Ухвала

від 16.02.2015 по справі 809/3225/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 876/4619/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Іф» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-ІФ" звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0000602200, 0000612200 від 30.09.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що господарські операції між позивачем та КП "Єдиний розрахунковий центр" та ПрАТ "Кам'янець-Подільськ-Реставрація" фактично мали місце, всі первинні бухгалтерські документи складені на виконання фактичних господарських операцій та відображають їх сутність, були наявні у підприємства і протиправно не враховані відповідачем при здійсненні перевірки позивача та прийнятті оскаржуваних рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами що між позивачем та КП "Єдиний розрахунковий центр", ПрАТ "Кам'янець-Подільськ-Реставрація", виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об'ємі.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що для здійснення перевірки фінансово-господарських операцій позивача з наведеними контрагентами не надано первинних документів по цих операціях, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на суми податку на додану вартість обчислених з вартості придбання послуг у вказаних контрагентів позивачем, що включалися до складу податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-ІФ" зареєстровано Долинською райдержадміністрацією 12.08.2010 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.08.2010 року і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в Долинській ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області та є платником податку на додану вартість.

Працівниками податкового органу в період з 06.09.2013 року до 11.09.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Євро-ІФ" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року до 30.04.2013 року та податку на прибуток за період з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року.

18.09.2013 року за результатами перевірки складено акт перевірки №684/09-05-22/37209332, яким встановлено порушення товариством вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2798 грн. за жовтень 2012 року та занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість на суму 163938 грн. за листопад та грудень 2011 року, березень-вересень 2012 року та квітень 2013 року.

Податковим органом 30.09.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення за №0000612200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2798 грн., за №0000602200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання сплати з податку на додану вартість на 204923 грн, в тому числі 163938 грн за основним платежем та 40985 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Також 08.11.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000792200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість на 40985 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для висновків відповідача про безпідставність включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум обчислених з вартості придбаних послуг у комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" на загальну суму 116087,91 грн., а саме за березень 2012 року 9700 грн., квітень 2012 року - 6251,60 грн., травень 2012 року - 63224,11 грн., червень 2012 року - 36912,20 грн., та обчислених з вартості придбаних послуг у ЗАТ "Кам'янець-Подільськ-реставрація" на загальну суму 26585,18 грн., а саме за грудень 2011 року - 6317 грн., квітень 2012 року - 20268,18 грн. слугувало не представлення позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів щодо здійснення вказаних господарських операцій, а також відсутність підтвердження здійснення зазначених господарських операцій від контрагентів позивача.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що під час проведення перевірки товариства відповідачем не досліджувалося, а позивачем не надано будь-яких первинних бухгалтерських документів щодо здійснення господарських операцій між позивачем та КП "Єдиний розрахунковий центр", а також ПрАТ "Кам'янець-Подільськ-Реставрація" за вказані податкові періоди.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платників податків, згідно якого вони зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Зазначений обов'язок забезпечується відповідальністю платника податків, яка в тому числі у відповідності до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Реалізація компетенції контролюючих органів на проведення перевірки документів платника податків забезпечується встановленим пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України обов'язком, згідно якого платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

При цьому встановлено, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача акт, що засвідчує факт відмови позивача надати копії документів не складався, факту такої відмови посадовими особами відповідача у встановлений статтею 85 Податкового кодексу України спосіб не засвідчено.

Тому, як наслідок, факт відсутності у товариства первинних бухгалтерських документів щодо здійснення господарських операцій між ним та КП "Єдиний розрахунковий центр", а також ПрАТ "Кам'янець-Подільськ-Реставрація" є таким, що встановлений в спосіб не передбачений Законом та судом першої інстанції підставно не взято до уваги.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача з КП "Єдиний розрахунковий центр" та ПрАТ "Кам'янець-Подільськ-Реставрація" суд витребувавши бухгалтерські документи у останніх встановив наявність господарських операцій між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання.

Так КП "Єдиний розрахунковий центр" підтверджено здійснення господарських операцій з позивачем за періоди березня, квітня, травня та червня 2012 року, на вимогу суду надано оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, платіжні доручення, акти прийому-передачі послуг, договори, довідки про вартість виконаних робіт.

Аналогічно ПрАТ "Кам'янець-Подільськ-Реставрація" підтверджено здійснення господарських операцій з позивачем та надано копії первинних бухгалтерських документів: платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, виписки по рахунках, акт звірки взаємних розрахунків.

Одночасно необхідно погодитись з тим, що до компетенції адміністративного суду не належать повноваження на здійснення розрахунку показників податкової звітності згідно даних первинних бухгалтерських документів та визначення числових значень цих показників, згідно відомостей первинного бухгалтерського обліку, визначення числових значень показників податкової звітності за окремо взятий період, а стороною відповідача не оспорювався факт відповідності наданих КП "Єдиний розрахунковий центр" та ПрАТ "Кам'янець-Подільськ-Реставрація" первинних бухгалтерських документів до податкових періодів, що були ним перевірені, повнота даних наданих документів показникам податкової звітності позивача.

За наведеними обставинами та приписами ПК України суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ТОВ "Євро-ІФ" правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми обчислених з вартості придбаних послуг у КП "Єдиний розрахунковий центр" на загальну суму 116087,91 грн., та ПрАТ "Кам'янець-Подільськ-Реставрація" на загальну суму 26585,18 грн., а отже є протиправними податкові повідомлення-рішення №№0000602200, 0000612200 від 30.09.2013 року та за №0000792200 від 08.11.2013 року.

Одночасно податковим органом з порушенням вимог п. 86.8 ст.86 Податкового кодексу України 08.11.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792200, оскільки акт перевірки за №684/09-05-22/37209332 від 18.09.2013 року вручено позивачу в день його складення, тобто 18.09.2013 року, а відповідач мав право реалізувати свою компетенцію на прийняття податкового повідомлення-рішення в період до 30.09.2013 року, включно, так як 28 та 29 вересня 2013 року були не робочими (вихідними) днями.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року у справі №809/3225/13 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П.Сапіга

Судді І.М. Обрізко

Р.В. Кухтей

Повний текст виготовлено 17.02.2015р.