Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/14152/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14152/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 04 грудня 2012 року № 0001371702.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, протягом періоду з 22 жовтня 2012 року по 02 листопада 2012 року працівником ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі наказу ДПІ від 05 жовтня 2012 року № 1548 та направлення на перевірку від 22 жовтня 2012 року проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки позивача ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 09 листопада 2012 року № 7447/17-2-НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем п. 138.2 і п. 138.4 статті 138, п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 18 709,54 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 04 грудня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0001371702 (форми «Р»), яким визначило ФОП ОСОБА_3 до сплати суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 386,93 грн., в т.ч. 18 709,54 грн. - основний платіж, 4 677,39 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Дане податкове повідомлення-рішення № 0001371702 було переглянуте в процедурі адміністративного оскарження у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України, та згідно рішень Державної податкової служби у м. Києві від 13 лютого 2013 року № 2573/7/12-3-03 та Державної податкової служби України від 12 березня 2013 року № 5897/7/10-2315 залишені без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, ФОП ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 19 липня 2005 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією, та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві починаючи з 20 липня 2005 року за № 12692.

Протягом перевіряємого періоду позивач перебувала на загальній системі оподаткування обліку та звітності, здійснювала роздрібну торгівлю авто товарами з проведенням розрахунків у безготівковій формі, та була зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом 2011 року ФОП ОСОБА_3 здійснювала підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі автозапчастинами та іншими авто товарами, що відповідає видам господарської діяльності позивача, які вказані в довідці органу статистики від 05 серпня 2005 року № 3533/05, та не заперечується відповідачем. Зокрема, в цьому році позивач (як Покупець) уклала ряд письмових та усних правочинів купівлі-продажу товарів та поставки товару (аналогічних за своїм змістом) з наступними суб'єктами господарювання (Постачальниками): ТОВ «ТДА» (договір від 04.01.2011р. № 16), ФОП ОСОБА_4 (договір поставки товару від 03.01.2011р. № 5), ТОВ «АІС АЗЧ Маркет» (договір поставки на умовах відстрочки платежу від 14.01.2011р. № ДАР-000001), ТОВ «Оріон-Плюс» (договір поставки запчастин з умовою відстрочки платежу від 14.01.2011р. № 8/3), ЗАТ «Декорт» (договір поставки від 20.01.2011р. № 20/01-3), ТОВ «УКРДРІМ» (усна угода), ТОВ «Спільне інвестування» (усна угода), ТОВ «Компанія Квік Дан» (усна угода), ТОВ «ТК «Акцепт» (усна угода), ТОВ «Авто-Альянс» (усна угода), ТОВ «Укравтозапчастина» (усна угода, договір від 01.04.2011р.ю № 02199), ТОВ «Оптімум-Компані» (усна угода), ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» (усна угода) і ПрАТ «Київоблагротехпостач» (усна угода).

Саме в ході здійснення такої господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 сформувала та задекларувала суму валових витрат у розмірі 120 427,47 грн. (без урахування сум ПДВ) за рахунок витрат на придбання товарів (автозапчастин, інших авто товарів) у названих вище контрагентів-постачальників, в т.ч. у ТОВ «ТДА» на суму 591,60 грн., у ФОП ОСОБА_4 - 19 324,13 грн., у ТОВ «АІС АЗЧ Маркет» - 23 406,61 грн., у ТОВ «Оріон-Плюс» - 8 517,50 грн., у ЗАТ «Декорт» - 1 298,80 грн., у ТОВ «УКРДРІМ» - 13 320,50 грн., у ТОВ «Спільне інвестування» - 17 653,00 грн., у ТОВ «Компанія Квік Дан» - 8 517,50 грн., у ТОВ «ТК «Акцепт» - 7 972,50 грн., у ТОВ «Авто-Альянс» - 600,25 грн., у ТОВ «Укравтозапчастина» - 6 173,20 грн., у ТОВ «Оптімум-Компані» - 16 343,75 грн., у ТОВ «Омега-Автопоставка» - 2 724,15 грн., у ПрАТ «Київоблагротехпостач» - 413,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 13 Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (розділ IV якого, в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV, діяв до 04 листопада 2011 року)(далі - Декрет 13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з ч. 3 статті 13 цього Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до Додатку № 7 («Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб») до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17)(в редакції, що діяла до 20 грудня 2011 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09 червня 1993 року за № 64, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На момент укладення договору контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 177.1 статті 177 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів (аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11).

Згідно абз. 1 і 2 п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалося вище, в перевіряє мий період позивач мала господарські правовідносини з такими суб'єктами господарювання (Постачальниками): ТОВ «ТДА», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «АІС АЗЧ Маркет», ТОВ «Оріон-Плюс», ЗАТ «Декорт», ТОВ «УКРДРІМ», ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «ТК «Акцепт», ТОВ «Авто-Альянс», ТОВ «Укравтозапчастина», ТОВ «Оптімум-Компані», ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» і ПрАТ «Київоблагротехпостач».

На підтвердження фактичності придбання товарів та перерахування коштів в оплату їх вартості протягом 2011 року позивач надав суду копії наступних документів: видаткових і податкових накладних всього на загальну суму 120 420,47 грн. (крім того ПДВ), рахунків-фактур, листів підприємств-постачальників з відомостями про доставку товарів на адресу ФОП ОСОБА_3 власними силами, сторінок книги обліку доходів і витрат за 2011 рік, а також виписки по особовому рахунку ФОП ОСОБА_3 в ПАТ «Марфін Банк» (МФО 328168) за 2011 рік.

Крім того, судом встановлено, що безпосередньо перевезення придбаних позивачем товарів від постачальників здійснювалося за рахунок останніх та з використанням їх транспорту. Так, малогабаритні товари позивач зберігав у себе в помешканні, а великогабаритні товари передавав на короткострокове зберігання ФОП ОСОБА_5 з оформленням письмових розписок. Надалі такий товар реалізовувався невеликими партіями або окремими екземплярами іншим суб'єктам господарської діяльності на підставі письмових та усних правочинів. Транспортування товарів покупцям відбувалося самовивозом (тобто, за рахунок самих покупців).

Крім того, слід зазначити, що отримані від позивачем від контрагентів товари та послуги використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, на підтвердження чого до суду надано копії договорів поставок та купівлі-продажу щодо реалізації товарів деяким покупцям та рахунків-фактур до них, листів підприємств-покупців з підтвердженням відомостей про придбання товарів і транспортування їх самотужки; договору про співпрацю від 05 січня 2011 року, укладеного між позивачем і ФОП ОСОБА_5 щодо надання підтримки з питань придбання та реалізації запчастин та товарів для транспортних засобів, письмових розписок ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо прийняття на зберігання та отримання зі зберігання товарно-матеріальних цінностей; договору оренди від 13 травня 2011 року № 02/4, укладеного між ФОП ОСОБА_5 (як Орендарем) та ТОВ «ДАР-С» (Орендодавцем) щодо платного строкового користування нежитловим приміщенням.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідачем було здійснено посилання на те, що перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність вантажного транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарі тощо.

Однак, зазначене спростовується наданими до суду документами та поясненнями позивача. Також, слід зазначити, що оскільки позивач здійснювала операції з придбання товару та не виступала в якості замовника за договором перевезення, то відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.