Ухвала

від 17.02.2015 по справі 817/3564/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"17" лютого 2015 р. Справа № 817/3564/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" грудня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Журавлина" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Журавлина» (далі - ТОВ «Журавлина») звернулося до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Сарненської ОДПІ) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 року № 0001342200.

В робгрунтування позовних вимог зазначали, що податковим органом не ставились під сумнів право та дієздатність ТОВ «Журавлина» та наявність всіх необхідних повноважень і ресурсів для здійснення господарської діяльності, в тому числі і в сфері торгівлі ПММ. Але, при цьому, Відповідач зробив висновок, що відповідно до бази даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, актів невиїзної документальної перевірки ці операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна. Висновок податкового органу про відсутність реквізитів у товарно-транспортних накладних на перевезення ПММ спростовується безпосередньо самими ТТН, які місять всі необхідні дані. Результати господарських операцій ТОВ «Журавлина» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які мають всі необхідні обов'язкові реквізити та повністю розкривають зміст і обсяг господарських операцій. За таких умов висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності та фактичним обставинам, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним. Просили адміністративний позов задовольнити.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 03.10.2014 року № 0001342200.

Присуджено на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп..

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що Сарненською ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Журавлина» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаєморозрахунках з ПП «ЛЕВАГРО» (код ЄДРПОУ 38246328) за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, за наслідками якої складено акт від 28.08.2014 р. за №282/17-14/22/13994640 (а.с.12-29). На підставі акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 року №0001342200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняним товарам суму 264640,08 грн., в тому числі 176426,72 грн. - основного платежу та 88213,36 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.30).

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Журавлина» зареєстрована як юридична особа 30.05.2005 року, з цієї дати перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником ПДВ згідно з свідоцтвом від 09.09.2005 року №24810746 НБ339571, основним видом господарської діяльності є роздрібна торгівля пальним (а.с.81-84).

Позивач здійснює торгівлю паливно-мастильними матеріалами через мережу власних автозаправних станцій. Наявність у товариства власних офісних, торгових, складських приміщень та виробничих потужностей, ємностей для зберігання пального, наявність власних діючих АЗС, інших основних засобів та обладнання описані на стор.3-4 акту перевірки, а тому податковим органом не ставиться під сумнів наявність засобів та ресурсів у ТОВ «Журавлина» для реального здійснення господарської діяльності у сфері торгівлі ПММ.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.98 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що для підтвердження даних податкового обліку повинні братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Законодавець встановлює обов'язкові ознаки необхідні для формування податкового кредиту, серед яких - придбання або виготовлення товарів.

Частинами 1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року (далі - Закону №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Статтею 2 Закону №996 визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи зі змісту п.2 ст.З Закону №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно з ст.1 Закону № 996, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як слідує з акту перевірки, податковим органом не спростовуюється і не оспорюється сам факт здійснення і відображення в обліку (бухгалтерському і податковому) придбаних у ПП «ЛЕВАГРО» паливно-мастильних матеріалів, а також факт їх наявності та реальності операцій з їх продажу. Зокрема, в розд.3 акту на стор.4 зазначено, що до проведення перевірки по господарських відносинах із ПП «ЛЕВАГРО» ТОВ «Журавлина» було надано:

- копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень за лютий 2014 року;

- договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 02-26Л від 21.02.2014 року;

- картка клієнта по взаємовідносинах із ПП «ЛЕВАГРО»;

- реєстри придбання та продажу товарів та відображення господарських операцій за перевіряємий період в регістрах бухгалтерського обліку, задекларованих деклараціях з податку на додану вартість;

- товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів за формою № 1-ТТН;

- сертифікати відповідності.

Зазначені документи, як докази по вказаній господарській операції були досліджені в судовому засіданні (а.с.31-44).

В акті перевірки описані умови поставки ПММ для ТОВ фірма «Журавлина», спосіб доставки товару, відображення даних операцій в бухгалтерському та податковому обліку. Так, зокрема на стор.3-6 акту детально перераховані всі первинні облікові та звітні документи, якими підтверджено факт виконання зобов'язань сторін за договором поставки, зокрема поставку автотранспортом ПММ та розрахунок через установу банку за поставлений товар, робиться висновок, що ТОВ Фірма «Журавлина» є безпосереднім отримувачем ПММ, що здійснює його реалізацію через власну мережу АЗС. На сторінці 6-7 акту описано факт перевезення товару, зокрема «...перевезення вантажу здійснювалося автомобільним транспортом перевізника ПП ОСОБА_5 та замовлення згідно товарно-транспортних накладних форми № І-ТТТ-(нафтопродукт). Зобов'язання сторін виконані повністю - товар поставлено продавцем та прийнято і оплачено покупцем.

При цьому, в акті робиться покликання, що у товарно-транспортних накладних відсутні обов'язкові реквізити, що стало однією з підстав для висновку податкового органу, що операції по придбанню ПММ ТзОВ «Журавлина» від ПП «ЛЕВАГРО» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відповідно до бази даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, актів невиїзної документальної перевірки, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Тому, на думку податкового органу, надані для перевірки ТОВ фірма «Журавлина» товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили і доказовості.

Суд не погодився з такими висновками, оскільки, наявність матеріальних, трудових, інтелектуальних ресурсів та дозвільної документації описана у акті перевірки посадовими особами відповідача, а висновок про відсутність реквізитів у товарно-транспортній накладній спростовується наявними ТТН, які місять всі необхідні відомості (а.с.32, 34, 36).

ПП «ЛЕВАГРО» є діючим підприємством, на момент здійснення господарських операцій та проведення перевірки не перебувало у процесі припинення чи банкрутства, установчі документи не були визнані недійсними, проти включених в ЄДР посадових осіб контрагента позивача не порушено кримінальних справ щодо фіктивного підприємництва чи ухилення від сплати податків (сприяння третім особам в такому ухиленні) (а.с.55-59, 152-154).

Крім того, подання звітності і відображення результатів господарської діяльності з постачання ПММ у відповідних податкових зобов'язаннях відображено в акті перевірки.

Судом також встановлено, що ТОВ «Журавлина» не є кінцевим споживачем ПММ, а реалізує їх з торговельною націнкою через власну мережу АЗС та відображає результати такої реалізації в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджувалось податковим органом в акті перевірки. Зазначені обставини реалізації ПММ позивачем для ТОВ «Завод металевих виробів» підтверджуються договором купівлі-продажу від 28.01.2014 року, видатковими накладними, довіреностями на отримання ПММ, зведеною оборотною відомістю руху ПММ за лютий 2014 року та ін. (а.с.121-129).

За таких умов, суд правомірно вважав безпідставним висновок податкового органу щодо визнання господарських операцій з придбання ПММ у ПП «ЛЕВАГРО» такими, що не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

До посилань відповідача на довідки про результати перевірок контрагентів ПП «ЛЕВАГРО» - ПП «Аріс» (код ЄДРПОУ 21878439) Тростянецького відділення Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області та ТОВ «Гарант» (код ЄДРПОУ 37899013) ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська як підставу для визнання безтоварними господарських операцій суд віднісся критично, так як зазначені акти не є достатнім і незаперечним доказом безтоварності здійсненних вказаними суб'єктами господарювання господарських операцій з контрагентом позивача і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача та інших суб'єктів господарювання у «ланцюгах постачання» правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин приписи чинного законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах, тому невиконання контрагентами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для них і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, по операціях придбання ПММ від ПП «ЛЕВАГРО» судом не було виявлено наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Зазначені суб'єкти господарювання є зареєстрованими юридичними особами та платниками податків як на момент здійснення правочинів, так і на даний час, що підтверджено наявними у справі доказами (а.с.45-54).

Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів ПП «ЛЕВАГРО» чи його контрагентів, а також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства або видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

У рішенні від 22.01.2009 року Європейського суду з прав людини по справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така позиція знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України.

Враховуючи наведені обставини справи та зазначені норми чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарських операціях з ПП «ЛЕВАГРО», висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому винесене на підставі зазначеного акту податкове повідомлення-рішення визнано протиправним.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає, що дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржену постанову винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" грудня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "17" лютого 2015 р.

Роздруковано та надіслано: ( рек. з пов. про вруч.)

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Журавлина" вул.Варшавська,9-А,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500

3- відповідачу Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Широка,18,м.Сарни,Рівненська область,34500

4-представник позивача Сміховський М.М. АДРЕСА_1 - ,