Постанова

від 16.02.2015 по справі 908/4251/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа № 908/4251/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Бохан М.І. - дов. № 1090 від 08.10.2014р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №198 З/1-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2014 р. у справі № 908/4251/14,

за позовом Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради, м. Токмак Запорізької області,

до Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету, м. Токмак Запорізької області,

про стягнення 590 261,01 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету про стягнення заборгованості в сумі 590261,01 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2014 р. (суддя Кагітіна Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету на користь Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради 445774,10 грн. основного боргу, 28627,25 грн. пені, 73189,64 грн. інфляційних втрат, 33034,26 грн. - 3% річних та 11569,11 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, Токмацький механічний технікум Запорізького національного технічного університету, з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання відповідач не з'явився, 11.02.2015р. на адресу суду надійшла факсограма (вх. № 2250) з клопотанням розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта за наявними в матеріалах справи документами у зв'язку з неможливістю відрядити свого представника для прийняття участі у вказаному судовому засіданні.

Позивач, КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів задовольняє клопотання відповідача та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиву на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" (Теплопостачальною організацією) та Токмацьким механічним технікумом (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 45 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач взяв обов'язок прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору.

Згідно з п. 3.2.1 цього ж договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Відповідно до п. 6.3 даного договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.4 вищевказаного договору визначено, що Споживач зобов'язаний сплатити пред'явлений йому рахунок не пізніше 5-ти днів після його отримання.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, свої зобов'язання за цим договором за період з листопада 2011 року по грудень 2012 року відповідачем виконано частково, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за договором № 45 від 01.03.2010 р. в сумі 445774,10 грн.

Як свідчать матеріали справи, 31.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія" (Первісним кредитором) та Комунальним підприємством "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (Новим кредитором, позивачем у справі) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ "Токмак теплоенергія" (Первісний кредитор) передає КП "Токмак теплоенергія" (Новий кредитор), а КП "Токмак теплоенергія" приймає право вимоги боргу, що належало ТОВ "Токмак теплоенергія", і стає Кредитором за договорами "Про надання послуг з централізованого опалення", договорами "Про постачання теплової енергії в гарячій воді", договорами "Про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти", які укладені між ТОВ "Токмак теплоенергія" та фізичними особами, приватними підприємцями, юридичними особами, які є споживачами теплової енергії.

У відповідності до п. 1.2. договору від 31.05.2013р. КП "Токмак теплоенергія" одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за договорами "Про надання послуг з централізованого опалення", договорами "Про постачання теплової енергії в гарячій воді", договорами "Про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти".

Пунктом. 1.3. договору від 31.05.2013р. передбачено, що крім передачі прав вимоги оплати за спожиту теплову енергію до КП "Токмак теплоенергія" переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за укладеними з ТОВ "Токмак теплоенергія" договорами.

Згідно з п. 1.4. договору від 31.05.2013р. передача прав на вимогу оформлюється актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Як свідчить акт прийому-передачі від 31.05.2013 р. Первісним кредитором передано Новому кредитору дебіторську заборгованість на загальну суму 9367527,28 грн. згідно додатків: Додаток № 1 в сумі 4964533,98 грн., Додаток № 2 в сумі 856489,21 грн., Додаток №3 в сумі 3546504,09 грн.

Зазначений акт прийому-передачі від 31.05.2013р. підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до Додатку № 1 до акту прийому - передачі договору про відступлення права вимоги від 31.05.2013 року, дебіторська заборгованість Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету становить 658189,59 грн.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013 р. до договору про відступлення права вимоги від 31.05.2013 р. внесено зміни до цього договору та викладено Додаток № 1 у новій редакції, якою визначено, що за договорами № 45 від 01.03.2010 р. та № 45 від 12.04.2013 р. дебіторська заборгованість Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету становить 445774,10 грн. та 212415,49 грн., відповідно.

Також, в матеріалах справи міститься лист від 30.12.2013 р. за вих. № 236 Товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак теплоенергія", яким повідомлено Токмацький механічний технікум Запорізького національного технічного університету про передачу права вимоги заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 45 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2010 р. в сумі 445774,10 грн. та за договором № 45 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти від 12.04.2013 р. в сумі 212415,49 грн., новому кредитору - Комунальному підприємству "Токмак теплоенергія"

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи свідчать, що між Первісним кредитором та відповідачем склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком Первісного кредитора було постачання теплової енергії відповідачу, а обов'язком відповідача - оплата її вартості на умовах, визначених договором.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 512 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Відповідно до положень статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, неможливо передати право, яке ще не належить кредиторові. Порядок та форма заміни кредитора у зобов'язанні не залежать від згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

Договір № 45 від 01.03.2010 р. про постачання теплової енергій в гарячій воді, укладений між ТОВ "Токмак теплоенергія" та Токмацьким механічним технікумом Запорізького національного технічного університету, будь-яких обмежень щодо передання прав та обов'язків за цим договором не містить.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що ТОВ "Токмак теплоенергія" передало право вимоги заборгованості до відповідача за договором № 45 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2010 р. КП "Токмак теплоенергія", а твердження відповідача в апеляційній скарзі, що він не має зобов'язань за вказаним договором перед КП "Токмак теплоенергія" є безпідставними.

Тобто, новий кредитор - КП "Токмак теплоенергія", у відповідності до ст. 512 ЦК України, в повному обсязі набув цивільних прав та обов'язків, як кредитор по відношенню до відповідача - Токмацького механічного технікуму Запорізького національного технічного університету.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що заборгованість відповідача перед первісним кредитором у розмірі 445774,10 грн. доведена матеріалами справи, а доводи відповідача щодо відсутності посилання у договорі про відступлення права вимоги на договір № 45 від 01.03.2010 р. судом першої інстанції правомірно відхилено як недоведені належними засобами доказування твердження, як і доводи відповідача про те, що його не було повідомлено про відступлення права вимоги за договором № 45 від 01.03.2010 р.

Відповідач також в апеляційній скарзі стверджує, що укладена додаткова угода № 1 від 25.12.2013 року про розірвання договору № 45 від 01.03.2010 р. свідчить, що на момент укладення додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги від 31.05.2013р. відповідач не мав невиконаних зобов'язань перед ТОВ "Токмак теплоенергія". Разом з тим, відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу укладенням додаткової угоди № 1 про розірвання договору № 45 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти від 01.03.2010р.

Також, відповідачем долучено до апеляційної скарги лист ТОВ "Токмак теплоенергія" від 03.12.2014р., в якому позивач повідомляє про розірвання договору № 45 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії за державні кошти від 01.03.2010р.

Враховуючи все вищевикладене,суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог КП "Токмак теплоенергія" про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 445774,10 грн.

Що стосується позовних вимог, заявлених позивачем про стягнення з відповідача 28859,29 грн. пені, 82593,36 грн. інфляційних втрат та 33034,26 грн. - 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.1.3 Договору № 35 від 01.03.2010 р. передбачено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію в вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожний день прострочення.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правильно встановив факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, тому правомірно визнав вимоги про стягнення з нього суми пені, інфляційних втрат та 3% річних такими, що заявлені позивачем обґрунтовано.

При цьому, суд першої інстанції встановив неточності у вирахуванні пені, тому сума пені за заявлений позивачем період становить 28627,25 грн., яка і була правомірно стягнута з відповідача.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про їх часткове стягнення, а саме 73189,64 грн. інфляційних втрат. Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 33034,26 грн., то суд першої інстанції також дійшов до обґрунтованого висновку, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є вірним та складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2014 р. у справі № 908/4251/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2014 р. у справі № 908/4251/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.02.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.