Постанова

від 17.12.2014 по справі 804/19292/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/19292/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача Кіптенко Н.Г. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АЙ-СІ"ЛТД до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "АЙ-СІ" ЛТД (далі-ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД, підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2014р. №0004171500 та №0004181500.

Представник позивача, позов підтримала та надала пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача, оскільки, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем упереджено, без взяття до уваги наданих під час перевірки документів та доказів. Позивач стверджує, що господарські операцій між ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД та його контрагентом є фактично здійсненими та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Крім того, відповідачем винесені оскаржувані рішення у порушення ст. 86, 58 Податкового кодексу України, оскільки зазначені рішення за результатами перевірки, призначеної у відповідності до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність не можуть прийматись до набрання законної сили відповідного рішення суду. При цьому на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні докази прийняття судом рішення у кримінальній справі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, письмових заперечень до суду не надано.

Позиція відповідача аргументована тим, що в ході проведеної перевірки було встановлено відсутність поставок товарів (надання послуг) за формально укладеними між ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД та ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» угодами. Відповідач вважає, що ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД здійснювало діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків шляхом отримання податкової вигоди за рахунок отримання податкового кредиту по господарським операція, що не носять реальний характер та не спрямовані на досягнення економічно-обгрунтованої мети. Відповідач зазначає, що дані висновки підтверджуються отриманою постановою слідчого в особливих справах Генеральної прокуратури України Драгунова В. «про призначення позапланової документальної перевірки», у якій зазначено, що правочини укладені із ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» (контрагент позивача) не можуть спричиняти реального настання правових наслідків та можуть бути нікчемними.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД (код ЄДРПОУ 19092364) зареєстровано як юридичну особу за рішенням Дніпропетровського міського управління юстиції від 24.07.1992р. №307/27.

Підприємство перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, податковий орган, відповідач) від 26.07.1992р. за № 03115/600.

17.10.2014р. податковий орган звернувся до позивача із запитом про надання податкової пояснень та їх документального підтвердження у зв'язку із проведенням документальної позапланової перевірки по взаємовідносинам із ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» у період з 01.01.2013р. по 01.07.2014р.

22.09.2014р. підприємством разом із листом за вих. №16613/10/04-66-22-05 була надано відповідні пояснення та первинну документацію.

У період з 20.10.2014р. по 24.10.2014р. на підставі наказу №894 від 17.10.2014р. та у зв'язку з отриманням постанови слідчого в особливих справах Генеральної прокуратури України Драгунова В. «про призначення позапланової документальної перевірки» працівниками ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ ФІРМА «АЙ-СІ» ЛТД (код ЄДРПОУ 19092364) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» (код ЄДРПОУ 38198809) за період з 01.01.2013 року по 01.07.2014 року» №2894/04-66-22-05-09/19092364 (далі-акт перевірки).

В ході проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення підприємством:

ст. 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів, отриманих ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД від ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» та реалізованих ТОВ «ПРОМАТОМ» у період з 01.01.2013р. по 01.07.2014р.;

ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України у вигляді завищення ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 94 303, 00 грн., що призвело до завищення податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2013 рік на суму 17 918, 00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2013 року в сумі 2627, 00 грн., за вересень 2013 року - 13 350, 00 грн., за листопад 2013 року -2883, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі були винесені:

- податкове повідомлення-рішення №0004171500 від 13.11.2014р., яким збільшено податкове зобов'язання ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД по податку на додану вартість на суму 23 575, 00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням -18 860, 00 грн. та за штрафними санкціями - 4715, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0004181500 від 13.11.2014р., яким збільшено податкове зобов'язання ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД по податку на прибуток приватних підприємств на суму 22 397, 50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 17 918, 00 грн. та за штрафними санкціями - 4479, 50 грн.

Не погодившись із винесеними рішеннями, ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД звернулось до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити та задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку та строки визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає за кожним податком і збором.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, за відсутності належних первинних документів, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат.

Відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Проведною ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська перевіркою було встановлено наступне.

Взаємовідносини між ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД (Покупець, Замовник) в особі директора - ОСОБА_6 та ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» (Постачальник, Виконавець) в особі директора - ОСОБА_7 здійснювались на умовах договору поставки №24 від 31.05.2013р. та договору про надання послуг №23 від 17.05.2013р.

На підтвердження виконання сторонами вищезазначених угод були складені наступні первинні документи:

- податкова накладна №230521 від 23.05.2013р., Акт приймання-передачі виконаної роботи від 23.05.2013р. на суму 15 764, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -2627, 33 грн.);

- податкова накладна №310514 від 31.05.2013р., видаткова накладна №310512 від 31.05.2013р. на суму 181, 25 грн. (в т.ч. ПДВ -30, 21 грн.);

- податкова накладна №250607 від 25.06.2013р., видаткова накладна №250607 від 25.06.2013р. на суму 502, 98 грн. (в т.ч. ПДВ -83, 83 грн.);

-податкова накладна №220804 від 22.08.2013р., видаткова накладна №220804 від 22.08.2013р. на суму 143, 08 грн. (в т.ч. ПДВ-23, 85 грн.);

- податкова накладна №300827 від 30.08.2013р., Акт приймання-передачі виконаної роботи від 30.08.2013р. на суму 30 300, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-5050, 00 грн.);

- податкова накладна №240901 від 24.09.2013р., видаткова накладна №240901 від 24.09.2013р. на суму 36, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6, 00 грн.);

-податкова накладна №300903 від 30.09.2013р., Акт приймання-передачі виконаної роботи №300903 від 17.05.2013р. на суму 49 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-8300, 00 грн.);

-податкова накладна №171001 від 17.10.2013р., видаткова накладна №171001 від 17.10.2013р. на суму 7956, 96 грн. (в т.ч. ПДВ - 1326, 16 грн.);

-податкова накладна №311014 від 31.10.2013р., Акт приймання-передачі виконаної роботи №311014 від 31.10.2013р. на суму 17 300, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -2883, 33 грн.).

Розрахунки між ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД та ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» за отримані товари/послуги проводилась у безготівковій формі.

З матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу щодо порушення ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД норм податкового законодавства обгрунтовані отриманням постанови від 12.09.2014р. слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України юриста 1 класу В. Драгунова «про призначення позапланової документальної перевірки».

У даній постанови зазначається, що згідно свідчень директора ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» (код ЄДРПОУ 38198809) - ОСОБА_7 - зазначена особа не має ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності і реєстрації даного підприємства, ніяких договорів, угод та іншох правоустановлюючих документів не підписував (протокол допиту ОСОБА_7, стенограма допиту ОСОБА_7 у судовому засіданні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська).

Надані ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД первинні документи на підтвердження факту проведення господарських операцій із ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» підписані ОСОБА_7

Крім того, згідно наявної у відповідача податкової інформації та фінансової звітності ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» - у підприємства відсутні необоротні, оборотні активи.

Так, надані позивачем до матеріалів справи первинні документи не можуть бути прийняті у якості доказу фактичного виконання договорів, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «ІНТЕРВЕНТО», з огляду на таке.

Відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару, роботи, послуги суму податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму понесених витрат.

З урахуванням цього з огляду на доводи податкового органу, якими він мотивує правомірність донарахувань, перевірки підлягає фактичне виконання поставок продукції та на адресу позивача від контрагента, а також факт отримання відповідних послуг.

Дотримання норм цивільного чи господарського права під час укладення договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції та правильності відображення її результатів у податковому обліку.

З огляду на зафіксовані податковим органом факти суд перевіряє обставини стосовно руху активів на шляху від виробника до постачальника у процесі виконання спірних операцій, з'ясувавши, яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, а також встановити посадових осіб постачальника та покупця, безпосередньо задіяних у такому процесі.

Також, з урахуванням доводів податкової інспекції щодо наявності ознак анонімної структури у діяльності спірного постачальника судом з'ясувуєтся, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованими контрагентами.

Лише за наслідками дослідження зазначених обставин можливо дійти об'єктивного висновку про реальність (або безтоварність) спірних операцій та, відповідно, про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Якщо товар справді придбавався позивачем, але не в тієї особи, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.

Виходячи з норм податкового законодавства, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, підтвердження фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійсненої господарської операції.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р., первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх форальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, надані позивачем до суду документи, втрачають силу первинних документів, не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки вказані операції не породжують наслідків, ними обумовлених.

На підставі викладеного, суд вважає неможливим здійснення даних господарських операцій та вважає їх здійснення позивачем з метою штучного формування валових витрат та штучного формування податкового кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи те, що при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне вчинення правочинів, виконання їх умов в межах господарської діяльності, позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту підприємства відповідних сум податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, за рахунок договорів, укладеного позивачем та його контрагентом - ТОВ «ІНТЕРВЕНТО», у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АЙ-СІ" ЛТД до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року

Суддя Р.А. Барановський