Постанова

від 10.02.2015 по справі 816/4557/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 816/4557/14

Головуючий 1 інстанції: Супрун Є.Б.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представника позивача - Пасюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Ілона» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 816/4557/14

за позовом Малого приватного підприємства «Ілона»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, МПП «Ілона», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, які полягали в проведенні перевірки МПП «Ілона», за результатами якої складний акт перевірки № 2493/16-03-11-02-12/21074698 від 24.10.14 р.; визнати протиправним та скасувати наказ Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області № 2981 від 10.10.14 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області № 0005802202/2260 від 07.11.14 р., про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів в сумі 97467,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 24367,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.14 р. по справі № 816/4557/14 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.14 р. по справі № 816/4557/14 та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що МПП «Ілона» (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 98-А, м. Кременчук, Полтавська область) зареєстроване як юридична особа 24.02.94 р. (ідентифікаційний код 21074698). Позивач, згідно з довідкою від 21.09.10 р. № 702/29-039 (а.с. 186) взятий на облік в Кременчуцькій ОДПІ з 14.03.94 р. за № 1565 та згідно свідоцтва № 100302746 зареєстрований платником ПДВ з 01.01.10 р. (а.с. 187). Як свідчить довідка АБ № 597714 (а.с. 185) з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до зареєстрованих видів діяльності МПП «Ілона» за КВЕД-2010 відносяться: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.

Також судом першої інстанції було встановлено, що наказом в.о. начальника Кременчуцької ОДПІ № 2981 від 10.10.14 р. у зв'язку з надходженням інформації про можливі порушення МПП «Ілона» податкового законодавства за наслідками проведення перевірок ТОВ «ТД «Трейдторг» і ТОВ «Берег» та у зв'язку з тим, що на запит контролюючого органу платником податків надані пояснення без їх повного документального підтвердження, у відповідності до приписів пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, було призначено позапланову виїзну перевірку позивача (а.с. 22). На підставі зазначеного наказу, працівниками Кременчуцької ОДПІ у період з 13.10.14 р. по 17.10.14 р. була проведена позапланова виїзна перевірка МПП «Ілона» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «ТД «Трейдторг» за період лютий-квітень 2014 р. та ТОВ «Берег» за червень 2014 р. (а.с. 23-35).

Підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення є акт № 2493/16-03-22-02-12/21074698 від 24.10.14 р., в якому перевіряючими були зафіксовані порушення підприємством позивача вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижений ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 97467,0 грн., в тому числі за лютий 2014 р. у сумі 9000,0 грн., березень 2014 р. - 26400,0 грн., квітень 2014 р. - 33000,0 грн., червень 2014 р. - 29067,0 грн.

Не погоджуючись з наказом про проведення позапланової виїзної перевірки, з діями перевіряючих щодо проведення перевірки та із прийнятим за результатами цієї перевірки податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області № 2981 від 10.10.14 р. про призначення позапланової виїзної перевірки підприємства позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що вимога позивача про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки є похідною від вимоги про скасування наказу, яким призначена ця перевірка і враховуючи те, що оспорюваний наказ контролюючим органом фактично реалізовано, оскільки здійснена перевірка, за результатами якої складений акт № 2493/16-03-22-02-12/21074698 від 24.10.14 р. (який також не створює ніяких правових наслідків для позивача, оскільки за своєю суттю є інформаційною довідкою та може бути доказом в адміністративній справі), то такий наказ вичерпав свою дію і вже не призводить до виникнення прав чи обов'язків у позивача. У зв'язку з цим, судом першої інстанції зроблений висновок, що вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такої вимоги має наслідком позбавлення спірного акта юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу МПП «Ілона» Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області був направлений запит № 21388/10 від 28.08.14 р. про надання інформації. Листом вих. № 441 від 01.10.14 р. позивачем на адресу податкового органу буди направленні документи на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за лютий, березень, квітень та червень 2014 р. (перелік документів наведений в листі) (а.с. 17-20).

Наказом в.о начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, у зв'язку з неповним документальним підтвердження задекларованих сум податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за лютий, березень, квітень та червень 2014 р. та на підставі п. 78.1.1 ст. 78 ПК України була призначена позапланова виїзна перевірка МПП «Ілона».

Колегія суддів зазначає, що в п. 20.1.4 ст. 20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому ПК України. Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. В п. 75.1.2 вказаної норми визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Згідно ст. 83 Кодексу для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з тим, що позивач за висновком податкового органу не надав повного документального підтвердження на запит, надання яких згідно чинного законодавства є обов'язковим, була призначена позапланова виїзна перевірка МПП «Ілона», за результатами якої був складений акт № 2493/16-03-22-02-12/21074698 від 24.10.14 р.

Колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Той факт, що за наслідками перевірки було складено акт № 2493/16-03-22-02-12/21074698 від 24.10.14 р. свідчить про те, що на день розгляду даної справи заходи по проведенню позапланової документальної виїзної перевірки контролюючим органом фактично здійснені.

У разі недотримання працівниками контролюючого органу умов та порядку допуску до перевірки платник вправі не допустити посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки, як це передбачено абз. 2 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Оскільки перевіряючі фактично були допущені до перевірки та ними фактично проведена перевірка платника податків, за результатами якої був складений акт № 2493/16-03-22-02-12/21074698 від 24.10.14 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позовних вимог в цій частині.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.14 р. по справі № 816/4557/14 в цій частині прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області № 0005802202/2260 від 07.11.14 р., про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 97467,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 24367,0 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ст. 198 ПК України, на підставі чого ним був зроблений висновок, що первинні документи, надані МПП «Ілона» на підтвердження факту придбання товару за договорами купівлі-продажу № 200214 від 20.02.14 р., № 18032014 від 18.03.14 р. та № 09/06/14 від 09.06.14 р., є неповними, недостовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на формування податкового кредиту, а тому відповідач, діючи на підставі та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством України, правомірно визначив платнику розмір грошового зобов'язання з ПДВ, що свідчить про законність спірного податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції було встановлено, що фактичною підставою для нарахування позивачу сум податкового зобов'язання слугував висновок перевіряючих про нереальність операцій з придбання ТМЦ у зв'язку з відсутністю контрагентів за адресою реєстрації, ненаданням ТОВ «ТД «Трейдторг» та ТОВ «Берег» до звірки первинних документів, які б підтверджували факти придбання, транспортування, зберігання, реалізації, якості товарів.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що у перевірений період позивач укладав ідентичні за своїм змістом договори купівлі-продажу із ТОВ «ТД «Трейдторг» та ТОВ «Берег» на придбання борошна вищого ґатунку та термоконтейнера з холодильною установкою.

Так, 20.02.14 р. позивач, як покупець, уклав із ТОВ «ТД «Трейдторг» (постачальник) договір купівлі-продажу № 200214 (а.с. 36-37), за умовами якого постачальник зобов'язується передати в обумовлений строк у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (товар). Згідно зі специфікацією № 1 від 20.02.14 р. до даного договору, покупець здійснив придбання термоконтейнера з холодильною установкою у кількості 1 шт. вартістю 54000,0 грн. (а.с. 38). На виконання умов даного договору продавець виписав на ім'я МПП «Ілона» рахунок-фактуру № 200214 від 20.02.14 р., видаткову накладну № 200214 від 20.02.14 р., податкову накладну № 138 від 20.02.14 р. на суму 54000,0 грн., в т.ч. 9000,0 грн. ПДВ. Позивач також надав акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с. 39-41). Оплату за придбаний товар МПП «Ілона» підтверджує долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на загальну суму 54000,0 грн. (а.с. 206-207).

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що 18.03.14 р. між МПП «Ілона» (покупець) та ТОВ «ТД «Трейдторг» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 18032014, яким передбачено, що постачальник зобов'язується передати в обумовлений строк у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити борошно вищого ґатунку (товар) (а.с. 43). Згідно зі специфікаціями від 18.03.14 р. № 1 та № 2 покупець здійснив придбання борошна вищого ґатунку у кількості 36 т загальною вартістю 158400,0 грн. та у кількості 45 т загальною вартістю 198000,0 грн. відповідно (а.с. 45-46). На виконання умов даного договору продавець виписав на ім'я МПП «Ілона» рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 356400,0 грн., у тому числі ПДВ - 59400,0 грн. (а.с. 47, 48, 50, 51, 53, 53, 56, 57, 59, 60, 62, 63, 65, 66, 68, 69, 71, 72, 74-82). На підтвердження факту перевезення придбаного товару позивач надав ТТН (а.с. 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73). Факт оплати за придбаний товар МПП «Ілона» підтверджує долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на загальну суму 245720,0 грн. (а.с. 208-212, 214-215).

Судом першої інстанції також було встановлено, що 09.06.14 р. позивач, як покупець, уклав із ТОВ «Берег» (постачальник) договір купівлі-продажу № 09/06/14, за умовами якого постачальник зобов'язується передати в обумовлений строк у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити борошно вищого ґатунку (товар). Згідно зі специфікацією № 1 від 09.06.14 р. до даного договору покупець здійснив придбання борошна вищого ґатунку у кількості 40 т загальною вартістю 174400,0 грн. (а.с. 83-86). На виконання умов даного договору продавець виписав на ім'я МПП «Ілона» рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 174400,0 грн., в т.ч. ПДВ - 29066,68 грн. (а.с. 87, 88, 90, 91, 93, 94, 96, 97, 99-102). На підтвердження факту перевезення придбаного товару позивачем долучено до матеріалів справи ТТН, а оплату за придбаний товар МПП «Ілона» підтверджує долученим до матеріалів справи платіжним дорученням на суму 17440,0 грн. (а.с. 89, 92, 95, 98, 213).

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що застережень щодо невідповідності вказаних вище первинних документів за формою акт податкової перевірки не містить. Натомість ревізор вказує на обставини нереальності угод, укладених позивачем із суб'єктами господарювання, діяльність яких пов'язана з проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, пославшись на акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 04.08.14 р. № 380/08-29-22-1306/22129154 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берег» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень 2014 року» (а.с. 107-112) та акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 17.06.14 р. № 138/08-27-2211/38993653 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Трейдторг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.14 р. по 30.04.14 р.» (а.с. 113-115).

Разом з тим, суд першої інстанції не дав належну оцінку доказам Кременчуцької ОДПІ, які ґрунтуються на висновках перевірок контрагентів позивача, оскільки такі не містять безпосереднього аналізу взаємовідносин у спірних періодах, за якими позивачу були зняті суми податкового кредиту з ПДВ, тоді як жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. В свою чергу, суд першої інстанції, в силу принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріпленого ст. 11 КАС України, самостійно не здійснив дослідження фактичних обставин господарювання позивача на предмет наявності правових передумов формування податкового кредиту, право на включення якого заперечує відповідач.

Так, досліджуючи фактичні обставини виконання умов договорів купівлі-продажу, укладених позивачем у перевірений період, суд першої інстанції встановив, що придбання термоконтейнера з холодильною установкою у ТОВ «ТД «Трейдторг» не підтверджено ТТН чи іншими товаросупровідними документами, які б засвідчували факт переміщення придбаного обладнання. Як вказав суд першої інтенції, ним взяті до уваги пояснення представника позивача про те, що придбаний термоконтейнер, 1981 р. виготовлення, був у використанні, але в постанові суду зазначено, що, здійснюючи придбання вказаного обладнання, позивач не вжив жодних заходів на встановлення його придатності для подальшого використання у власному виробництві, не встановив його залишкову вартість, тоді як саме за наявності вказаних документів, як на час проведення перевірки, так і під час розгляду справи у суді була б реальною можливість відслідкувати шлях товару від виробника до кінцевого споживача. Наведені обставини за висновком суду першої інстанції свідчать про відсутність реальності здійснення господарської операції з купівлі-продажу.

Також суд першої інстанції вказав, що у судовому засіданні представник позивача стверджував, що кредиторська заборгованість за всіма договорами відсутня. В той же час, як свідчать матеріали справи, за договорами поставки борошна вищого ґатунку позивач не надав письмових доказів на підтвердження факту повної оплати за придбане борошно (за договором з ТОВ «ТД «Трейдторг»: до матеріалів справи долучено платіжні доручення на загальну суму 245720,0 грн., тоді як у податкових накладних сума придбання товару значиться 356400,0 грн.; за договором з ТОВ «Берег» до матеріалів справи долучено одне платіжне доручення на суму 17440,0 грн., тоді як у податкових накладних загальна сума придбаного товару становить 174400,0 грн.). Крім цього позивач не надав суду жодних документів, які б підтверджували ту обставину, що придбане у контрагентів борошно належить саме до вищого ґатунку. Більш того позивач не зміг підтвердити обставини походження придбаного продукту харчування, який в подальшому, за твердженням представника, був використаний у власній господарській діяльності, пов'язаній з виробництвом соціально значимого продукту - хлібопекарських виробів.

На підставі наведено, судом першої інстанції зроблений висновок, що поставка ТМЦ саме від ТОВ «ТД «Трейдторг» та ТОВ «Берег» фактично не відбулася, тоді як мало місце лише документальне оформлення господарських взаємовідносин з метою спотворення показників податкової звітності.

Колегія суддів зазначає, що згідно наданих до суду першої інстанції первинних документів бухгалтерського обліку, так і документів податкового обліку, позивачем додатково було надано документи щодо здійснення оплати поставленого товару, внутрішнього переміщення сировини, відпуск сировини у виробництво, її списання та виготовлення готової продукції з подальшою її реалізацією. Так, згідно аналізу Відомостей про обіг запасів за періоди: з 01.03.14 р. по 31.03.14 р., з 01.04.14 р. по 30.04.14 р. та з 01.06.14 р. по 30.06.14 р. по виду сировини ? борошно вищого ґатунку (рахунок бухгалтерського обліку 201) підтверджено, що позивачем у ці періоди отримано від контрагентів ТОВ «ТД «ТРЕЙД ТОРГ» та ТОВ «Берег» борошно вищого ґатунку, яке було використане у виробництві при виготовленні хлібобулочних виробів.

При цьому колегія суддів зазначає, що господарські операції із ТОВ «ТД «ТРЕЙД ТОРГ» та ТОВ «Берег» оформлені первинними документами, які містять всі обов'язкові реквізити та на момент фактичного здійснення господарських операцій постачальники підприємства позивача були включені до Єдиного державно го реєстру та мали статус платників ПДВ, що свідчить про те, що за укладеними правочинами були здійснені реальні господарські операції, які призвели до змін у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі позивача.

Також колегія суддів зазначає, що наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.05 р. затверджений «Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні». Вказаним переліком не передбачено проведення сертифікації такого виду сировини, як борошно, а тому посилання суду першої інстанції на відсутність сертифіката якості є безпідставним. Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що позивач не зміг підтвердити обставини походження придбаного продукту харчування, який в подальшому, за твердженням представника, був використаний у власній господарській діяльності, пов'язаній з виробництвом соціально значимого продукту - хлібопекарських виробів, колегія суддів зазначає, що борошно не є продуктом харчування, а є продуктом помолу зерна, який використовується для виготовлення, зокрема, хліба, тобто продукту харчування. При цьому необхідно зазначити, що чинне законодавство не наділяє платника податків здійснювати контроль та досліджувати походження товару, який йому поставля ється його контрагентами.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо того, що придбання термоконтейнера з холодильною установкою у ТОВ «ТД «Трейдторг» не підтверджено ТТН чи іншими товаросупроводжуючими документами, які б засвідчували факт переміщення придбаного облад нання, необхідно зазначити, що на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем були надані наступні документи: 1) подорожній лист вантажного автомобіля № 491 від 20.02.14 р., з якого вбачається, що придбаний товар (термоконтейнер) перевозився автомобілем ГАЗ 3302 д.н ВІ0587ВК, який відноситься до 1,5-тонного класу вантажопідйомності (маса термоконтейнера 0,7 т.); 2) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: марки ГАЗ 3302 д.н. ВІ0587ВК, який належить МПП «Ілона»; 3) акт приймання-передачі товару № 2 від 20.02.14 р., згідно якого ТОВ «ТД «Трейдторг» (постачальник) передав, а МПП «Ілона» (покупець) прийняв термоконтейнер з холодильною установкою; 4) розпорядження б/н від 28.02.14 р., згідно якого комісії з введення в експлуатацію основних засобів було доручено, зокрема, обстежити та ввести в експлуатацію на виробництво термоконтейнер з холодильною установкою; 5) акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, щодо передачі термоконтейнера з холодильною установкою в експлуатацію; 6) інвентарна картка обліку основних засобів (Термоконтейнер з холодильною установкою KW43 32/2/53229); 7) довідка про наявність основних засобів МПП «Ілона», які відносяться до процесу виробництва хлібобулочних виробів, в якій, зокрема, вказано Термоконтейнер з холодильною установкою.

Таким чином, колегія суддів зазначає, про безпідставність та необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо того, що позивач не вжив жодних заходів на встановлення придатності для подальшого використання у власному вироб ництві термоконтейнера з холодильною установкою, оскільки він спростовується наданими до суду першої інстанції доказами.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Судом першої інстанції не були враховані вищенаведені обставини, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.14 р. по справі № 816/4557/14 в цій частині прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, вона підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Ілона» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.14 р. по справі № 816/4557/14 - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.14 р. по справі № 816/4557/14 - скасувати в частині відмов у задоволенні позову МПП «Ілона» про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області № 0005802202/2260 від 07.11.14 р., яким МПП «Ілона» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів у розмірі 121834,0 грн., з яких 97467,0 грн. за основним платежем та 24367,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області № 0005802202/2260 від 07.11.14 р., яким МПП «Ілона» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів у розмірі 121834,0 грн., з яких 97467,0 грн. за основним платежем та 24367,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.14 р. по справі № 816/4557/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.02.2015 року.