Ухвала

від 17.09.2015 по справі 804/14825/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2015 рокусправа № 804/14825/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року по справі

за позовом Приватного виробничо - комерційного підприємства «Агромаш» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, 3 особи Державної фіскальної служби України про скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне виробничо - комерційне підприємство «Агромаш» (далі - ПВКП «Агромаш») звернулося до суду з позовом до відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, 3 особи Державної фіскальної служби України , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №286 від 07.03.2014 року в частині застосування до ПВКП «Агромаш» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №286 від 07.03.2014 року в частині застосування до ПВКП «Агромаш» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, на користь позивача стягнуто судовий збір.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПВКП «Агромаш» та ЗАО «Армавирстекло» (м.Армавір, РФ) укладений імпортний договір №38 від 31.05.2005 року щодо постачання калієво-натрієвої силікатної глиби розчинної в кількості 130 тон, строк поставки товару 24 робочих дні з дня отримання грошових коштів, граничний термін надходження товару - 30.11.2005 року.

На виконання умов договору ПВКП «Агромаш» 01.09.2005 року платіжним дорученням №5659 перераховано ЗАО «Армавирстекло» передплату в сумі 539 825 руб., що по курсу Національного банку України складало 95 462,65 грн. , строк поставки згідно договору настав 05.10.2005 року, проте контрагент свої зобов'язання щодо постачання товару не виконав.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.11.2005 року позивач звернувся до Арбітражного суду Краснодарського краю РФ із позовом щодо стягнення з постачальника ЗАО «Армавирстекло» заборгованості у вигляді виплаченої за договором грошової суми по непоставленому товару, ухвалою від 21.11.2005 року суд прийняв позовну заяву, порушив провадження по справі №А-32-67682/2005-46/722-Б-74-УТ, а ухвалою від 06.03.2006 року позовну заяву залишив без розгляду у зв'язку з введенням у відношенні ЗАО «Армавирстекло» процедури спостереження відповідно до ухвали від 12.12.2005 року.

Арбітражним судом Краснодарського краю ухвалою від 02.05.2006 року по справі №А-32-67682/2005-46/722-Б-74-УТ грошові вимоги ПВКП «Агромаш» включено в реєстр вимог кредиторів ЗАО «Армавирстекло» в третю чергу в загальній сумі 611 697, 81 руб.

Листом від 31.07.2013 р. №255 ПВКП "Агромаш" повідомив ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, що у відношенні контрагента ЗАО "Армавирстекло" продовжується процедура конкурсного провадження та 25.03.2009 року Арбітражним судом Краснодарського краю РФ винесено рішення про визнання ЗАО "Армавирстекло" (г.Армавир, Россия) неплатоспроможним банкрутом, і у відношенні нього відкрито конкурсне провадження.

Ухвалою Арбітражного суду Краснодарського краю від 31.01.2013 р. конкурсним керуючим банкрута затверджений Лопаткин В.В.

Останні збори кредиторів відбулися 01.03.2013р., але звіт конкурсного управляючого ЗАО "Армавирстекло" про стан справ з продажу майна банкрута та задоволення вимог кредиторів ПВКП "Агромаш" не отриманий.

Відповідно до матеріалів справи податковим органом проведено перевірку ПВКП «Агромаш», за результатами якої складено акт №215/22-1/30718140 від 09.08.2013 року, яким встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме встановлено ненадходження товару на митну територію України по договору №38 від 31.05.2005 року на загальну суму 539 825 руб., або по курсу 95 462,65 грн., що підтверджено даними бухгалтерського обліку позивача по рахунку №38 «Резерв сумнівних боргів».

17.10.2013 року Міністерством доходів і зборів України (правонаступником якого є Державна фіскальна служба України) направлено до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України подання № 15197/5/99-99-22-03-01-16 «Щодо застосування до ПВКП «Агромаш» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування», на підставі якого відповідачем винесено наказ №286 від 07.03.2014 року про застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування, який оскаржений позивачем в судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 377 Господарського кодексу України, під зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання розуміється господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч.1 ст. 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Згідно ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991 року (далі - Закон № 959-XII) передбачено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані спеціальні санкції, у тому числі: застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 37 Закону № 959-XII санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Відповідно п. 1.2. Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій передбачених ст. 37 Закону № 959-XII, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 52 від 17.04.2000 року (далі - Положення №52), санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон № 959-XII та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Згідно п. 2.1, п. 2.3 Положення №52 індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в ст. 4 Закону № 959-XII; при цьому індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону № 959-XII та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно матеріалів справи правовою підставою застосування до ПВКП "Агромаш" спеціальної санкції є, за висновком податкового органу, порушення підприємством положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" N 185/94-ВР від 23.09.1994р. (далі Закону N 185/94-ВР), а саме - наявність простроченої дебіторської заборгованості по вищенаведеному зовнішньоекономічному договору.

Відповідно до ст. 1 Закону N 185/94-ВР , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Відповідно до п.2 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою КМ України N 1392 від 05.12.2007р., строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

З матеріалів справи вбачається, що товар за зовнішньоекономічним договором поставки №38 від 31.05.2005р. на митну територію України не надійшов з незалежних від позивача причин, при цьому ПВКП "Агромаш" вжиті заходи щодо повернення виручки в іноземній валюти за цим договором до спливу терміну завершення імпортної операції, встановленого Законом N 185/94-ВР , що свідчить про відсутність порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті, встановлених Законом N 185/94-ВР, і відповідно, відсутність підстав для застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування згідно положень ст. 37 Закону N 959-XII.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

У відповідності до приписів ст.94 КАС України, суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача понесені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 73 грн. 08 коп.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова