Ухвала

від 10.02.2015 по справі 820/19270/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р.Справа № 820/19270/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Малахової Ю.А., ОСОБА_2, відповідача - Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 820/19270/14

за позовом Приватного підприємства "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" (далі по тексту - позивач, ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.11.2014 року № 0004972201, № 0004992201, № 0005002201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 820/19270/14 адміністративний позов Приватного підприємства "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.11.2014 року № 0004972201, № 0004992201, № 0005002201.

Стягнуто з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невірне надання правової оцінки фактичним обставинам справи, просив суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 820/19270/14; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" відмовити.

В апеляційній скарзі та його представник у судовому засіданні зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 7, 9, 69, 70, 72, 86, 159 КАС України, п.138.2, пп. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок про не підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "ХАРКІВСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ -7». Звертає увагу на відсутність заявок про виділення будівельних машин, або доказів того, що будівельні машини виділялись на підставі усних заявок позивача. Зазначив, що у змінних рапортах про працю машин не вказано найменування об`єкту та його адреса, за якою працював автокран, найменування виконаних робіт та прізвище машиніста, а в актах виконаних робіт не зазначено де саме працював автокран. Вказав на відсутність документів, якіб підтверджували для яких саме підприємств-покупців будівельних матеріалів або приватних осіб підприємство позивача замовляло та здійснювало "ХАРКІВСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ -7» роботу машин (експлуатація автокрану), що не дає можливості встановити зв`язок понесених витрат по здійсненню робіт за допомогою автокрана із господарською діяльністю позивача. Також, вказав на відсутність у матеріалах справи документів, підтверджуючих продаж будівельних матеріалів позивачем своїм контрагентам-покупцям у с.Циркуни. Крім того, зазначив, що на підставі банківських документів встановлено, що ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" в порушення вимог п.2.6. Положення №637 не оприбутковані готівкові кошти в касу в сумі тридцять тисяч гривень. Враховуючи викладене, відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені у відповідності до норм діючого законодавства, а позовні вимоги необґрунтованими.

Позивач у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, поясненнях по справі, а також його представники у судовому засіданні, з викладених підстав, вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Просили апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року по справі № 820/19270/14 залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5", зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією у Київському м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі направлень від 14.10.2014 року № 1456, 1457, 1458, 1464, 1465, від 20.10.2014 року № 1494, та наказу від 02.10.2014 року № 1333, згідно з п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 11.10.2014 року № 6528/20-31-22-01-07/36817708.

Актом перевірки зафіксовано наступні порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого донараховано податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 10 000 грн., п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 213 231 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 21 965 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 19 186 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 18 917 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 4 288 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 20 641 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 27 930 грн., за 2013 рік у сумі 100 304 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 216 158 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 8000 грн., за квітень 2011 року на суму 7 250 грн., за червень 2011 року на суму 11 850 грн., за липень 2011 року на суму 9 275 грн., за серпень 2011 року на суму 2 800 грн., за вересень 2011 року на суму 4 608 грн., за жовтень 2011 року на суму 6 300 грн., за листопад 2011 року на суму 3033 грн., за грудень 2011 року на суму 7 117 грн., за січень 2012 року на суму 4 083 грн., за липень 2012 року на суму 3 792 грн., за серпень 2012 року на суму 7 467 грн., за вересень 2012 року на суму 8400 грн., за жовтень 2012 року на суму 10 733 грн., за листопад 2012 року на суму 8400 грн., за грудень 2012 року на суму 7467 грн., за січень 2013 року на суму 6767 грн., за лютий 2013 року на суму 8400 грн., за березень 2013 року на суму 5250 грн., за квітень 2013 року на суму 10 733 грн., за серпень 2013 року на суму 10 208 грн., за вересень 2013 року на суму 9800 грн., за жовтень 2013 року на суму 10 734 грн., за листопад 2013 року на суму 9800 грн., за грудень 2013 року на суму 9800 грн.;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, а саме за не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства у сумі 30000,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № 0004992201, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 251 521,75 грн. у тому числі за основним платежем - 213 231,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38 290,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № 0005002201, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 215 468, 75 грн. у тому числі за основним платежем - 172 375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43093,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № 0004972201, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 150 000,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 19.11.2014 року № 0004972201, № 0004992201, № 0005002201, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ПП "Харківспецбудмеханізація-7" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року мають ознаки нереальності, по ним відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, у зв'язку з чим ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" завищено податковий кредит за даний період, а також те, що ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" не оприбутковані готівкові кошти в касу в сумі тридцять тисяч гривень.

Такий висновок акту перевірки зроблено з посиланням на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 11.10.2014 року № 6528/20-31-22-01-07/36817708, з якого вбачається відсутність факту реального вчинення фінансово-господарських взаємовідносин ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" з суб'єктом господарювання ПП "Харківспецбудмеханізація-7" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року у зв'язку з відсутністю отримання робіт машин та механізмів, а також не оприбуткування готівкових коштів в касу в сумі тридцять тисяч гривень.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, за перевіряємий період, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з суб'єктом господарювання - ПП "Харківспецбудмеханізація-7".

Так, між ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" та ПП "Харківспецбудмеханізація-7" укладено договір від 05.01.2011 року № 05-01/1 на роботу машин та механізмів.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ПП "Харківспецбудмеханізація-7" (Підрядник) виділяє будівельні машини та механізми по заявці ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" (Замовник). В свою чергу п. 1.2 цього Договору передбачено, що перелік техніки, що виділяється, зазначений у додатку № 1 до Договору ( в додатку зазначена наступна техніка - КАМАЗ 5511, Автокран, УРАЛ 4320).

На виконання умов договору ПП "Харківспецбудмеханізація-7" на адресу ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" виписані наступні податкові накладні:

- від 31.03.2011 року № 18 на загальну суму 23 100,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3 850, 00 грн.;

- від 31.03.2011 року № 23 на загальну суму 24 900, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 4 150, 00 грн.;

- від 29.04.2011 року № 15 на загальну суму 43 500, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 7 250, 00 грн.;

- від 31.05.2011 року № 20 на загальну суму 37 500, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 6 250, 00 грн.

- від 30.06.2011 року № 19 на загальну суму 33 600, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 600, 00 грн.;

- від 29.07.2011 року № 12 на загальну суму 55 650. 00 грн. у т.ч. ПДВ - 9 275, 00 грн.;

- від 31.08.2011 року № 14 на загальну суму 16 800, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 2 800,00 грн.;

- від 30.09.2011 року № 12 на загальну суму 27 650,00 грн. у т.ч. ПДВ - 4 608, 33 грн.;

- від 31.10.2011 року № 29 на загальну суму 37 800,00 грн. у т.ч. ПДВ - 6 300,00 грн.;

- від 30.11.2011 року № 24 на загальну суму 18 200,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3 033,33 грн.;

- від 30.12.2011 року № 44 на загальну суму 62 860,00 грн. у т.ч. ПДВ - 10 476,67 грн.;

- від 31.01.2012 року № 10 на загальну суму 38 900,00 грн. у т.ч. ПДВ - 6 483,33 грн.;

- від 31.07.2012 року № 45 на загальну суму 22 750,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3 791, 67 грн.;

- від 31.08.2012 року № 10 на загальну суму 44 800, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 7 466, 67 грн.;

- від 28.09.2012 року № 12 на загальну суму 50 400, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 8 400, 00 грн.;

- від 16.10.2012 року № 1 на загальну суму 30 800, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 133, 33 грн.;

- від 31.10.2012 року № 2 на загальну суму 33 600, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 600, 00 грн.;

- від 30.11.2012 року № 2 на загальну суму 50 400,00 грн. у т.ч. ПДВ - 8 400, 00 грн.;

- від 29.12.2012 року № 4 на загальну суму 44 800,00 грн. у т.ч. ПДВ - 7 466, 67 грн.;

- від 31.01.2013 року № 3 на загальну суму 40 600,00 грн. у т.ч. ПДВ - 6 766, 67 грн.;

- від 28.02.2013 року № 9 на загальну суму 50 400, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 8 400, 00 грн.;

- від 29.03.2013 року № 7 на загальну суму 31 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 250,00 грн.;

- від 30.04.2013 року № 5 на загальну суму 57 750,00 грн. у т.ч. ПДВ - 9 625, 00 грн.;

- від 31.05.2013 року № 6 на загальну суму 39 200,00 грн. у т.ч. ПДВ - 6 533, 33 грн.;

- від 13.06.2013 року № 1 на загальну суму 35 720,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 953, 33 грн.;

- від 27.06.2013 року № 3 на загальну суму 11 880,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1 980, 33 грн.;

- від 17.07.2013 року № 5 на загальну суму 36 400, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 6 066, 67 грн.;

- від 31.07.2013 року № 6 на загальну суму 28 000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 4 666,67 грн.;

- від 15.08.2013 року № 3 на загальну суму 30 800, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 133, 33 грн.;

- від 30.08.2013 року № 11 на загальну суму 30 450.00 грн., у т.ч. ПДВ - 5 075,00 грн.;

- від 16.09.2013 року № 1 на загальну суму 28 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 4 666,67 грн.;

- від 30.09.2013 року № 7 на загальну суму 30 800, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 133, 33 грн.;

- від 15.10.2013 року № 7 на загальну суму 30 800, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 133.33 грн.;

- від 31.10.2013 року № 19 на загальну суму 33 600.00 грн. у т.ч. ПДВ - 5 600, 00 грн.;

- від 29.11.2013 року № 37 на загальну суму 58 800,00 грн. у т.ч. ПДВ - 9 800,00 грн.;

- від 13.12.2013 року № 10 на загальну суму 150 000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.;

На підтвердження виконання умов договору № 05-01/1 від 05.01.2011 року на роботу машин та механізмів сторонами правочину складені та підписані акти здачі-прийняття робіт: від 31.03.2011 року № б/н, від 29.04.2011 року № б/н, від 31.05.2011 року № б/н, від 30.06.2011 року № 1, від 29.07.2011 року № 1, від 31.08.2011 року № б/н, від 30.09.2011 року № 1, від 31.10.2011 року № 1, від 30.11.2011 року № 1, від 30.12.2011 року № 1, від 31.01.2012 року № 2, від 31.01.2012 року № 1, від 31.07.2012 року № 1, від 31.08.2012 року № 1, від 28.09.2012 року № 1, від 16.10.2012 року № 1, від 31.10.2012 року № 2, від 30.11.2012 року № 1, від 29.12.2012 року № б/н, від 31.01.2013 року № б/н, від 28.02.2013 року № б/н, від 29.03.2013 року № б/н, від 30.04.2013 року № б/н, від 31.05.2013 року № б/н, від 27.06.2013 року № б/н, від 17.07.2013 року № б/н, від 31.07.2013 року № б/н, від 15.08.2013 року № б/н, від 30.08.2013 року № б/н, від 16.09.2013 року № б/н, від 30.09.2013 року № б/н, від 31.10.2013 року № б/н, від 15.10.2013 року № б/н, від 29.11.2013 року № б/н, від 31.12.2013 року № б/н.

Крім того, в підтвердження виконання умов договору від 05.01.2011 року між сторонами правочину складені довідки про виконані роботи (послуги) за формою № ЕБМ-7 та змінні рапорти про працю машин за формою № ЕМ-1.

Оплата за отримані роботи ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" здійснена у повному обсязі, що підтверджується наданими банківськими виписками.

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містить положення щодо предмету, вартості, зобов`язань замовника, обов`язків підрядника, відповідальності сторін, особливих умов, дії договору, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Посилання податкового органу на те, що у змінних рапортах про працю машин не вказано найменування об`єкту та його адреса, за якою працював автокран, найменування виконаних робіт та прізвище машиніста, а в актах виконаних робіт не зазначено де саме працював автокран, колегія суддів відхиляє як такі, що спростовані наявними у матеріалах справи доказами.

Так, колегія суддів вказує на те, що наявні у матеріалах справи змінні рапорти про працю машин і акти робіт складені відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та, всупереч доводам відповідача, містять: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст, обсяг, місце вчинення господарської операції, одиниця виміру господарської операції, прізвище машиніста, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (т.1 а.с.106-188)

Слід зазначити, що в актах здачі-прийняття робіт зазначається виключно інформація щодо найменування робіт, і ця графа є заповненою у кожному із актів - «Експлуатація Автокрану».

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що не зазначення в довідках про виконані роботи, що складені 2011-2013 року повної адреси об'єкту обумовлено відсутністю на час здійснення робіт назви МЖК, а будинки збудовані взагалі ще не були, у зв`язку з чим, порушення умов оформлення первинних документів позивачем допущено не було.

Крім того, у складених довідках про виконані роботи (послуги) за 2011-2013 рік зазначається кількість відпрацьованих машино-годин з експлуатації Автокрану, і цей показник чітко співпадає з аналогічним показником, що міститься в змінних рапортах про працю машини за відповідні періоди 2011-2013 роки, що складалися машиністом ОСОБА_4

Також, позивачем зазначено, що Автокран КС-55727-1 АХ 02-32 ВЕ та Автокран І81121І АХ 65-94 СА виділялися на підставі надходження усних заявок (шляхом телефонних переговорів з директором підприємства - ПП «Харківбудсервіс-5».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій між ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" та його контрагентом - ПП "Харківспецбудмеханізація-7", як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленим первинними документами.

Твердження відповідача про відсутність зв`язку понесених витрат по здійсненню робіт за допомогою автокрана із господарською діяльністю позивача через відсутність документів, які б підтверджували для яких саме підприємств-покупців будівельних матеріалів або приватних осіб підприємство позивача замовляло та здійснювало "ХАРКІВСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ -7» роботу машин (експлуатація автокрану), а також щодо відсутності у матеріалах справи документів, підтверджуючих продаж будівельних матеріалів позивачем своїм контрагентам-покупцям у с.Цвіркуни, колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення робіт (експлуатація автокрану) для ТОВ «ІНТЕРБУД», матеріали справи містять договори купівлі-продажу будівельних матеріалів, в тому числі які укладалися ПП «Харківбудсервіс-5» з ТОВ «Інтербуд» від 23.02.2011 року № 1/2011/19, від 23.02.2012 року № 2/2012/17, від 23.02.2012 року № 2/2012/18, від 14.01.2013 року № 1/2013, від 14.01.2013 року 2/2013 та первинні документи, що складені в підтвердження їх виконання сторонами.

Крім того, листом ТОВ «ІНТЕРБУД» від 13.11.2014 року № 91 підтверджено факт отримання товару та навантажувально-розвантажувальних робіт на виконання договорів купівлі-продажу, що укладалися між ПП «Харківбудсервіс-5» та ТОВ «ІНТЕРБУД» протягом 2011 - 2013 років, що роботи здійснювалися автокраном за адресою: Харківськаобласть, Харківський район, с. Циркуни, м/р-он МЖК «Інтернаціоналіст», б. № 34, №35 (т.2 а.с.8)

Отже, колегія суддів вважає, що факт здійснення навантужувально - розвантажувальних робіт з використанням автокрану за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, м/р-он МЖК «Інтернаціоналіст», б. № 34, № 35, є підтвердженим наявними у матеріалах справи доказами.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що одним із видів діяльності ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" є оптова торгівля будівельними матеріалами, в рамках якого позивач укладає договори купівлі-продажу будівельних матеріалів, відповідно до умов яких, був зобов'язаний здійснювати доставку товару, а також навантажувально-розвантажувальні роботи.

Оскільки власного транспорту на балансі позивач не має, з метою виконання вимог договорів в частині обов'язку доставки товару та здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" укладено договір від 05.01.2011 року № 05-01/1 на роботу машин та механізмів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено факт пов'язаності придбаних послуг з експлуатації автокрана з власною господарською діяльністю підприємства та, в свою чергу підтверджує факт правомірності віднесення витрат з придбання цих послуг до складу податкового кредиту та витрат підприємства у 2011-2013 роках.

З приводу доводів відповідача про порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, у зв`язку з не оприбуткуванням готівкових коштів в касовій книзі підприємства у сумі 30 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повному обсязі оприбутковуватися.

Пунктом 1.2 вказаного Положення визначено терміни "готівки", "готівкових розрахунків" та "каси", а саме:

Готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію, а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції та іншого майна. Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

У відповідності до п. 2.5 Положення визначено - якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі розпорядження № б/н від 30.12.2013 року засновником ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" Головачовим В.П. на поворотній основі відповідно до квитанції № 2464511 на розрахунковий рахунок ПП "ХАРКІВБУДСЕРВІС-5" внесена сума поворотної фінансової допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Визначення поворотної фінансової допомоги регламентується Податковим кодексом України, а саме п. 14.1.257 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час надання допомоги - 30.12.2013 року), в якому зазначено, що поворотна фінансова допомога це - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті» безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді

Так, матеріалами справи підтверджено надання Головачовим В.П. поворотної фінансової допомоги на користь ПП «Харківбудсервіс-5» у спосіб внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

При цьому, колегія суддів зауважує, що нормами чинного законодавства не визначено обов`язку надходження поворотної фінансової допомоги виключно готівковими коштами до каси підприємства, тобто внесення поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок підприємства не суперечить вимогам Податкового кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на підставі розпорядження № б/н від 30.12.2013 року фізичною особою Головачовим В.П. цілком правомірно на поворотній основі відповідно до квитанції № 2464511 на розрахунковий рахунок ПП «Харківбудсервіс-5» внесена сума поворотної фінансової допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Факт зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок 1Ш «Харківбудсервіс» від фізичної особи ОСОБА_2 у розмірі 30 000,00 грн. підтверджується, зокрема, листом заступника директора Слобожанського РД АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 17.11,2014 року № 9-371000/830.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи ПП «Харківбудсервіс-5» під час ведення господарської діяльності отримує та перераховує грошові кошти виключно шляхом ведення безготівкових розрахунків, а платежі готівкою не здійснює та не отримує взагалі та при цьому на підприємстві відсутня каса. Відповідно до п. 8 наказу «Про облікову політику підприємства» № 1 від 04.01.2011 року директором ПП «Харківбудсервіс-5», в тому числі, затверджене наступне: у випадку надходження грошових коштів на підприємство від фізичних осіб, в тому числі отримання фінансової допомоги, грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок підприємства.

Зазначені доводи позивача не були спростовано в ході апеляційного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вказує на те, що оскільки ПП «Харківбудсервіс-5» не здійснює готівкових розрахунків, то й каса на підприємстві для здійснення готівкових коштів - відсутня.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_2 у сумі 30 000,00 грн. не надходили до каси підприємства у зв`язку з її відсутністю, не є готівковими коштами для отримувача коштів, а були правомірно внесені на розрахунковий рахунок ПП «Харківбудсервіс-5», що виключає можливість застосування до ПП «Харківбудсервіс-5» відповідальності за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.11.2014 року № 0004992201, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 251 521,75 грн. у тому числі за основним платежем - 213 231,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38 290,75 грн., № 0005002201, яким збільшена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 215 468, 75 грн. у тому числі за основним платежем - 172 375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43093,75 грн. та № 0004972201, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 150 000,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 820/19270/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 16.02.2015 р.