Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/16261/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16261/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2014 року №0000531702 та від 03.10.2014 року №0001021702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим органом проведено фактичну перевірку Позивача з питань дотримання норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині оформлення трудових відносин та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2013 року по 02.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 12.06.2014 року №28/26-50-17-02-19/38105944.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог пп. 169.2.2 п.169.2 ст.169, п.171.1 ст.171, абз.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 18 809,57 грн.

25.06.2014 року відносно Позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0000531702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 24 021,97 грн, в т.ч. за основним платежем - 18 809,57 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 212,40 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося Позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29.08.2014 року №8097/10/26-15-10-09-25 та рішенням Державної фіскальної служби України від 18.09.2014 року №3642/6/99-99-10-10-01-03-15 податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014 року №0000531702 залишено без змін та збільшено суму штрафних санкцій на 8 630,52 грн.

03.10.2014 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001021702, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на загальну суму 8 630,52 грн.

Згідно п. 30.1 ст.30 Кодексу податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Відповідно пп. 169.2.2 п.169.2 статті 169 Кодексу платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

За визначенням пп.14.1.222, 14.1.180 п.14.1 ст.14 Кодексу роботодавець - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами; податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за перевіряємий період податок на доходи фізичних осіб утримувався згідно ст.167 ПК України, але мали місце випадки невірного визначення податку на доходи фізичних осіб згідно чинного законодавства: в порушення вимог пп.169.2.2 п.169.2 ст.169, п.171.1 ст.171, абз.«а» п.176.2 ст.176 Кодексу підприємством застосовувалася податкова соціальна пільга до нарахованого платникам податку місячного доходу у вигляді заробітної плати за відсутністю заяв від платників податку про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, внаслідок чого підприємством утриманий не в повному обсязі податок на доходи фізичних осіб. Всього по 22-ти особових рахунках у 237-х випадках донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 18 809,57 грн.

Проте, листом від 11.06.2014 року №11-06-31 Позивач направляв податковому органу копії заяв працівників про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Згідно положень ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Крім того, цим же листом від 11.06.2014 року №11-06-31 Позивачем направлено на адресу податкового органу направлено копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відносно ОСОБА_2 за №18819210 від 11.06.2014 року, рахунку-фактури №ВБ-0000388 від 18.06.2012 року, видаткової накладної №ВБ-000388 від 05.07.2012 року, а також копії заяв про застосування податкової соціальної пільги по працівникам (на 22 аркушах).

Вказаний лист отриманий контролюючим органом 12.06.2014 року, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Позивач скористався передбаченим положеннями п. 44.7 ст.44 Кодексу правом подання до контролюючого органу документів у підтвердження показників, відображених таким платником податків у податковій звітності, та надав останньому копії заяв працівників про застосування податкової соціальної пільги.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог, оскільки податковим органом збільшення грошового зобов'язання Позивачу з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем та за штрафними санкціями здійснено неправомірно.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 18 лютого 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.