Постанова

від 18.02.2015 по справі 910/20162/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/20162/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Оніщенко С.В., дов. від 28.01.2015 №01/01-15,

Алимов М.Є., дов. від 16.02.2015 №03/02-15,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 (дата підписання - 18.12.2014)

у справі №910/20162/14 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Дочірнього підприємства «Кримцемент»

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДМ Трейд"

про стягнення 34240,88 грн (згідно заяви про зменшення позовних вимог),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 позов Дочірнього підприємства «Кримцемент» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ Трейд" (далі - відповідач) про стягнення 34240,88 грн (згідно заяви про зменшення позовних вимог) задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 34073,89 грн штрафу, 166,99 3% річних та 1827,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, оскільки ним оплачено суму боргу у відповідача немає підстав здійснювати нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.02.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали від 26.01.2015, позивачу - 29.01.2015 та відповідачу - 30.01.2015, долучені до матеріалів справи.

14.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав заперечення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 18.02.2015 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір №217/02-14 (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити узгоджену продукцію (товар), а покупець (відповідач) зобов'язується оплатити та прийняти її (його) відповідно до умов договору (п.1.1 договору). Асортимент, кількість, умови та строки поставки товару, а також інші необхідні умови вказуються у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору та є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Датою поставки вважається дата, вказана у товаророзпорядчих документах вантажовідправника (п.4.3 договору).

Оплата вартості товару здійснюється покупцем згідно умов специфікації (п.6.1 договору).

Сторони несуть один перед одним відповідальність, передбачену договором (специфікацією, додатком) та чинним законодавством (п.7.1 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 (з правом пролонгації), а в частині взаємних розрахунків - до їх повного виконання (п.10.12 договору).

06.02.2014 сторони підписали додаток №1 до договору - специфікацію №1, відповідно до якого позивач мав поставити відповідачу відповідний товар, який мав бути оплачений відповідачем протягом 10 банківських днів від дати поставки. У випадку прострочення оплати товару, більше ніж на 3 банківські дні, покупець сплачу постачальнику штраф в розмірі 50% від вартості партії товару. Сплата штрафу не звільняє покупця від оплати вартості отриманого товару з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних та збитків.

14.05.2014 сторони підписали додаток №2 до договору - специфікацію №2, відповідно до якого позивач мав поставити відповідачу відповідний товар, який мав бути оплачений відповідачем протягом 10 банківських днів від дати поставки. У випадку прострочення оплати товару, більше ніж на 3 банківські дні, покупець сплачу постачальнику штраф в розмірі 50% від вартості партії товару. Сплата штрафу не звільняє покупця від оплати вартості отриманого товару з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних та збитків.

Договір та додатки до нього підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариства та підприємства.

На виконання умов договору та додатків до нього позивач поставив відповідачу товар на суму 74953,94 грн, що підтверджується видатковими накладними від 31.03.2014 №1113 на суму 4649,47 грн, від 04.04.2014 №1227 на суму 2156,69 грн, від 10.04.2014 №1332 на суму 2343,26 грн, від 29.04.2014 №1864 на суму 5620,55 грн та №1865 на суму 2448,00 грн, від 13.05.2014 №1939 на суму 7826,83 грн, від 30.05.2014 №2313 на суму 5193,73 грн, від 16.06.2014 №2645 на суму 2425,00 грн, від 23.06.2014 №2646 на суму 10043,12 грн та від 21.07.2014 №3000 на суму 32247,29 грн.

Факт отримання товару за видатковими накладними підтверджується підписом уповноваженої особи в графі "Отримав(ла)", підпис скріплено печаткою товариства.

Враховуючи поставки товару та їх часткові оплати, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем станом на 19.09.2014 (дата звернення з позовом) в сумі 19847,29 грн. Дана сума боргу також зазначена в акті звіряння взаємних розрахунків, який підписано зі сторони відповідача директором, підпис якого скріплено печаткою товариства.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач погасив борг в сумі 19847,29 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.10.2014 №9 на суму 4047,29 грн, від 28.10.2014 №10 на суму 7500,00 грн та від 29.10.2014 №1 на суму 8300,00 грн, в зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача лише 34073,89 грн штрафу та 166,99 грн 3% річних.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи умови договору та додатків до нього щодо стягнення штрафу та 3% річних, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача 34073,89 грн штрафу та 166,99 грн 3% річних, розрахованих по кожній накладній окремо, по яких існувало прострочення здійснення оплати. Нарахування здійснено на суми неоплачених поставок до 02.09.2014.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу та 3% річних, суд першої інстанції задовольнив їх, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про неправомірне нарахування штрафу та 3% річних, оскільки сплачено борг, не приймається колегією суддів апеляційної інстанції до уваги, з огляду на те, що борг погашено у жовтні 2014 року (під час розгляду справи у суді), а нарахування штрафних санкцій здійснено по вересень 2014 року, коли заборгованість існувала. Тому, за порушення зобов'язання щодо несвоєчасної оплати поставленого товару відповідач несе відповідальність, передбачену чинним законодавством, договором та додатками до нього.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі №910/20162/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/20162/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій