Постанова
від 12.12.2014 по справі 804/14825/14
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2014 р. Справа № 804/14825/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. судді судді при секретаріНіколайчук С.В. Златіна С.В. Канівець К.В. за участю: представник позивача представника відповідача представника третьої особи Маслова Д.В. Базюнь Ю.О. Старостенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агромаш" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної фіскальної служби України про скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Агромаш" (далі-ПВКП «Агромаш», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної фіскальної служби України (правонаступник Міністерства доходів і зборів України), у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2014р. №286 в частині застосування до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агромаш" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Представник позивача, позов підтримав і надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.03.2014р. відповідачем було видано наказ №286, яким до ПВКП «Агромаш» застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на підставі подання Міністерства доходів і зборів України від 17.10.2013р. №15197/5/99-99-22-03-01-16, у зв'язку з простроченням дебіторської заборгованості в сумі 539 825, 00 рос. руб. (95 462, 65 грн.) по зовнішньоекономічному контракту від 31.05.2005р. №38, укладеному між ПВКП «Агромаш» та ЗАО «Армавирстекло» (Російська Федерація). Позивач вважає подання і наказ протиправними, оскільки підприємство не порушувало строки та інши норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до ПВКП «Агромаш» спеціальної санкції.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована тим, що ПВКП «Агромаш» було допущено порушення правил повернення валютної виручки, у зв'язку з чим підприємство було правомірно притягнуто до відповідальності та застосовано спеціальну санкцію. Відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ від 07.03.2014р. №286 винесений з підстав та у порядку, визначеному діючим законодавством. Відповідач наголошує, що факт не завершення у законодавчо встановлений строк зовнішньоекономічної операції за контрактом від 31.05.2005р. №38 не заперечується позивачем. Крім того, на думку відповідача, вжиті позивачем заходи щодо повернення коштів шляхом звернення до Арбітражного суду Красногвардійського краю можуть бути підставою для тимчасового зупинення дії застосованої до підприємства санкції, не нарахування пені за порушення строків розрахунків, проте не є підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція Державної фіскальної служби України аргументована безпідставністю позовних вимог. Третя особа зазначає, що в ході проведеної податковим органом перевірки було встановлено порушення ПВКП «Агромаш» ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у вигляді не надходження на митну територію України товару за імпортним контрактом від 31.05.2005р. та порушення розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом, у зв'язку з чим, враховуючи завершення строку позовної давності, податкове повідомлення-рішення не виносилось та було правомірно внесено пропозицію до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо застосування до позивача спеціальної санкції.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

07 березня 2014 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було прийнято наказ №286 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» (далі-наказ №286), яким до ПВКП «Агромаш» та інших підприємств було застовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку із порушенням підприємствами Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до п.12 Переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, доданого до наказу №286 застосування до позивача відповідної санкції здійснено за порушення ПВКП «Агромаш» ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Підставою застосування стали матеріали Міндоходів України вих. від 17.10.2013р. N 15197/5/99-99-22-03-01 -16, вх. від 21.10.2013р. N 06/104653-13.

Так, в ході проведної податковим органом перевірки ПВКП "Агромаш" (код ЄДРПОУ 30718140) (акт від 09.08.2013р. №215/22-1/30718140) встановлено, що між позивачем - ПВКП "Агромаш" (українським підприємством) та ЗАО "Армавирстекло" (м.Армавір, Російська Федерація) був укладений імпортний договір від 31.05.2005р. №38 щодо постачання калієво-натрієвої силікатної глиби розчинної, в кількості 130 тон, код ТНЗЕД/ГНГ продукції - 33/2839900000 на умовах передоплати.

Відовідно до п.2.1. Договору, продукція має бути поставлена на протязі 24 робочих днів з дня отримання грошових коштів від Позивача.

Сума за імпортним договором від 31.05.2005р. №38 складає 1 079 650, 00 рос.руб. (142 060, 35 грн.).

Умови поставки - кордон Росії - України ОАБ ("Інкотермс-2000").

Граничний термін надходження товару на митну територію України 30.11.2005р.

За умовами договору від 31.05.2005 року №38: "Всі спори та розбіжності сторін вирішуються в арбітражному (претензійному) порядку. Якщо предмет спору не може бути врегульований шляхом переговорів, спір вирішується в арбітражному суді за місцем знаходження постачальника у відповідності з процесуальним законодавством Російської Федерації. Правом, регулюючим договір, є матеріальне право Російської Федерації".

01.09.2005р. на виконання умов договору покупцем ПВКП "Агромаш" з валютного рахунку №26008109973022 (643) відкритому в ЗАТ КБ "ПриватБанк" згідно платіжного доручення №5659 було перераховано постачальнику ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия) передплату в сумі 539 825, 00 рос.руб. (95 462,65грн. по курсу Національного банку України - 0,17684грн./1рос.руб.).

За умовами договору від 31.05.2005р. №38, строк поставки товару настав 05.10.2005р., проте постачальник позивача - ЗАО «Армавирстекло» свої зобов'язання щодо постачання товару (імпортної продукції) не виконав, у зв'язку з чим 19.10.2005р. ПВКП «Агромаш» звернулось до контрагента із претензією №180 про розірвання договору і повернення грошових коштів.

25.10.2005р. ЗАО «Армавирстекло» повідомив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем не може повернути грошові кошти.

21.11.2005р. позивач звернувся із позовом щодо стягнення з постачальника заборгованості у вигляді виплаченої за контрактом грошової суми по непоставленому товару до Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації, що підтверджується копією позовної заяви (вих. №199 від 14.11.2005р.) із відміткою суду про отримання.

Ухвалою від 21.11.2005р. по справі №А-32-63727/2005-26/1570 Арбітражний суд Краснодарського краю Російської Федерації визначив позовну заяву ПВКП "Агромаш" від 14.11.2005р. (за вих. №199 від 14.11.2005р.) прийняти та порушити провадження по справі.

Ухвалою Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації від 12.12.2005р. по справі №А-32-67682/2005-46/722-Б порушено провадження по справі про банкрутство та введено у відношенні боржника ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия), процедуру спостереження.

В подальшому, відповідною ухвалою Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації від 06.03.2006р. по справі №А-32-63727/2005-26/1570, судом позовну заяву ПВКП "Агромаш" залишено без розгляду в зв'язку з тим, що у відношенні ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия) введена процедура спостереження.

Ухвалою Арбітражного суду Краснодарського краю від 02.05.2006р. по справі №А-32-67682/2005-46/722-Б-74-УТ грошові вимоги ПВКП "Агромаш" включено в реєстр вимог кредиторів ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия) в третю чергу в загальній сумі 611 697, 81 рос.руб.

Згідно повідомлення про збори кредиторів від 28.04.2006р. №44 надано інформацію, що ухвалою Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації по справі №А-32-67682/2005-46/722-Б порушено провадження по справі про незаможність (банкрутство) ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия), процедура спостереження введена 12.12.2005р., та відповідною ухвалою суду від 22.02.2006р. тимчасовим арбітражним керуючим призначено ОСОБА_8

Згідно повідомлення про збори кредиторів від 21.08.2006р. №7 надано інформацію, що ухвалою Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації від 04.07.2006р. по справі №А-32-67682/2005-46/722-Б введена процедура зовнішнього управління, зовнішнім керуючим призначено ОСОБА_8

Листом від 31.07.2013 р. №255 ПВКП "Агромаш" повідомив ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що у відношенні ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия) продовжується процедура конкурсного провадження та 25.03.2009р. Арбітражним судом Краснодарського краю Російської Федерації було винесено рішення про визнання ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия) неплатоспроможним банкрутом, і у відношенні нього відкрито конкурсне провадження.

Ухвалою Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації від 31.01.2013р. конкурсним керуючим банкрута затверджений ОСОБА_9

Останні збори кредиторів відбулися 01.03.2013р., але до теперішнього часу звіт конкурсного управляючого ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия) про стан справ з продажу майна банкрута та задоволенню вимог кредиторів ПВКП "Агромаш" отриманий не був.

Розрахунки за договором від 31.05.2005р. №38 - не завершено. Станом на 31.12.2012р. у ПВКП "Агромаш" на рахунку №38 "Резерв сумнівних боргів" по вказаному договору обліковується дебіторська заборгованість в сумі 539 825, 00рос.руб. (еквівалент - 142 060, 35грн.), граничний термін надходження імпортної продукції від постачальника ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия) - 30.11.2005р.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку, що у порушення ст.2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по договору 31.05.2005р. №38 встановлено не надходження товару на митну територію України на загальну суму 539 825, 00 рос.руб., що еквівалентно 95 462, 65 грн., що підтверджено даними бухгалтерського обліку по рахунку №38 "Резерв сумнівних боргів".

Наявність у ПВКП «Агромаш» станом на 12.12.2014р. дебіторської заборгованості у сумі 539 825, 00 рос. рублів. сторонами не заперечується.

17.10.2013р. Міністерством доходів і зборів України (правонаступник - Державна фіскальна служба України) було направлено до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України подання № 15197/5/99-99-22-03-01-16 «Щодо застосування до ПВКП «Агромаш» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування».

07.03.2014р. на підставі зазначеного подання Міністерством економічного розвитку та торгівлі України винесено наказ від 07.03.2014 №286, за яким до ПВКП "Агромаш"(код ЄДРПОУ 30718140) була застосована спеціальна санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування від 16.04.2014р.

Дізнавшись про наявність оскаржуваного наказу, ПВКП «Агромаш» звернулось до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 №634/2011, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Мінекономрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики.

Згідно з абзацом 17 підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011р. № 634/2011, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до положень ст. 377 Господарського кодексу України, під зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання розуміється господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України).

Правовою підставою застосування до ПВКП «Агромаш» спеціальної санкції є порушення положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме наявність простроченої дебіторської заборгованості по здійснених зовнішньоекономічних санкціях.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994р., виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Відповідно до п.2 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України N 1392 від 05.12.2007р., строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що товар за зовнішньоекономічним договором поставки від 31.05.2005р. №38 на митну територію України не надійшов.

Враховуючи, що ПВКП «Агромаш» було перерахувано контрагенту-нерезиденту грошові кошти за даним договором 01.09.2005р., граничний строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за даною зовнішньоекономічною угодою настав - 30.11.2005р.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994р., порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Так, згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994р., у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

З матеріалів справи вбачається, що ПВКП «Агромаш» були вжиті заходи щодо повернення виручки в іноземній валюти за договором №38 від 31.05.2005р. ще до спливу терміну завершення імпортної операції, встановленого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у відповідній редакції), а саме - шляхом проведення направлення претензій до іноземного контрагента - ЗАО "Армавирстекло", а також шляхом звернення із позовною заявою до Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації (19.10.2005р. та 21.11.2005р.).

Таким чином, позивач не порушував строки, встановлені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

В обгрунтування правомірності оскаржуваного наказу в частині застосування до позивача спеціальної санкції, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснює посилання на ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» N 959-XII від 16.04.1991р., за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Суд не погоджується із твердженнями відповідача, що вжиті ПВКП «Агромаш» заходи щодо повернення грошових коштів за зовнішньоекономічною угодою, зокрема - звернення до Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації, можуть бути підставою для для тимчасового зупинення дії, застосованої до позивача спеціальної санкції, проте не є підставою для її скасування, з огляду на таке.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф; застосування індивідуального режиму ліцензування та інше.

Штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються до суб'єкта господарювання податковими органами за порушення податкового та іншого законодавства за своєю суттю є адміністративно-господарськими штрафами у розумінні статті 241 Господарського кодексу України, яка визначає порядок застосування цих санкцій та згідно з частини третьої статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 Господарського кодексу України.

За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, зазначених у частині першій цієї статті, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом (ч. 2 ст. 245 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої зазначеної норми, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Слід зауважити, що порушенням, за яке до позивача було застосовано санкцію на підставі подання Міністерства доходів і зборів України від 17.10.2013р., є наявність у ПВКП «Агромаш» простроченої дебіторської заборгованості по здійсненій у 2005 році зовнішньоекономічній операції.

Враховуючи наведене, станом на момент винесення оскаржуваного наказу від 07.03.2014р. строк для застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування закінчився.

Крім того, згідно ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», необхідною умовою для застосування центральним органом виконавчої влади спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності є встановлення порушення цим суб'єктом вимог вказаного Закону або інших, пов'язаних з ним законодавчих актів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підприємством вживались заходи, спрямовані на повернення валютної виручки на територію України, зокрема, позивач звернувся до іноземного контрагента-постачальника із претензією про розірвання договору і повернення грошових коштів, а у зв'язку із її невиконанням, враховуючи умови договору від 31.05.2005р. №38, звернувся із позовом до Арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації щодо стягнення з постачальника заборгованості.

Таким чином, у межах спірних правовідносин вбачається відсутність складу правопорушення ПВКП «Агромаш» у сфері розрахунків при здійснені зовнішньоекономічних операцій, з огляду на те, що позивачем по справі здійсненні всі заходи, які спрямовані на повернення валютних коштів. Відсутність вина та складу господарського правопорушення (об'єктивної сторони) обумовлює безпідставність застосування до позивача санкції за спірним наказом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу в частині застосування до ПВКП «Агромаш» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

З огляду на викладене, позов Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агромаш" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної фіскальної служби України про скасування наказу -підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2014р. №286 в частині застосування до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агромаш" (ідентифікаційни код 30718140) спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агромаш" (ідентифікаційний код 30718140) судові витрати у розмірі 73, 08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2014 року

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.А. Барановський С.В. Ніколайчук С.В. Златін

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення12.12.2014
Оприлюднено23.02.2015
Номер документу42774290
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/14825/14

Постанова від 12.06.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стародуб О.П.

Ухвала від 06.06.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стародуб О.П.

Ухвала від 22.01.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стародуб О.П.

Ухвала від 09.10.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Чалий С.Я.

Ухвала від 17.09.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Прокопчук Т.С.

Ухвала від 17.09.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Прокопчук Т.С.

Постанова від 12.12.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Барановський Роман Анатолійович

Ухвала від 29.10.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Барановський Роман Анатолійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні