Постанова

від 26.01.2015 по справі 808/7712/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року о 12 год. 43 хв.Справа № 808/7712/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко А.О.,

за участю представників

від позивача - Т.М. Гауке, Л.І. Левченко, В.А. Познянського

від відповідача - Ю.Т. Дяченко

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група Технологія»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 листопада 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група Технологія» (далі - позивач або ТОВ «ПГ Технологія») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 №0003722212.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно норм діючого законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та наявності належним чином оформленої податкової накладної. Також, посилання податкового інспектора в Акті перевірки на нікчемність угод позивача з його контрагентами як таких, що порушують публічний порядок, за відсутності відповідних документальних доказів цього, є лише суб'єктивною думкою посадової особи органу державної податкової служби. Крім того, оскільки первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами, в тому числі і податкові накладні, відповідають вимогам діючого законодавства, правилам їх складання та оформлення, позивач мав всі підстави для віднесення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів, до складу податкового кредиту у січні 2014 року.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що на підставі отриманої податкової інформації встановлено, що ТОВ «Промбуд Маркет» не знаходиться за своєю податковою адресою. Директор зазначеного підприємства працював на автозаправці, підприємницькою діяльністю ніколи не займався, директором або засновником підприємства не перебував. Крім того, перевіркою встановлено, що у ТОВ «Промбуд Маркет» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, у зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту і не мають реального товарного характеру. Перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Також, позивачем до перевірки не було надано документи, які б свідчили про розрахунки між підприємствами, документи які б підтверджували транспортування товарів та документів які б підтверджували якість товарів (паспорта якості, сертифікати).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 26 січня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно Довідки АА №708519 з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України (ЄДРПОУ) Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група Технологія» зареєстровано 15.01.2003 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридичну особу за адресою: 69032, м. Запоріжжя, Ленінський район, проїзд Дружний, будинок 11, квартира 4, ідентифікаційний код 32297754.

На підставі направлення від 19.09.2014 №804, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 16.09.2014 №823 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПГ Технологія» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Промбуд Маркет» (код ЄДРПОУ 38654416) та ТОВ «Семикс» (код ЄДРПОУ 38348306) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014.

За наслідками перевірки складено Акт від 30.09.2014 №1121/08-28-22-12/32297754 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків перевірки встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджет, на загальну суму 67 777,00 грн. за січень 2014 року.

10.10.2014 ТОВ «ПГ Технологія» до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області направлено заперечення на Акт перевірки, в яких просив його скасувати.

14.10.2014 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області на адресу ТОВ «ПГ Технологія» направлено результати розгляду заперечень, якими висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 №0003722212, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 67 777,00 грн., за штрафними санкціями 16 944,25 грн.

21.10.2013 між ТОВ «Промбуд Маркет» (Виконавець) та ТОВ «ПГ Технологія» (Замовник) укладено Договір №35, за умовами якого Замовник забезпечує Виконавця всією наявною технічною документацією, організовує доступ Виконавця на об'єкти діагностування, а Виконавець зобов'язується виконати передбачені договором роботи, згідно програми робіт.

Крім того між сторонами підписано Акт прийомки виконаних підрядних робіт за січень 2014 року №14711.

На виконання умов договору ТОВ «Промбуд Маркет» виписано позивачу податкову накладну від 30.01.2014 №14711 всього на суму 318 463,20 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 53 077,20 грн.); рахунок-фактуру від 30.01.2014 №ПБ-14711 всього на суму 318 463,20 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 53 077,20 грн.).

25.11.2013 між ТОВ «Семикс» (Орендодавець) та ТОВ «ПГ Технологія» (Орендар) укладено Договір оренди обладнання №12/2013, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає на правах оренди обладнання з неруйнівного контролю зварних з'єднань, яке буде використовуватися останнім на об'єктах ТОВ «ПГ Технологія».

Оплата за орендну обладнання здійснювалася відповідно до Розрахунку вартості орендної плати за січень 2014 року, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того між сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №СЕ-15194; Акт приймання-передачі від 25.11.2013.

На виконання умов договору ТОВ «Семикс» виписано позивачу податкову накладну від 31.01.2014 №15194 всього на суму 71 827,20 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 11 971,20 грн.); рахунок-фактуру від 31.01.2014 №СЕ-15194 всього на суму 71 827,20 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 11 971,20 грн.).

25.12.2013 між ТОВ «Семикс» (Постачальник) та ТОВ «ПГ Технологія» (Покупець) укладено Договір поставки матеріалів №01/2014, за умовами якого Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує матеріали в кількості, асортименті та за ціною діючою на момент поставки.

На виконання умов договору ТОВ «Семикс» виписано позивачу видаткову накладну від 20.01.2014 №СЕ-9558 всього на суму 16 372,80 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 2 728,80 грн.); податкову накладну від 20.01.2014 №9558 всього на суму 16 372,80 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 2 728,80 грн.); рахунок-фактуру від 20.01.2014 №СЕ-9558 всього на суму 16 372,80 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 2 728,80 грн.).

Оплата за отримання товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, пп.14.1.36 п. 14 ст. 14 також зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п. 1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п. 3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як зазначено у пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пп. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки відповідач посилається на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» (код ЄДРПОУ 38348306) щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014 по 28.02.2014» від 03.04.2014 №1012/26-55-22-07/38348306 та на Акт від ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Промбуд Маркет» (код ЄДРПОУ 38654416) щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період: грудень 2013 року, січень-лютий 2014» від 28.03.2014 №85/05-61-22-01/38654416 що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довідки АА №708519 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 71.20 - технічні випробування та дослідження (основний); 43.39 - інші роботи із завершення будівництва; 77.39 - надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 72.19 - дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Згідно Довідки АА №708519 з ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ «Семикс» за КВЕД-2010 є: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленими тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ПГ Технологія» здійснювало виконання робіт на підставі дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки №760.11.30-74.30.0 (дозвіл діє з 25.02.2011 по 25.02.2016), виданого державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 25.02.2011. Крім того, ТОВ «Промбуд Маркет» виконувало роботи на підставі ліцензії Серії АЕ №261486 на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), виданої державною архітектурно-будівельною інспекцією України 31.05.2013.

Також, в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості за січень 2014 року; Договір оренди від 01.01.2011 №01/01; Договір про відступлення права вимоги від 23.05.2014 №23/05-14, від 19.05.2014 №19/05-14.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2013 між ТОВ «ПГ Технологія» (Виконавець) та ТОВ «Кислородмонтаж» (Замовник) укладено Договір №0710/13 за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе: контроль якості допустимих зварювальних з'єднань для допуску зварювальників Замовника до збирально-монтажних робіт з прийомом зварювальних технологій; виконання підрядних робіт по супроводу монтажних робіт Замовника в частині неруйнівного контролю якості зварювальних з'єднань. Радіографічний контроль та капілярна дефектоскопія. Роботи виконуються Виконавцем на території Замовника за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, 3-А.

На виконання умов договору сторони підписали Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000001, накладну на передачу матеріалів у виробництво від 16.01.2014 №КА-0000001.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За наведених норм та обставин справи суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту, що виникли за господарськими операціями з контрагентом.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З наведених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, та на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. А також, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 29.10.2010 №21-14а10, від 31.01.2011 №21-47а10.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група Технологія» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003722212 від 17.10.2014 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група Технологія» 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова