Рішення

від 10.02.2015 по справі 922/5740/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 922/5740/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов про стягнення 4 138 624,80 грн. за участю представників:

позивача - Близнюка О.С. (дов. № 09-18/4121 від 15.12.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (надалі - Відповідач) суми заборгованості у розмірі 4 138 624,80 грн. А також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні підтримує клопотання про часткове припинення провадження у справі в частині погашеної заборгованості, а саме 1 047 535,20 грн., іншу частину позовних вимог підтримує та просить суд задовольнити її.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. У зв'язку з неможливістю направлення за належністю поштової кореспонденції, про що складено акт від 16.01.2015 р. Також суд зазначає, що інформація про розгляд справи за участю Відповідача була викладена на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Пунктом 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" визначено, що учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов. За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат« Азовсталь» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством« Стахановський завод феросплавів» (Покупець) було укладено договір поставки № 012 / 12-16 від 01.06.2012р. (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити Продукцію на умовах, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Позивач зобов'язується здійснити поточні поставки Товару, обумовленого в Додатках до цього Договору, що підтверджується залізничними накладними (квитанціями). Моментом виконання зобов'язань з поставки (дата поставки) Товару вважається дата календарного штемпеля станції Сартана на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів).

Згідно п. 2.2. Договору, Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити Товар, на умовах, визначених у Договорі.

Згідно п. 4. Специфікації №№ 23,24 до Договору, термін поставки - червень - липень 2014р., Продукція - Горішок коксовий 10-25 мм.

Постачальник вважається виконав свої зобов'язання з постачання Товару з моменту передачі його в розпорядження транспортної організації (перевізника) в місці подачі згідно п.2.1. Договору. При цьому із зазначеного моменту (відбиток штемпеля на ж.д. накладної станції відправлення) від Постачальника до Покупця переходить право власності на Товар, а також усі ризики, пов'язані з втратою і пошкодженням Товару.

На підставі п. 3.3. Договору, покупець (ПАТ «СЗФ») оплачує кожну партію поставленого Товару протягом 30 банківських днів після отримання сканованих копій рахунків та податкових накладних по електронній пошті або шляхом засобів факсимільного зв'язку, але не пізніше дати направлення рахунку поштою (або службою кур'єрської доставки) або представником покупця під розпис. Моментом отримання рахунку для оплати покупцем є дата відправлення електронного повідомлення або дата відправки повідомлення факсимільним зв'язком.

Позивач, на виконання п.п. 1.1, 2.1. Договору, свої зобов'язання виконав належним чином, здійснивши на адресу Відповідача поставку Орешка коксового 10-25 мм в період червня-липня 2014р. на суму 4 138624,80 грн. Факт поставки підтверджується залізничними накладними Позивача №№ 49511553, 49891773, 49938319, 49960669, 49997562, 50004118, 49997927, 50052109, 50052083, 50085711, 50085620, 50121045, 50154236, 50199231, 50166669, 50279876, 50279900, 50315761, 50457969, 50458678, 50423276, 50499425, 50532563, 50549856, 50586668, 50604636, 50586643, 49807613, 50642974, 50661974, 50816750, 50973072, 50973023, 50930916, 51023141, 49595663, 51088490, 51071033, 51088474, 51138998, 51138949, 51220648, 51254266, 51325348, 51334514, 51487098, 51552693.

За поставлену на адресу Відповідача продукцію Позивачем, на виконання п. 7.1.1. Договору, були виставлені і спрямовані по електронній пошті такі рахунки:

- 91113125 від 15.06.14р. на суму 88 538,40 грн., - спрямований 16.06.2014р.,

- 91115163 від 20.06.14р. на суму 82 771,20 грн., - спрямований 23.06.2014р.,

- 91115550 від 22.06.14р. на суму 96 184,80 грн., - спрямований 24.06.2014р.,

- 91115551 від 23.06.14р. на суму 179 388,00 грн., - спрямований 24.06.2014р.,

- 91115708 від 24.06.14р. на суму 262 393,80 грн. - Спрямований 25.06.2014р.,

- 91115745 від 25.06.14р. на суму 164 268,00 грн. - Спрямований 26.06.2014р.,

- 91116103 від 25.06.14р. на суму 173 988,00 грн. - Спрямований 27.06.2014р.,

- 91116297 від 26.06.14р. на суму 86 356,80 грн. - Спрямований 30.06.2014р.,

- 91116298 від 27.06.14р. на суму 92 858,40 грн. - Спрямований 30.06.2014р.,

- 91116659 від 27.06.14р. на суму 166 860,00 грн. - Спрямований 30.06.2014р.,

- 91116660 від 28.06.14 р на суму 88 624,80 грн. - Спрямований 30.06.2014р.,

- 91116661 від 29.06.14р. на суму 169 408,80 грн. - Спрямований 30.06.2014р.,

- 91116662 від 30.06.14р. на суму 85 644,00 грн., - спрямований 30.06.2014р.,

- 91118058 від 02.07.14р. на суму 259 329,60 грн., - спрямований 03.07.2014р.,

- 91119671 від 03.07.14 р на суму 80 416,80 грн., - Спрямований 07.07.2014р.,

- 91119763 від 04.07.14р. на суму 179 280,00 грн., - спрямований 07.07.2014р.,

- 91119855 від 05.07.14р. на суму 261 792,00 грн., - спрямований 08.07.2014р.,

- 91120311 від 06.07.14р. на суму 169 128,00 грн., - спрямований 11.07.2014р.,

- 91120312 від 09.07.14р. на суму 84 974,40 грн., - спрямований 11.07.2014р.,

- 91121181 від 13.07.14р. на суму 172 648,80 грн., - спрямований 15.07.2014р.,

- 91121180 від 12.07.14 р на суму 83 311,20 грн., - Спрямований 15.07.2014р.,

- 91121182 від 14.07.14р. на суму 89 532,00 грн., - спрямований 15.07.2014р.,

- 91121378 від 04.07.14р. на суму 84 434,40 грн., - спрямований 16.07.2014р.,

- 91121827 від 15.07.14р. на суму 259 567,20 грн., - спрямований 17.07.2014р.,

- 91121885 від 16.07.14р. на суму 169 344,00 грн., - спрямований 17.07.2014р.,

- 91122621 від 18.07.14р. на суму 160 617,60 грн., - спрямований 21.07.2014р.,

- 91122729 від 20.07.14р. на суму 181 332,00 грн., - спрямований 22.07.2014р.,

- 91123071 від 24.07.14р. на суму 78 991,20 грн., - спрямований 25.07.2014р.,

- 91123454 від 25.07.14 р на суму 86 637,60 грн. - Спрямований 29.07.2014р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, враховуючи, що Позивачем надано докази заборгованості Відповідача у сумі 3 091 089,60 грн., де суд в цій частині задовольняє позовні вимоги, а в частині стягнення заборгованості в сумі 1 047 535,20 грн., суд припиняє провадження у справі, оскільки Відповідачем проведено оплату.

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 173, 174, 179, 180, 193 ГК України та ст.ст. 6, 14, 509, 510, 525 - 527, 530, 546, 548 - 552, 598, 599, 610, 611, 626 - 647, 649, 651 - 654, 663 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (94000, м. Стаханов, Луганська область, код ЄДРПОУ 00186513) на користь Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) суму заборгованості в розмірі 3 091 089,60 грн., а також суму судового збору у розмірі 73 080,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (94000, м. Стаханов, Луганська область, код ЄДРПОУ 00186513) суми 1 047 535,20 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін