Постанова

від 12.02.2015 по справі 808/906/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 808/906/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н. В.

представників позивача: Хілька Антона Сергійовича, Гордієнка Дмитра Васильовича,

представника відповідача: Зозулі Дар'ї Петрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "КВІК-2006"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "КВІК-2006" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 25.11.2013 № 0000302213/4444, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "ТВК "КВІК-2006" звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 25.11.2013 № 0000302213/4444, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119805,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 29951,25грн.

Позов обґрунтовано тим, що за всіма контрагентськими операціями, що складали предмет перевірки ТОВ "ТВК "КВІК-2006" є покупцем, а тому не є суб'єктом складання податкових накладних відповідно до ст.201.1. та п. 201.10 ст. 201 ПКУ. Посилався на те, що Єдиний реєстр податкових накладних та реєстр виданих податкових накладних є абсолютно різними поняттями, а відтак факт невірного зазначення дати виписки податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних покупця не спричиняє жодних наслідків та не має відношення до порушення п. 201.10 ст. 201 ПКУ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкові накладні №23 від 04.07.2013 року на суму 201600грн та №72 від 15.07.2013 року на суму 284906,04грн., виписані ТОВ «Демпікс», не включені.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що підстави для формування податкового кредиту виникають з податкової накладної, а не з реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Разом з тим, зазначає, що всі суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими та зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними, будь-яка відповідальність позивача виключена. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що рішення є законним та обґрунтованим, п. 201.6 ст. 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях ті реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. При перевірці виявлені певні недоліки під час співставлення податкових накладних, наданих до перевірки та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних по взаємовідносинам з підприємствами: «Ніколь» за період серпень 2013 року, «Асоціація ОКО» за період серпень 2013 року, «Демпікс» за період липень 2013 року, що потягло відображення неправдивих даних. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представники сторін свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях, підтримали.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТВК "КВІК-2006" з питань документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ "ДЕМПІКС" за період липень 2013р., ПВКП "НІКОЛЬ" за період серпень 2013р., ПРАТ "Асоціація ОКО" за період серпень 2013р., їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено Акт від 07.11.2013 року № 121/08-29-22- 1308/38284929. В ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України від 02.02.2012 р. №1492 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання", у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит за липень, серпень 2013 р. на загальну суму 119 805 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0000302213/4444, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119805,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 29951,25грн.

Виявлені розбіжності в податкових накладних №23, 72, 46, 277 за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні даного позову, виходячи з наступного.

Колегією суду апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), норми Наказу Державної податкової адміністрації України від 02.02.2012 р. №1492 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пп. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

При цьому, абз. 2 пп. 201.6 ст.201 ПКУ зазначено, що органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій , передбачених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно матеріалів справи податкові накладні №23, 72, 46, 277 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, відсутня будь-яка правова підстава вважати, що позивачем порушені вимоги п.201.10 ст. 201 ПКУ. Також матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні №23, 72, 46, 277 оформлені з дотриманням вимог п.201.1 ст. 201 ПКУ. Отже, відсутні будь-які правові підстави вважати, що позивачем порушено п.198.6 ст. 198 ПКУ.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в Єдиному реєстрі податкових накладних податковим органом не виявлено розбіжностей. Однак, податковим органом розбіжності виявлені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який не є Єдиним реєстром податкових накладних.

Єдиний реєстр податкових накладних та реєстр виданих та отриманих податкових накладних мають свої відмінності, особливості, призначення та наслідки виявлених розбіжностей.

Зокрема, відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9 п.201.10 ст. 201 ПКУ).

Натомість, наслідком виявлених розбіжностей в реєстрі виданих податкових накладних є обов'язок податкового органу повідомити платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій (абз. 2 пп. 201.6 ст.201 ПКУ).

Аналізуючи дану норму та дії податкового органу, вчинені при виявленні розбіжностей в реєстрі виданих податкових накладних, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган не повідомив платника податку про наявність в реєстрі розбіжностей, та позбавив позивача протягом 10 днів після отримання такого повідомлення права уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій .

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, допущені технічні описки у поданих позивачем до контролюючого органу реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не призвели до фактичного ненадходження або надходження не в повному обсязі, або несвоєчасного надходження коштів до бюджету. Невірно вказана дата податкової накладної у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних не спричиняє жодних негативних наслідків для податкового кредиту, сформованого за рахунок операцій відображених у такій податковій накладній, адже сума такої податкової накладної повністю відповідає сумі зареєстрованій у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вбачає підстави для задоволення позовних вимог.

Отже, судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "КВІК-2006" задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "КВІК-2006" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 25.11.2013 № 0000302213/4444 - скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0000302213/4444, прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна