Ухвала

від 11.02.2015 по справі 803/2150/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 876/13907/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Корнієнко О.А.,

представника позивача Толстого Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом приватної фірми «Преф-Сервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2013 року приватна фірма «Преф-Сервіс» (далі - ПФ «Преф-Сервіс») звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - ОДПІ) від 08.10.2013 року:

№ 0008442202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 13236,25 грн., з яких 10589,00 грн. за основним платежем та 2647,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0008452202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 12606,25 грн., з яких 10085,00 грн. за основним платежем та 2521,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі № 803/2150/13-а позов було задоволено повністю.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено відповідачем ОДПІ, яка у своїй апеляційній скарзі просить її скасувати та відмовити у задоволенні позову ПФ «Преф-Сервіс». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач відповідно до первинних документів перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах із ТзОВ «ТД ІТ Рішень» за період з червня по грудень 2012 року, а саме придбавало офісну техніку та обладнання на загальну суму 60509,24 грн. На вказаний товар постачальником виписано податкові та видаткові накладні. Розрахунок за придбаний товар проведено повністю, про що свідчать платіжні доручення.

Разом з тим, згідно наданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова акту від 15.04.2013 року № 359/22-40/38008179 про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ТД ІТ Рішень» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Міжгалузева Торговельна компанія» з липня по грудень 2012 року, з ТОВ «Енглер» за березень 2012 року, з ТОВ «Сучасні торговельні рішення» за лютий, квітень, травень, червень, липень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарі (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, встановлено відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності за період, що перевірявся.

Транспортування товару здійснювалось перевізником «Нічний Експрес» за рахунок позивача, однак на підтвердження транспортування надано лише акти-реєстри наданих послуг. При цьому товарно-транспортних накладних, довіреностей та інших документів позивачем до перевірки не надано.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що ПФ «Преф-Сервіс» ні під час проведення перевірки, ні в ході оскарження податкових повідомлень-рішень не надано жодного товаросупровідного документу, який би містив необхідну та достатню інформацію для ідентифікації партій товару на всьому шляху товаропросування.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник відповідача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов ПФ «Преф-Сервіс», суд першої інстанції виходив із того, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та витрат при придбанні товару є надані позивачем первинні бухгалтерські документи та документи, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операцій.

Крім того, зазначає суд, що за даними автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача та ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» вбачається відсутність розбіжностей показників податкової звітності обох підприємств за податковими накладними, ці показники обнулені податковими органами уже за наслідками перевірок цих платників податків.

На думку суду першої інстанції, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки податковим законодавством такі обмеження не встановлені.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПФ «Преф-Сервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року, результати якої зафіксовані у акті № 822/22.2/20134754 від 24 вересня 2013 року.

У ході перевірки податковим органом зроблено висновки про порушення позивачем

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України. А саме ПФ «Преф-Сервіс» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік на загальну суму 50424,40 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті у 2012 році на суму 10589,12 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України. А саме ПФ «Преф-Сервіс» завищено податковий кредит на загальну суму 10085,00 грн., що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті, на загальну суму 10085,00 грн., в тому числі за липень 2012 року на суму 518,00 грн., за серпень 2012 року на суму 2059,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 1645,00 грн., за листопад 2012 року на суму 285,00 грн. та за грудень 2012 року на суму 5578,00 грн.

За наслідками перевірки ОДПІ було прийнято оспрювані податкові повідомлення-рішення від 08.10.2013 року № 0008442202 та № 0008452202.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться у обґрунтованості висновків податкового органу щодо безтоварності господарських відносин ПФ «Преф-Сервіс» з контрагентом ТзОВ «Торговий дім ІТ Рішень».

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього, Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна (ст. 201 ПК).

Як випливає зі змісту підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт наданих послуг є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат.

На переконання апеляційного суду, системний аналіз вказаних правових норм вказує на те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» на підставі усної домовленості з ПФ «Преф-Сервіс» постачало останньому у червні, липні, жовтні, листопаді та грудні 2012 року товари за такою номенклатурою: сканер штрихового коду, друкуючі головки, принтер, термінал МС3190G, кредл однослотовий CRD30000-101 RES, термінал МС9090, кредл CRD9000 з блоком живлення для МС90, акумулятор до МС90ХХ, кабель USB.

На вказаний товар постачальником виписано видаткові накладні: від 26 червня 2012 року № 745 на суму 3105,00 грн., в тому числі ПДВ 517,50 грн.; від 01 серпня 2012 року № 941 на суму 3704,80 грн., в тому числі ПДВ 617,47 грн.; від 15 серпня 2012 року № 1030 на суму 3564,00 грн., ПДВ 594,00 грн.; від 16 серпня 2012 року № 1036 на суму 5086,39 грн., в тому числі ПДВ 847,73 грн.; від 10 жовтня 2012 року № 1340 на суму 5144,21 грн., в тому числі ПДВ 857,37 грн.; від 12 жовтня 2012 року № 1364 на суму 979,90 грн., в тому числі ПДВ 163,32 грн.; від 23 жовтня 2012 року № 1438 на суму 3746,90 грн., в тому числі ПДВ 624,48 грн.; від 15 листопада 2012 року № 1616 на суму 11369,26 грн., в тому числі ПДВ 1894,88 грн.; від 15 листопада 2012 року № 1617 на суму 21524,83 грн., в тому числі ПДВ 3587,48 грн.; від 15 листопада 2012 року № 1618 на суму 1711,20 грн., в тому числі ПДВ 285,20 грн.; від 11 грудня 2012 року № 1823 на суму 572,72 грн., в тому числі ПДВ 95,45 грн. Всього ПФ «Преф-Сервіс» від ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» було придбано зазначених товарів на загальну суму 60509,24 грн., в тому числі ПДВ 10084,88 грн.

ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» видано ПФ «Преф-Сервіс» на поставлений товар податкові накладні: від 26 червня 2012 року № 143; від 27 липня 2012 року № 150; від 15 серпня 2012 року № 91; від 16 серпня 2012 року № 96; від 10 жовтня 2012 року № 66; від 12 жовтня 2012 року № 90; від 23 жовтня 2012 року № 166; від 15 листопада 2012 року № 104, № 105, № 106; від 11 грудня 2012 року № 59 (а.с. 33-54).

Розрахунки за товар проведено у безготівковій формі, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 55-65).

Усі зазначені документи були пред'явлені при проведенні перевірки та жодних зауважень до них податковим органом не висловлено.

Дані господарські операції були відображені в податковому обліку ПФ «Преф-Сервіс». ПДВ у сумі 10084,88 грн. на підставі податкових накладних позивачем було включено до податкового кредиту, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень 2013 року, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, придбаний позивачем товар у ТзОВ «Торговий дім ІТ Рішень» транспортувався з м. Києва перевізником - ПП «Нічний Експрес» за рахунок позивача. При цьому, факт здійснення вказаним перевізником транспортних послуг підтверджується актами-реєстрами наданих послуг: за червень 2012 року № 59468, за серпень 2012 року № 81121, за жовтень 2012 року № 102937, за листопад 2012 року № 113765, за грудень 2012 року № 124396 (а.с. 66-70).

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не вказує на те, що поставка товару не відбулася, оскільки товарно-транспортна накладна не єдиний супровідний документ.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014 року, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім ІТ «Рішень» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби № 223 від 28.03.2013 року; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби, що полягають у проведенні документальної не виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ІТ Рішень» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Міжгалузева Торговельна Компанія» з липня по грудень 2012 року, з ТОВ «Енглер» за березень 2012 року, з ТОВ «Сучасні торговельні рішення» за лютий, квітень, травень, червень, липень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за результатами якої складено акт перевірки від 15.04.2013 року №359/22-40/38008179; визнано протиправними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова ДПС, що полягають у складанні акта перевірки від 15.04.2013 року №359/22- 40/38008179; визнано протиправними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова ДПС по зменшенню ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань в єдиній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та і податкового кредиту на рівні Державної податкової служби України по господарських і операціях з контрагентами ТОВ «Міжгалузева Торговельна Компанія», ТОВ «Енглер», ТОВ «Сучасні торговельні рішення»; зобов'язано ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відновити детальну інформацію по ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, а саме: відновити податковий кредит та податкове зобов'язання з ПДВ у звітному періоді з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року, що були скасовані на підставі акта перевірки від 15.04.2013 року №359/22-40/38008179.

Виходячи з викладеного слід погодитися із судом першої інстанції про те, що висновок податкового органу про порушення позивачем 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а отже заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.10.2013 року № 0008442202 та № 0008452202 підставно задоволені судом першої інстанції.

Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі № 803/2150/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 12 лютого 2015 року.