Постанова

від 19.04.2011 по справі 2а-0870/106/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року 09 год. 40 хв. Справа № 2а-0870/106/11

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герда»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герда», в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пеню у розмірі 7 003,10 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 19.04.2011 надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 19.04.2011 надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, зазначивши, що заперечує проти позову.

Крім того від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на позов від 18.04.2011 №18. Зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам до складання документів, передбаченого підпунктами 4.6.1, 4.6.2 розділу 4 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153, а саме позовна заява не містить печатки установи від імені якої вона подана та підписана неналежною особою.

Також у запереченнях зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства Держава, в особі уповноважених органах, повинна сприяти та допомагати підприємствам у пошуках осіб-інвалідів, надані та забезпечені на підприємстві місць для їх працевлаштування. Відповідач не одноразово звертався до Центру зайнятості з проханням в сприянні пошуку осіб-інвалідів, але допомоги ні з боку Центру зайнятості ні з боку Позивача підприємству надано не було. Крім того, основним видом діяльності Відповідача є реалізація нафтопродуктів через мережу АЗС, тобто робота з небезпечними та шкідливими умовами, робота на вулиці, робота з вибухонебезпечними речовинами, тому не кожний інвалід за станом здоров'я зможе працювати на такому виробництві. З урахуванням викладеного просить у позові відмовити.

Відповідно до п.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь в справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь в справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідач надав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік - форма №10-ПІ (далі - Звіт), у якому відображено:

середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2009 році - 13 осіб (рядок 01);

середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - не зазначена осіб (рядок 02);

кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - не зазначено (рядок 03);

розмір суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті не вказана (рядок 06).

Протягом 2009 року відповідачем місця для працевлаштування інвалідів не виділялись та не створювались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя з індивідуальними здібностями та інтересами визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до вимог ст. 17 Закону №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях де застосовується праця інвалідів, а також займатись індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону №875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у т.ч. спеціальні робочі місця створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із змісту вищевикладених норм вбачається, що відповідач зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, незалежно від того, зверталися вони до нього щодо працевлаштування чи ні. Проте, в порушення приписів ст. 18 Закону №875-ХІІ, відповідач не створив у 2009 році робочі місця для працевлаштування інвалідів, що саме ним не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст.19 Закону №875-ХІІ).

Із змісту Звіту вбачається, що відповідачем відображена середньооблікова кількість штатних працівників у 2009 році у кількості 13 осіб, а тому згідно з приписами ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві відповідача у 2009 році повинна складати 1 особу. Проте, середньооблікова кількість інвалідів працевлаштованих відповідачем у 2009 році склала 0 осіб, що підтверджується наданим ним Звітом.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Із матеріалів справи вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника, які працювали у відповідача у 2009 році складає 13 000,00 грн., а тому сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році складає 6 500,00 грн. (13 000,00 : 2).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону (ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума за один день прострочення сплати відповідачем суми адміністративно-господарський санкцій складає 1,95 грн. При цьому, період прострочення сплати - з 16.04.2010 по 09.12.2010. Отже, сума пені складає 503,10 грн.

Аналізуючи вище викладені норми, суд вважає, що відповідачем не виконані вимоги приписів Закону №875-ХІІ та не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, а тому позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Крім того, суд не погоджується із твердженням відповідача, що позовна заява не відповідає вимогам до складання документів, передбаченого підпунктами 4.6.1, 4.6.2 розділу 4 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153, а саме позовна заява не містить печатки установи від імені якої вона подана та підписана неналежною особою.

Вимоги до позовної заяви встановлено ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких не передбачено обов'язкової наявності печатки та підписання позову керівником або його заступником.

Крім того, відповідність позовної заяви вимогам ст.106 КАС України встановлена судом при надходженні позовної заяви, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність застосування до відповідача суми адміністративно-господарських та пені, у зв'язку із чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Герда» (код ЄДРПОУ 31823551, р/р 26005301158332, МФО 313355, філія «відділення Промінвестбанку») суму адміністративно-господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 7 003,00 грн. (сім тисяч три грн. 00 коп.) на користь Державного бюджету Комунарського району м. Запоріжжя (р/р 31211230700005, код платежу 50070000 «Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік», ГУДКУ у Запорізькій області, ЄДРПОУ 34677119, МФО 813015).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Батрак