Ухвала

від 09.07.2015 по справі 808/7712/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"09" липня 2015 р. справа 808/7712/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:                                                   головуючий суддя          Суховаров А.В. (доповідач)

                     судді           Головко О.В. Ясенова Т.І.

                              при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2015 в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Технологія» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Технологія» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0003722212 від 17.10.2014 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84721гр25коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2015 позов задоволений.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту №1121/08-28-22-12/32297754 від 30.09.2014 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПГ «Технологія» з питань взаємовідносин з ТОВ «Промбудмаркет» та ТОВ «Семикс», проведеної ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя, має місце відсутність фактичного надання товарів та послуг контрагентами позивачу. Висновки відповідача ґрунтуються на акті №85/05-61-22-01/38654416 від 28.03.2014 перевірки ТОВ «Промбудмаркет» та акті №1012/26-55-22-07/38348306 від 03.04.2014 перевірки ТОВ «Семикс», складених ДПІ в Печерському районі м.Києва.

ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя 17.10.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003722212, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 67777гр, штрафні санкції 16944гр25коп, а всього 84721гр25коп.

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно реєстраційних та дозвільних документів, ТОВ ПГ «Технологія» здійснює такі види діяльності: технічні випробування і дослідження; будівельні роботи; торгівля і надання в оренду машин, устаткування; надання послуг у сфері інжинірингу, геології, геодезії, технічного консультування; дослідження та експериментальні розробки у сфері природних і технічних наук.

Між ТОВ ПГ «Технологія» та ТОВ «Промбудмаркет» укладений договір №35 від 21.10.2013 на виконання комплексу підготовчих регламентно-експлуатаційних та посібних робіт для проведення експертно-технічного діагностування енергетичного обладнання, сосудів, трубопроводів, вантажопідіймальних механізмів. Згідно акту прийому виконаних підрядних робіт, рахунку-фактури, податкової накладної ТОВ «Промбудмаркет» виконані роботи з підготовки зварюваних з'єднань трубних вузлів під контроль якості на загальну суму 318463гр20коп. За виконані роботи позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.

Між ТОВ ПГ «Технологія» та ТОВ «Семикс» укладений договір №12/2013 від 25.11.2013 оренди обладнання. Згідно актів здачі-приймання обладнання, рахунків-фактур, податкової накладної, позивач отримав в оренду пересувну діагностичну лабораторію. За оренду майна на адресу власника перераховано 71827гр20коп.

Між ТОВ ПГ «Технологія» та ТОВ «Семикс» укладений договір №01/2014 від 25.12.2013 поставки матеріалів. Згідно податкової накладної, видаткової накладної на адресу позивача поставлені проявитель для рентенплівки та масло на суму 16372гр80коп. Оплата здійснена в безготівковій формі.

          Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за виконані роботи та отримані товарно-матеріальні цінності позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість у ціні продукції та виконаних робіт.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні продукції, виконаних робіт.

Окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що реальність виконання робіт підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, іншими документами бухгалтерського обліку. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, позивач отримав право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «Семикс» та ТОВ «Промбудмаркет» перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Промбудмаркет» та ТОВ «Семикс» є безпідставними. Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ ПГ «Технологія» при придбанні товарів та виконанні робіт. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2015 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

          Головуючий:                                                            А.В. Суховаров

                    Суддя:                                                            О.В. Головко

                    Суддя:                                                            Т.І. Ясенова