Ухвала

від 12.02.2015 по справі 824/2317/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2317/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Огородник А.П.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

12 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БКМ-ВУД" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКМ-ВУД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ "БКМ-ВУД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 50 379,00 грн. та пені в розмірі 1 103,30 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БКМ-ВУД" на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 25189,47 грн. та пеню у розмірі 551,65 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

ТОВ "БКМ-ВУД" було зареєстровано, як юридичну особу 22.04.2013 року.

Перший штатний розпис було затверджено наказом від 10.05.2013 року №51/1 в загальній кількості 38 працівників.

04.06.2013 року було прийнято на роботу особу з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_2

Наказами від 02.09.2013 року №51/1 та від 16.09.2013 року №52/2 штатний розпис працівників було збільшено до 83 осіб.

Відповідно до наказу від 01.12.2013 року №87 штатний розпис працівників збільшено до 127 осіб. А 09.12.2013 року відповідно до наказу №172 прийнято на роботу ще одну особу з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_3

Проте, на підставі поданої підприємством звітності форми №10-ПІ "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів" середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2013 році становила 76 чоловік, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", мають становити 3 особи.

Відтак, ТОВ "БКМ-ВУД" у 2013 році порушило вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо працевлаштування інвалідів у кількості 4% середньооблікової чисельності штатних працівників, тому відповідач мав би до 15 квітня 2014 року сплатити на рахунок Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 50379,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій відповідно до поданого підприємством звіту форми №10-ПІ.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції у розмірі 50379,00 грн., позивач звернувся із вимогою про їх стягнення в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що в порушення пункту 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у звітах форми 3-ПН, поданого відповідачем до центру зайнятості, вказувалась лише про одну вакантну посаду для працевлаштування інваліда, тоді як про ще дві вакантні посади зазначено не було.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції по суті та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

З наведеного вбачається, що на підприємства, установи, організації покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію і щороку звітують Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. У разі ж, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, підприємства, установи, організації самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, сплачують адміністративно-господарські санкції, за порушення термінів сплати яких нараховуються пеня.

Встановлено, що згідно поданого звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік №0209 середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 76 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 3 особи. Відтак, у 2013 році згідно даних звіту форми 10-ПІ відповідачем відповідно до встановленого нормативу не працевлаштовані 2 інваліди.

Так, фонд оплати праці штатних працівників - 1914,4 тис.грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника - 25189,5грн., відтак сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 50 379,00 грн.

16.04.2014 року Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило ТОВ "БКМ-ВУД" претензію на суму 50 379,00 грн., яку відповідачем погашено не було.

Так, пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, передбачено, що така форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Встановлено, що після відкриття вакантної посади для інваліда звіт форми 3-ПН із зазначенням двох вакантних посад для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості відповідачем не було подано, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітністю інформацією про попит на робочу силу та наказами директора товариства про затвердження штатних розписів.

Крім того, у звітах форми 3-ПН, поданого відповідачем до центру зайнятості, вказувалась лише про одну вакантну посаду для працевлаштування інваліда.

Відтак, в порушення чинного законодавства у вказаних звітах інформація про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів, відповідачем була подана не своєчасно та не в повному обсязі.

Так, відповідно до частини 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Оскільки, відповідачем 09.12.2013 року відповідно до наказу №172 прийнято на роботу ще одну особу - інваліда, а відтак фактично на підприємстві у 2013 році працювало 2 особи - інваліда при нормативі - 3 особи, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда підлягають стягненню у розмірі середньорічної заробітної плати одного штатного працівника, тобто в сумі 25189,47 грн.

Тож, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а відтак вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БКМ-ВУД" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.