Постанова

від 21.01.2015 по справі 804/20077/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р. Справа № 804/20077/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. при секретаріКухар В.В. за участю: представника позивача представника відповідача Кравченко Є.М. Рябоконь С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми "Геліон" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство виробничо-торгівельна фірма «Геліон» (далі - позивач, ПП ВТФ «Геліон») звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Західно - Донбаська ОДПІ) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0000032203 від 24.11.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства виробничо - торгівельної фірми «Геліон» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 57997, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 14499, 00 грн. як таке, що не має законної сили щодо донарахування визначених податкових зобов'язань згідно Податкового кодексу України.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП ВТФ «Геліон» відповідачем складено Акт №24/04-10-22-03-31080814 від 17.10.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ВТФ «Геліон» (код ЄДРПОУ 31080814) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.213 по 31.03.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Промтрейдінг» (код ЄДРПОУ 37375061) з 01.10.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинах з ПП «Торктранспроект» (код ЄДРПОУ 36295939), з 01.12.2012 по 31.12.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «Діплас» (код ЄДРПОУ 3468098), з 01.01.2013 по 28.02.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Компані ПРОФФІ» (код ЄДРПОУ 35932844).

На думку відповідача, позивач здійснив нереальні господарські операції, по яким відсутній об'єкт оподаткування та неможливо реально здійснити ПП ВТФ «Геліон» операцій по ланцюгу з контрагентами постачальниками за перевіряємий період та порушив п.198.1,п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Наявність порушення законодавства обґрунтовано відповідачем в акті перевірки наявністю недоліків в деяких наданих позивачем первинних документах.

Позивач вважає дані висновки необґрунтованими, оскільки усі необхідні документи для підтвердження господарських відносин між позивачем із зазначеними контрагентами позивачем були надані під час перевірки, які складені згідно з вимогами чинного законодавства. Висновки Акту перевірки, щодо безпідставності формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відповідно є протиправними, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає що Західно - Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ВТФ «Геліон» правомірно. В ході перевірки не було встановлено факту поставок товарів/послуг по ланцюгу контрагенти - постачальники - позивач за перевіряємий період, чим порушено п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 74 644, 18 грн.

Таким чином, викладені висновки в Акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував в повному обсязі та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 17 жовтня 2014 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області здійснено документальної позапланової виїзної перевірки ПП ВТФ «Геліон», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2013-31.03.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Промтрейдінг», з 01.10.2011 - 31.12.2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «Торктранспроект», з 01.12.2012-31.12.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «Діплас», з 01.01.2013-28.02.2013, по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія ПРОФФІ», за результатами якої складено Акт №24/04-10-22-03-31080814 від 17.10.2014 року.

24 листопада 2014 року на підставі вищевказаного акту Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000032203 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП ВТФ «Геліон» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 57997,00 грн., за штрафними (фінансовими) щ санкціями (штрафами) на суму 14499,00 грн.

В податковому повідомленні-рішенні № 0000032203 від 24.11.2014 р. зазначено, що на підставі акту перевірки № 244/04-10-22-03-31080814 від 17.10.2014р. з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ПП ВТФ «Геліон» в період з 01.01.2013 - 31.03.2013 з ТОВ «Промтрейдінг», з 01.10.2011 - 31.12.2011р. з ТОВ «Торктранспроект», з 01.12.2012-31.12.2012 з ТОВ «Діплас», з 01.01.2013-28.02.2013 р. з ТОВ «Компанія ПРОФФІ» встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Відповідно до матеріалів справи, в вищевказаному акті зазначено, що відповідно до єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Промтрейдінг», ТОВ «Компанія ПРОФФІ», ТОВ «Торктранспроект», ТОВ «Діплас» придбали товар, який не відповідає податковим та видатковим накладним наданими для перевірки ПП ВТФ «Геліон».

Суд зазначає, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, суд вважає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Ст.78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок п.78.1 якої передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналогічні норми містить п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України яким передбачено, що документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

П.198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно з матеріалами справи суд зазначає, що податкові та видаткові накладні ПП ВТФ «Геліон», якими оформлювався факт прийняття підприємством товару від ТОВ «Промтрейдінг», ТОВ «Компанія ПРОФФІ», ТОВ «Торктранспроект», ТОВ «Діплас» містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, та підписи уповноважених осіб.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що надані первині документи були укладені відповідно до вимог чинного законодавства, та не суперечать істотним умовам господарського договору.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, види діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, ст. 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

При винесенні рішення судом враховано, що як на час укладення договорів поставки з контрагентами за перевіряємий період, так і під час виконання зобов'язань, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Установчі документи контрагентів позивача та його власні документи, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, не визнані в установленому порядку недійсними. Зазначене відповідачем не заперечувалось.

Фактичне виконання господарських відносин з контрагентами за перевіряємий період оформлено первинними документам які наявні в матеріалах справи. Первинні документи - податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Оскільки виписані контрагентами позивачу податкові накладні, видаткові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству, то з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом.

Стосовно посилання відповідача про відсутність документів підтверджуючих транспортування товару (ТТН, ін.) суд зазначає, що підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентами за перевіряємий період товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України «Про скасування податкових повідомлень-рішень» №1713/12/13-13 від 11.12.2013, можливе недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування.

Також, під час перевірки позивача, податковий орган робив свої висновки на підставі актів перевірок контрагентів позивача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій зазначеними контрагентами, таким чином прийшовши до висновку про відсутність можливості здійснювати операції з позивачем.

В ході судового розгляду дане твердження не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи, у т.ч. вищевказаними первинними документами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Тобто доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача №24/04-10-22-03-31080814 від 17.10.2014 року та запереченнях не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував показники податкової звітності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми «Геліон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення обґрунтовані, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми «Геліон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення №0000032203 від 24.11.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства виробничо - торгівельної фірми «Геліон» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 57997, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 14499, 00 грн. як таке, що не має законної сили щодо донарахування визначених податкових зобов'язань згідно Податкового кодексу України.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми «Геліон» судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 січня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 26.01.2015 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді Н.В. Захарчук-Борисенко Н.В. Захарчук-Борисенко В.В. Кухар