Постанова

від 17.02.2015 по справі 916/2121/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 916/2121/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді С.В. Таран

суддів В.В. Бєляновського, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є Белянкіній

за участю представників:

від прокуратури - О.М. Бондаревський, посвідчення №030942 від 22.12.2014;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - директор Д.Д. Кіосе; Н.М. Остапенко, довіреність б/н від 17.06.2014;

від третьої особи - участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2014

у справі №916/2121/14

за позовом: прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Тарутинської районної ради

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014р. прокурор Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області звернувся з позовом з урахуванням уточнень від 17.06.2014 (вх.№16818/14 від 27.06.2014) до товариства з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Тарутинської районної ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0787), розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 45,0000 га, який укладено між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" 13.11.2013 на підставі наказу ГУ Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013 № ОД/5124755500:01:001/00000139, а також про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" повернути земельну ділянку, розташовану на території Бородінської селищної ради загальною площею 45 га, кадастровий номер 5124755500:01:001:0787, (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №916/2121/14.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.10.2014 у справі №916/2121/14 (головуючий суддя О.Л. Панченко, судді: К.Ф. Погребна, М.І. Никифорчук) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Одеської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2014 у справі №916/2121/14 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні 17.02.2015 представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав; представники відповідача проти її задоволення висловили заперечення; представники позивача та третьої особи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень №04524850 від 03.02.2015, №01109990 від 04.02.2015 (том ІІ а.с. 53, 55).

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області від 13.11.2013 №ОД/5124755500:01:001/00000139 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду строком на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Бородінська селищна рада (за межами населеного пункту), Тарутинський район, Одеська область та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 45 га із земель сільськогосподарського призначення, у тому числі: пасовища - 45 га, кадастровий номер 5124755500:01:001:0787, для розміщення та експлуатації сонячної електростації (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) за адресою: Бородінська селищна рада (за межами населеного пункту), Тарутинський район, Одеська область (пункти 1,2 наказу).

Згідно з пунктами 3, 3.1 цього наказу до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік; після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку, встановлено річну орендну плату у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі (том І а.с. 207-208).

На підставі зазначеного наказу 13.11.2013 між Головним управлінням Держземагенства в Одеській області ("орендодавець") та товариством з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" ("орендар") укладено договір оренди землі №08 (далі - договір №08 від 13.11.2013), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, розташовану на території Бородінської селищної ради (за межами населеного пункту), Тарутинський район, Одеська область (том І а.с. 16-23).

Відповідно до пункту 2.1 договору №08 від 13.11.2013 в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації сонячної електростанції загальною площею 45 га, у тому числі: пасовища-45 га.

Право оренди вказаної земельної ділянки на підставі договору №08 від 13.11.2013 зареєстровано у передбаченому чинними законодавством порядку, про що свідчить витяг серії ЕАР №661076 від 06.12.2013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том І а.с. 15).

Пунктом 2.4 договору №08 від 13.11.2013 визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бородінської селищної ради у ВДК у Тарутинському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме: 126609 грн за 1 рік, що складає 10550,75 грн за 1 місяць. Після проведення та ведення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункти 4.1, 4.2 договору №08 від 13.11.2013).

В пунктах 9.4.7, 9.4.8 договору №08 від 13.11.2013 орендар зобов'язався протягом 1 року здійснити всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується; самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та враховуючи вимоги пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

За актом приймання-передачі від 09.12.2013 орендована земельна ділянка площею 45 га, розташована на території Бородінської селищної ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту), передана від орендодавця орендареві (том І а.с. 25).

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди землі №08 від 13.11.2013 та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, що є об'єктом цього договору, до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області з тих підстав, що нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки не була проведена.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд, виходив з того, що правові підстави для визнання недійсним спірного договору відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, норми статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" встановлюють необхідність визначення сторонами розміру орендної плати, її індексації, форми платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином апеляційна інстанція зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2011 №19/17-1280-2011.

Згідно із пунктами 288.4, 288.5, 288.5.1, 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення договору №5 від 19.09.2013), розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку для земель сільськогосподарського призначення, та трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель. При цьому, для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), розмір орендної плати не може перевищувати 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Тобто, ні приписи Закону України "Про оренду землі", ні положення Податкового кодексу України не встановлюють конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а ці норми лише фіксують його граничні межі, залишаючи питання визначення його на розсуд сторін.

Відповідно до підпункту 271.1.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування для обчислення земельного податку щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена, є площа земельних ділянок.

Пунктом 278.1 статті 278 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів і нормативну грошову оцінку яких не проведено, надані, зокрема, підприємствам енергетики, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по відповідній області.

Згідно із пунктом 276.6 статті 276 Податкового кодексу України податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України встановлено можливість та порядок визначення земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724 "Деякі питання оренди земель" у додатку 1 затверджено форму розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена.

Місцевим господарським судом встановлено, що у додатку №1 до договору №08 від 13.11.2013 наведений розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, грошова оцінка якої не проведена станом на 13.11.2013, виконаний у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724.

Відтак визначення сторонами договору №08 від 13.11.2013 розміру орендної плати на підставі розміру земельного податку, із використанням нормативної грошової оцінки одного гектара ріллі по Одеський області, відповідає нормам пункту 276.6 статті 276, підпункту 271.1.2 статті 271, пункту 278.1 статті 278 Податкового кодексу України.

Крім того, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду враховано наступне.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, договір оренди землі укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, а тому без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.

Саме таку правову позицію викладено в пункті 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Головного управління Держземагенства в Одеській області від 13.11.2013 №ОД/5124755500:01:001/00000139, яким затверджено поданий товариством з обмеженою відповідальністю "Бородінська СЕС-1" проект землеустрою та передано останньому земельну ділянку площею 45 га в оренду строком на 49 років, а також яким визначено розмір орендної плати до та після проведення нормативної грошової оцінки землі, не скасовано та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, отже є чинним, що свідчить також про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі №08 від 13.11.2013.

Також колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що з документів, долучених відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель Тарутинського району Одеської області згідно з частиною другою статті 23 Закону України "Про оцінку земель" затверджена рішенням Тарутинської районної ради Одеської області від 10.12.2014 №701-VІ (том ІІ а.с.23-24), що свідчить про послідовність виконання наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області від 13.11.2013 №ОД/5124755500:01:001/00000139.

Враховуючи те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути державі в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області земельну ділянку площею 45 га є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі №08 від 13.11.2013, тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено і у задоволенні цієї вимоги.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність врахування правової позиції Верховного Суду України щодо аналогічних правовідносин відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України до уваги колегією суддів не приймається, оскільки із змісту постанови Верховного Суду України від 22.05.2013 по справі №6-11цс13 вбачається, що предметом розгляду у цій справі було визначення правомірності та законності договору, укладеного 17.05.2006 і висновки Верховного Суду України грунтуються на законодавстві, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, в тому числі на Законі України "Про плату за землю", згідно зі статтею 24 якого орендна плата визначалась виключно на підставі грошової оцінки землі, і який втратив чинність 01.01.2011 в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України. На момент же укладення спірного договору діяли норми законодавства, в тому числі і Податкового кодексу України, що передбачають можливість визначення розміру орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами та прокурором в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував умови спірного договору №08 від 13.11.2013, його правові наслідки та зміст зобов'язальних відносин сторін; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального права при прийнятті рішення від 20.10.2014 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2014 у справі №916/2121/14- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 18.02.2015.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя М.А. Мишкіна