Рішення

від 12.02.2015 по справі 910/19978/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.02.2015Справа № 910/19978/14 Господарський суд міста Києва колегією суддів у складі головуючого судді                  Головіної К.І., суддів Літвінової М.Є., Мудрого С.М. при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Пансіонат “Море” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Альянс” про розірвання договору № 220114 від 22.01.2014 р. та стягнення 129     940, 00 грн.  за участю представників:  від позивача :не з'явився  від відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ: До господарського суду м. Києва звернулось Приватного акціонерного товариства “Пансіонат “Море” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Альянс” про розірвання договору № 220114 від 22.01.2014 р. та стягнення                        129  940, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 220/14 від 22.01.2014 р., в частині своєчасного здійснення поставки  оплаченого товару. У позові Приватне акціонерне товариства “Пансіонат “Море” просить суд достроково розірвати договір поставки № 220/14 від 22.01.2014 р. та стягнути з відповідача суму попередньої оплати поставленого товару у розмірі 129    940, 00 грн. Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами. У минулих судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, вказував, що невиконання ним договору поставки № 220/14 від 22.01.2014 р. спричинено настанням форс-мажорних обставин на території господарської діяльності позивача – Автономної Республіки Крим, які є загальновідомими, а, отже відповідач зупинив виконання спірного договору до моменту припинення таких обставин. Просив відмовити у задоволенні позову. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами. Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Судом встановлено, що 22.01.2014 р. між Приватним акціонерним товариством “Пансіонат “Море” (покупець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Альянс” (постачальник) був укладений договір поставки № 220/14. Згідно з п 1.1 договору покупець зобов'язався прийняти та сплатити, а продавець передати електромобіль у кількості та комплектації згідно з додатком № 1 до договору. Відповідно до додатку № 1 до договору відповідач зобов'язався поставити два електромобіля. Пунктом 2.1 договору загальна вартість електромобілів складає 324 850,00 грн. Авансовий платіж у розмірі  40 % від загальної вартості електромобілів складає – 129     940,00 грн. та повинен бути сплачений не пізніше 10 банківських днів з моменту укладення договору, повний розрахунок здійснюється у розмірі 60 % не пізніше 90 днів після укладення договору або відразу після поставки електроавтомобілів та складає 194 910,00 грн. Відповідно до п. 4.1 договору електромобілі повинні бути поставлені покупцеві на протязі 90 календарних днів після сплати авансового платежу. У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання умов договору поставки, на підставі виставленого відповідачем рахунку № 34 від 22.01.2014 р. здійснив попередню оплату відповідачу у розмірі 40 % від ціни договору, яка становить 129 940,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 12.02.2014 р., випискою по особовому рахунку позивача. Разом з тим, відповідач зі свого боку, зобов'язання за договором не виконав - поставку електромобілів позивачу не здійснив. З матеріалів справи вбачається, що листом від 28.05.2014 р. від 28.05.2014 р.                       ПАТ “Пансіонат “Море” звернулося до відповідача із вимогами про повернення попередньої оплати в сумі 129     940,00 грн. або поставки електромобілів. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Оскільки доказів поставки електромобілів матеріали справи не містять та відповідач цієї обставини не заперечує, а протилежного суду він не навів позовні вимоги про стягнення попередноьої оплати у сумі 129 940, 00 грн. є такими, що підлягають задоволенню. Судова колегія відхиляє посилання відповідача про настання форс-мажорних обставин на території господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим не був виконаний договір. Відповідно до статті 617 Цивільного кодекс України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Дана норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Так, відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні. У листі Торгово-промислової палати від 30.05.2014 р. № 1362/-05-5 зазначається, що Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин. Сертифікат видається по кожному контракту (договору) окремо українською (або іноземною) мовою за бажанням заявника. Копії виданих сертифікатів (висновків) та документів, на підставі яких вони були видані, зберігаються у департаменті юридичного забезпечення протягом 3-х років (лист Міністерства юстиції України від 30.05.2014 р.                  № 6602-0-26-14/8.1). Відповідно до п. 10.3 договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. Разом з тим, матеріали даної справи не містять та на вимогу суду не надано, сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території господарської діяльності позивача – Автономної Республіки Крим при виконанні договору поставки                     № 220/14 від 22.01.2014 р. Отже, підстави звільнення відповідача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором поставки у суду відсутні. Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки доказів належної поставки електромобілів або доказів настання обставин непереборної сили (форс-мажору) суду не надано, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 129 940, 00 грн., є такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про розірвання договору поставки № 220/14 від 22.01.2014 р., суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як вже було встановлено судом, відповідачем не виконано свого обов'язку перед ПАТ “Пансіонат “Море” в частині здійснення поставки електромобілів, тому колегія суддів приходить до висновку про істотність таких порушень, чим підтверджується обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору. На підставі викладеного, беручи до уваги факт істотного порушення умов договору, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача в частині розірвання договору поставки № 220/14 від 22.01.2014 р. також підлягає задоволенню. Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. 44. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов Приватного акціонерного товариства “Пансіонат “Море” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Альянс” про розірвання договору № 220114 від 22.01.2014 р. та стягнення 129       940, 00 грн. задовольнити. Розірвати договір № 220114 від 22.01.2014 р., укладений між Приватним акціонерним товариством “Пансіонат “Море” (98500, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 25, ідентифікаційний код 19011733) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Альянс” (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, ідентифікаційний код 31861871). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Альянс” (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, ідентифікаційний код 31861871) на користь Приватного акціонерного товариства “Пансіонат “Море” (98500, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 25, ідентифікаційний код 19011733) суму попередньої оплати у розмірі 129 940 (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Альянс” (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, ідентифікаційний код 31861871) на користь Приватного акціонерного товариства “Пансіонат “Море” (98500, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Набережна, 25, ідентифікаційний код 19011733)  витрати по сплаті судового збору у сумі 3 816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 81 коп. Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 лютого 2015 року. Повний текст рішення підписаний 17 лютого 2015 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення. Головуючий суддя                                                                                          К.І. Головіна                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Суддя                                                                                                                    М.Є. Літвінова            Суддя                                                                                                                     С.М. Мудрий