Рішення

від 17.02.2015 по справі 378/123/15-ц

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/123/15-ц

Провадження № 2/378/51/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Шевченко Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Ставищенської районної державної адміністрації, відділу Держземагенства України у Ставищенському районі Київської області про визнання права на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, спадщину після смерті якої прийняв, подавши заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ставищенського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 спадкоємець за заповітом, посвідченим 18 липня 2012 року державним нотаріусом Ставищенської РДНК Цимбалюк В.М. за реєстром №1189, ОСОБА_2. Осіб, які б мали у відповідності до статті 1241 ЦК України право на обов'язкову частку в спадщині та звернулися із заявами до нотаріальної контори немає. До спадкового майна померлої належить земельна ділянка, площею 3,5903 га, розташована на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення-ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224283200:04:003:0034, яка належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на землю на бланку серії ЯБ №151403, виданого на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації №546 від 19 серпня 2004 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2379. 03 листопада 2014 року приватний нотаріус Ставищенського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину через помилку допущену в даті реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку. Відповідач відмовив йому у заміні державного акта на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Оскільки державний акт на право власності на землю виданий на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації, яке є дійсним, межі земельної ділянки встановлені в натурі, їй присвоєно кадастровий номер, відомості про земельну ділянку внесені до Державного реєстру земель, земельна ділянка є сформованою і може бути об'єктом цивільних прав. Вважає, що описка в даті реєстрації правовстановлюючого документа не може бути підставою для позбавлення спадкоємця права на спадщину на належну спадкодавцю земельну ділянку. Відмова відповідача у видачі документа створює перешкоди в реалізації суб'єктивного права, тобто в реалізації повноважень спадкоємця щодо володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою.

Позивач просить суд визнати за ОСОБА_2, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,5903 га, розташовану на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224283200:04:003:0034, яка належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на землю на бланку серії ЯБ № 151403, виданого на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації № 546 від 19 серпня 2004 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2379.

В судове засідання законний представник позивача та її представник не прибули, до суду від представника законного представника позивача подано заяву, в яких позовні вимоги підтримано, просять справу розглядати у їх відсутність.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, направили до суду листи, в яких позовні вимоги визнають, просять справу розглядати без участі їх представників.

Суд, розглянувши матеріали справи, письмові заяви відповідачів про визнання позову та дослідивши письмові докази, вважає, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, спадщину після смерті якої прийняв, подавши заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ставищенського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 спадкоємець за заповітом, посвідченим 18 липня 2012 року державним нотаріусом Ставищенської РДНК Цимбалюк В.М. за реєстром №1189, ОСОБА_2. Осіб, які б мали у відповідності до статті 1241 ЦК України право на обов'язкову частку в спадщині та звернулися із заявами до нотаріальної контори немає, що підтверджується матеріалами спадкової справи(а. с. 15, 42-60).

До спадкового майна померлої належить земельна ділянка, площею 3,5903 га, розташована на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224283200:04:003:0034, яка належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на землю на бланку серії ЯБ № 151403, виданого на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації № 546 від 19 серпня 2004 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2379.

03 листопада 2014 року приватний нотаріус Ставищенського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину через помилку допущену в даті реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку (а. с. 16).

Відповідач - Ставищенська РДА відмовив йому у заміні державного акта на земельну ділянку (а. с. 14).

Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (а. с. 10-11).

Державний акт на право власності на землю виданий на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації, яке є дійсним, межі земельної ділянки встановлені в натурі, їй присвоєно кадастровий номер, відомості про земельну ділянку внесені до Державного реєстру земель, земельна ділянка є сформованою, тому може бути об'єктом цивільних прав. Описка в даті реєстрації правовстановлюючого документа не може бути підставою для позбавлення спадкоємця права на спадщину на належну спадкодавцю земельну ділянку.

Відповідно до ст. ст. 1218, 1220 ч. 1, 1223 ч. 3 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як вбачається із п. "г" ч.1 статті 81 ЗК України ( від 25 жовтня 2001 року) громадяни набувають права власності на земельну ділянку на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч. 2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 125 ЗК України ( в редакції чинній на час видачі документа) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 2 статті 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Статтями 181,182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ст. ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N1952-IV - Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно статті 11 Закону України „Про Державний земельний кадастр" відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час їх внесення до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів в натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

У відповідності до підпункту "є" пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" не може здійснюватися перехід права власності за судовими рішеннями (через визнання права власності на відчужену земельну ділянку або визнання дійсним договору щодо її відчуження, звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок зобов'язань власника земельної ділянки або передачу її у власність кредитору з цих підстав, видачу виконавчого документа за аналогічним рішенням третейського суду тощо) на земельні ділянки щодо яких встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження, а саме: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону (без доплат) і вилучення (викуп) для суспільних потреб (пункт 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку, виданий на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації, межі земельної ділянки встановлені в натурі, даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, відомості про земельну ділянку внесені до Державного реєстру земель, а тому дана земельна ділянка є сформованою і може бути об'єктом цивільних прав та належить до спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, на яке ОСОБА_2 набув право на спадщину за заповітом після смерті останньої.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити.

Оскільки, відповідачі до пред'явлення позову про визнання права на спадщину на земельну ділянку і в судовому засіданні не оспорювали цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на них не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 79, 79-1, 81, 125, 158 ЗК України, ст. ст. 15, 181, 182, 373, 392, 1218, 1220, 1223, 1225 ЦК України, ст. ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,5903 га, розташовану на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224283200:04:003:0034, яка належала ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на землю на бланку серії ЯБ №151403, виданого на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації №546 від 19 серпня 2004 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2379.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р. В. Гуртовенко