Постанова

від 12.02.2015 по справі 925/1997/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 925/1997/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Гончарук М.Г. - директор, Атопкін С.В. - дов. від 30.01.2015 року б/н

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Деметра-ЛК"

на рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2014 року

у справі № 925/1997/14 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агролан-2013" (с. Плоське Смілянського району Черкаської області)

до Товариство з обмеженою відповідальністю „Деметра-ЛК" (с. Холоднянське Смілянського району Черкаської області)

про стягнення 652 143 грн. 48 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Агролан-2013" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Деметра-ЛК" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору в сумі 652 143 грн. 48 коп.

Рішенням від 09.12.2014 року господарський суд Черкаської області позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Деметра-ЛК" на користь ТОВ „Агролан-2013" 652 143 грн. 48 коп. боргу, 13 042 грн. 87 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Деметра-ЛК" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2014 року по справі № 925/1997/14 та прийняти нове рішення відповідно до якого повністю відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року апеляційна скарга ТОВ „Деметра-ЛК" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/1997/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

12.02.2015 року представник відповідача в судове засідання не з'явився та надіслав клопотання про зупинення провадження у справі, яке після обговорення колегія суддів апеляційного господарського суду відхилила. Судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, 02.04.2013 року ТОВ „Деметра-ЛК" (покупець) та ТОВ „Агролан-2013" уклали договір поставки на умовах товарного кредиту за № 29.

Відповідно до положень п. 1.1 договору від 02.04.2013 року № 29 встановлено, що у терміни та на умовах даного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача: ЗЗР (засоби захисту рослин) та насіння (далі за текстом товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, найменування й кількість якого встановлені в рахунках на оплату та видаткових накладних.

Номенклатура та ціна товару, що поставляється за цим договором, визначаються у рахунках та видаткових накладних до цього договору, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.5 договору від 02.04.2013 року № 29 встановлено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі чи ушкодження товару переходить від позивача до відповідача в момент фактичної передачі йому товару, за видатковою накладною.

Згідно п. 4.6 договору від 02.04.2013 року № 29 позивач повинен одночасно з товаром передати відповідачу документи та прилади, що мають значення для товару, а також: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, товаротранспортну накладну (за необхідністю).

Позивач на виконання умов договору, передав у власність відповідача товар, підтвердженням чого є: наступні видаткові накладні від 07.10.2013 року № 326; 03.10.2013 року № 322; 09.09.2013 року № 296; 29.08.2013 року № 290; 16.07.2013 року № 265; 02.07.2013 року № 252; 23.05.2013 року № 164; 20.05.2013 року № 158; 15.05.2013 року № 150; 08.05.2013 року № 128; 26.04.2013 року № 113; 26.04.2013 року № 112; 22.04.2013 року № 90; 19.04.2013 року № 87; 18.04.2013 року № 80; 18.04.2013 року № 79; 17.04.2013 року № 75 та відповідні рахунки на оплату по замовленню на загальну суму 1 296 191 грн. 68 коп.

Відповідно до п. 3.1 договору від 02.04.2013 року № 29 позивач надає відповідачу відстрочку остаточної оплати вартості товару (товарний кредит) з обов'язком відповідача сплатити позивачу проценти на вартість товару, проданого в кредит, починаючи від дня передачі товару позивачем.

Відповідач зобов'язався здійснити оплату за товар до 01 листопада 2013 року (п. 3.2 договору).

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату отриманого товару у повному обсязі не провів, та не сплатив борг в сумі 652 143 грн. 48 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом за період з 02.04.2013 року по 28.10.2014 року, підписаним і скріпленим печатками обох сторін.

29.10.2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 31 з вимогою погасити заборгованість за договором поставки на умовах товарного кредиту від 02.04.2013 року № 29.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте дана претензія залишена відповідачем без відповіді, а вимога - без задоволення.

Відповідач неоплату обґрунтував тим, що підставою для сплати коштів за поставлений товар є видані позивачем та отримані відповідачем документи, зазначені у п. 4.6 договору, галузевих наказах та інструкціях, що регулюють господарську діяльність з оптової торгівлі насінням, а також звертає увагу на те, що позивач не має права здійснювати діяльність із оптової торгівлі насінням згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, а тому вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

За умовами ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, отримуючи товар (підписуючи видаткові накладні), претензій щодо надання йому додаткової документації, вимог про відмову від товару або його повернення з причин невідповідності його якості не пред'являв, а тому суд вважає заперечення відповідача в цій частині безпідставними. Також суд не приймає до уваги як безпідставні заперечення відповідача щодо відсутності у позивача відповідних прав на оптову торгівлю насінням, оскільки навіть за умов відсутності у позивача такої ліцензії відповідач зобов'язаний оплатити товар, отриманий на умовах укладеного та схваленого сторонами договору поставки.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішення господарського суду в розумінні ст. 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Деметра-ЛК" на рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2014 року по справі № 925/1997/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.12.2014 року по справі № 925/1997/14 залишити без змін.

3. Справу № 925/1997/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 16.02.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім