Ухвала

від 21.04.2015 по справі 804/20077/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2015 рокусправа № 804/20077/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми «Геліон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство виробничо-торгівельної фірми «Геліон» звернулось з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032203 від 24.11.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення - рішення № 0000032203 від 24.11.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства виробничо - торгівельної фірми "Геліон" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 57997, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 14499, 00 грн. як таке, що не має законної сили щодо донарахування визначених податкових зобов'язань згідно Податкового кодексу України.

Вирішено питання про судові витрати по справі

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2014 року Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ВТФ "Геліон", з питань дотримання вимог податкового законодавства з

податку на додану вартість за період з 01.01.2013-31.03.2013 по взаємовідносинах з ТОВ "Промтрейдінг", з 01.10.2011 - 31.12.2011р. по взаємовідносинах з ТОВ "Торктранспроект", з 01.12.2012-31.12.2012 по взаємовідносинах з ТОВ "Діплас", з 01.01.2013-28.02.2013, по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія ПРОФФІ", за результатами якої складено Акт № 24/04-10-22-03-31080814 від 17.10.2014 року.

24 листопада 2014 року на підставі вищевказаного акту Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000032203 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП ВТФ "Геліон" з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 57997,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 14499,00 грн.

В податковому повідомленні-рішенні № 0000032203 від 24.11.2014 року зазначено, що на підставі акту перевірки № 244/04-10-22-03-31080814 від 17.10.2014 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ПП ВТФ "Геліон" в період з 01.01.2013 - 31.03.2013 з ТОВ "Промтрейдінг", з 01.10.2011 - 31.12.2011р. з ТОВ "Торктранспроект", з 01.12.2012-31.12.2012 з ТОВ "Діплас", з 01.01.2013-28.02.2013 р. з ТОВ "Компанія ПРОФФІ" встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI.

В вищевказаному акті зазначено, що відповідно до єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Промтрейдінг", ТОВ "Компанія ПРОФФІ", ТОВ "Торктранспроект", ТОВ "Діплас" придбали товар, який не відповідає податковим та видатковим накладним наданими для перевірки ПП ВТФ "Геліон".

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Стаття 78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок п. 78.1 якої передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п. 78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналогічні норми містить п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України яким передбачено, що документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п. 2 ст. 9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Встановлено, що 03.12.2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Діплас" (Постачальник) було укладено договір поставки № ДГ-42, у відповідності до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а покупець приймає та оплачує електротовари (т. 1 а.с. 9-11).

На виконання вказаного договору позивачем було надано такі первинні документи:податкові накладні, видаткові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, виписки по рахунку, довіреності.

03 січня 2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Промтрейдінг" було укладено договір поставки № 7/17, у відповідності до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує електротовари (т. 1 а.с. 12-14).

Виконання умов вказаного договору підтверджується такими первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, виписками по рахунку, довіреностями (т. 2 а.с. 1-42).

Також, 04 квітня 2011 року між ПП ВТФ "Геліон" (Покупець) та ПП "Торктранспроект" було укладено договір поставки № 1(т. 1 а.с. 15-17).

Виконання умов вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: податковми накладними, видатковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, виписками по рахунку, довіреностями (т. 1 а.с.145-250).

03 січня 2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Компанія Проффи" (Постачальник) було укладено договір поставки № 3-4-13, у відповідності до умов якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує електротовари (т. 1 а.с. 18-20).

Виконання умов вказаного договору підтверджується такими первинними документами:податковми накладними, видатковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, виписками по рахунку, довіреностями.

Встановлено, що податкові та видаткові накладні ПП ВТФ "Геліон", якими оформлювався факт прийняття підприємством товару від ТОВ "Промтрейдінг", ТОВ "Компанія ПРОФФІ", ТОВ "Торктранспроект", ТОВ "Діплас" містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, та підписи уповноважених осіб.

Отже, надані первинні документи були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, та не суперечать істотним умовам господарського договору.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, види діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз. 1 п.п. 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, ст. 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Також встановлено, що на час укладення договорів поставки з контрагентами за перевіряємий період, так і під час виконання зобов'язань, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Установчі документи контрагентів позивача та його власні документи, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, не визнані в установленому порядку недійсними. Зазначене відповідачем не заперечувалось.

Фактичне виконання господарських відносин з контрагентами за перевіряємий період оформлено первинними документам які наявні в матеріалах справи. Первинні документи - податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Оскільки виписані контрагентами позивачу податкові накладні, видаткові накладні не містять недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству, то з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом.

Стосовно посилання відповідача про відсутність документів підтверджуючих транспортування товару (ТТН, ін.) слід зазначити, що підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентами за перевіряємий період товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України "Про скасування податкових повідомлень-рішень" № 1713/12/13-13 від 11.12.2013 року, можливе недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування.

Також, під час перевірки позивача, податковий орган робив свої висновки на підставі актів перевірок контрагентів позивача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій зазначеними контрагентами, таким чином прийшовши до висновку про відсутність можливості здійснювати операції з позивачем.

Дане твердження не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи, у т.ч. вищевказаними первинними документами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Тобто доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача № 24/04-10-22-03-31080814 від 17.10.2014 року не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту, однак, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції вірно вважав, що позивач виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував показники податкової звітності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми «Геліон» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай