №3902/22-04 37988587 від 22.10.2014 року.

Відповідач в акті перевірки вказав, що господарські операції позивача з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності, що підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України та відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Також відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні на перевезення сировини та матеріалів від ТОВ ПВК-КАРАЦУПА (замовника) до ТОВ Лонгкон (виконавця), документи, що підтверджують придбання сировини та матеріалів, інформацію щодо перевезення товарів, розрахунки із перевізниками, документи, що підтверджують подальше використання виготовленої гофропродукції ТОВ Лонгкон .

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2014 року на суму 55 176,33 грн.

На підставі акту перевірки №3902/22-04/37988587 від 22.10.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0006242204 від 04.11.2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68970 грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем на суму 55176,33 грн. та штрафними санкціями на суму 13794,08 грн. і податкове повідомлення - рішення від 16.10.2014 року, згідно до якого застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.

У відповідності до матеріалів справи, 26.02.2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ ЛОНГКОН (Виконавець) був укладений договір виконання робіт №26/02-У.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом позивачем надано проект узгодження цін, акти прийому-передачі сировини та матеріалів, акти приймання-передачі фотополімерних кліше, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

В матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, з яких би вбачалась недійсність укладеного правочину або здійснення сторонами вищенаведених господарських відносин діяльності, що не спрямована на настання реальних правових наслідків.

Щодо посилання відповідача на відсутність певної транспортної документації суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зазначена обставина не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки спростовується сукупністю наданих позивачем первинних документів.

Також не приймаються до уваги посилання відповідача на висновки акту про неможливість зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОНГКОН щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 року по 30 червня 2014 року №370/26-52-22-01-11/39059224 від 08 серпня 2014 року, складеного Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів м. Києва, оскільки названий документ складений з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки в порядку, встановленому законодавством, а заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, не можуть вважатися діями по фактичному проведенню зустрічної звірки.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вастберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції суд зазначив, що … адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

При цьому, суд вважає за необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем і контрагентом та такого порушення законодавства України з боку платника податків, що дає підстави для висновку щодо заниження податку на додану вартість у квітні 2014 року у розмірі 55176,33 грн., а отже прийняті по відношенню до позивача податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 12 січня 2015 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі №804/18775/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 25 травня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко