Постанова

від 09.07.2015 по справі 804/19292/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2015 рокусправа № 804/19292/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Кисельов А.В. (дов.від 20.04.2015 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 р. у справі № 804/19292/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"21" листопада 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило взнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.11.2014 року:

- №0004171500, яким збільшено податкове зобов'язання позивачу по податку на додану вартість на суму 23 575 грн., в тому числі за основним зобов'язанням -18 860 грн. та за штрафними санкціями - 4 715 грн.;

-№0004181500, яким збільшено податкове зобов'язання позивачу по податку на прибуток приватних підприємств на суму 22 397, 50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 17 918 грн. та за штрафними санкціями - 4 479, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки реальність господарської діяльності позивача та правомірність відображення її результатів в податковому обліку підтверджено належним чином оформленою первинною документацією, яка надана позивачем до перевірки. Крім того, позивач зазначає, що спірні ППР винесено всупереч приписам ст. 86 Податкового кодексу України, до набрання законної сили вироком суду у кримінальній справі, в рамках якої призначено проведення перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 р. у справі № 804/19292/14 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення - відмовлено.

Так, судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ «Інтервенто» з приводу виконання укладених угод постачання та угод про надання послуг. За результатами даних відносин, ТОВ фірма «Ай-Сі» сформовано спірні суми валових витрат та податкового кредиту. Судом на підставі дослідження, наданих податковим органом доказів, а саме протокол допиту генерального директора ТОВ «Інтервенто» ОСОБА_3, встановлено, що дана особа заперечує будь-яке власне відношення до господарської діяльності ТОВ «Інтервенто» як у відносинах з ТОВ фірма «Ай-Сі» так і взагалі. Таким чином, з урахуванням положень Податкового кодексу України, а також Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку, що первинні документи, якими позивач обґрунтовує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, не можуть вважатись належними доказами, оскільки підписані неустановленою особою.

Постанову суду мотивовано тим, що надані позивачем до суду документи, не мають силу первинних документів, й відповідно не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду, Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 р. у справі № 804/19292/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що документальна перевірка позивача, за наслідками якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення, призначена в межах кримінального провадження, за яким ще не має такого, що набрав законної сили вироку суду. Таким чином спірні ППР винесено всупереч приписам ст.86 Податкового кодексу України.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, з 20.10.2014р. по 24.10.2014р. на підставі наказу №894 від 17.10.2014р. та у зв'язку з отриманням постанови слідчого в особливих справах Генеральної прокуратури України Драгунова В. «про призначення позапланової документальної перевірки» працівниками ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Ай-Сі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» (код ЄДРПОУ 38198809) за період з 01.01.2013 року по 01.07.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №2894/04-66-22-05-09/19092364 від 31.10.2014 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- ст. 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів, отриманих ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД від ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» та реалізованих ТОВ «ПРОМАТОМ» у період з 01.01.2013р. по 01.07.2014р.;

- ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України у вигляді завищення ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 94 303 грн., що призвело до завищення податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2013 рік на суму 17 918 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення ТОВ фірма «АЙ-СІ» ЛТД податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2013 року в сумі 2 627 грн., за вересень 2013 року - 13 350 грн., за листопад 2013 року -2 883 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 13.11.2014 року

- №0004171500, яким збільшено податкове зобов'язання позивачу по податку на додану вартість на суму 23 575 грн., в тому числі за основним зобов'язанням -18 860 грн. та за штрафними санкціями - 4 715 грн.;

- №0004181500, яким збільшено податкове зобов'язання позивачу по податку на прибуток приватних підприємств на суму 22 397, 50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 17 918 грн. та за штрафними санкціями - 4 479, 50 грн.

Не погодившись з позицією податкового органу, вважаючи такі рішення необґрунтованими та протиправними позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень та відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовано позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Інтервенто» на підставі виконання укладеного договору поставки та договору про надання послуг.

17.05.2013 року мід ТОВ «Фірма «Ай-Сі» ЛТД (замовник) та ТОВ «Інгтервенто» (виконавець) укладено договір про надання послуг №23, відповдіно до умов якого виконавець виконує, а замовник приймає та зобов'язується оплатити визначені умовами угоди послуги (перевірка комплектності та цілісності товару, його фасування та сортування, перевантаження складування та зберігання). Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт позивачем отримано послуг на загальну суму 113 164 грн. у т.ч. ПДВ 18 860,66 грн.

31.05.2013 року між ТОВ «Фірма «Ай-Сі» ЛТД (покупець) та ТОВ «Інтервенто» (постачальник) укладено договір поставки №24, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (товари виробничо-технічного призначення). Згідно до видаткових накладних, за даним договором позивачем отримано товару на загальну суму 8 820,27 грн. у т.ч. ПДВ 1 470,05 грн.

Реальність виконання вищевказаних угод підтверджується первинними документами, а саме: копіями угод поставки та угоди про надання послуг, видатковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями, копіями обороно-сальдових відомостей, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Придбаний товар в подальшому реалізовано ТОВ «Проматом» за договором поставки, що підтверджується копіями договорів поставки, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, а саме на свідченнях директора ТОВ «Інтервенто», який стверджував, що не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності товариства. Податковий орган дійшов висновку, що за таких обставин правочини вчинені з ТОВ «Інтервенто» не можуть спричинити реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

З висновками відповідача погодився суд першої інстанції, який посилаючись на матеріали протоколу допиту директора ТОВ «Інтервенто» ОСОБА_3 вказав на те, що підписані невстановленою особою документи, не можуть вважатись первинними, а отже не можуть підтвердити реальність виконання укладених господарських угод.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Ані податковим органом, ані судом першої інстанції не досліджувались обставини господарської діяльності позивача

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтервенто».

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ та сформовано валові витрати. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на наявність кримінальної справи щодо контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Колегія суддів вважає таку позицію податкового органу та суду першої інстанції необґрунтованою, а висновки передчасними з огляду те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагентів позивача. Матеріали кримінальних справ не є вироком суду.

З тих самих підстав, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на протокол допиту директора ТОВ «Інтервенто», оскільки даний протокол не можна вважати належним доказом, який свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат.

На підставі дослідження первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що дані документи в повному обсягу підтверджують реальність виконання укладених угод постачання та надання послуг та обґрунтовують формування податкового кредиту та валових витрат за даними угодами.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що податковим органом на який покладається тягар доведення правомірності винесення спірного рішення, не доведено фактів порушення вимог податкового законодавства позивачем, не надано належних та допустимих доказів вмотивованості та обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Судом першої інстанції надано невірну оцінку обставинам у справі внаслідок чого прийнято передчасне та помилкове рішення щодо суті спору винесеного на розсуд суду. Наведене, у відповідності до вимог ст..202 КАС України свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та винесення нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 р. у справі № 804/19292/14 - задовольнив.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 р. у справі № 804/19292/14 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 року №0004171500, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД збільшено податкове зобов'язання позивачу по податку на додану вартість на суму 23 575 грн., в тому числі за основним зобов'язанням -18 860 грн. та за штрафними санкціями - 4 715 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2014 року №0004181500, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма"АЙ-СІ"ЛТД збільшено податкове зобов'язання позивачу по податку на прибуток приватних підприємств на суму 22 397, 50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 17 918 грн. та за штрафними санкціями - 4 479, 50 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко