Ухвала

від 09.12.2014 по справі 2а-11695/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/22880/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання < >,

за участю представників < >,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукр-консалтінг" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 у справі № 2а-11695/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукр-консалтінг" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року Товариством до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 02.09.2009 № 0011301530/0, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 19 006,14 грн. та фінансових санкцій - 950,30 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2010 позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 судове рішення першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційного адміністративного суду, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для прийняття оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення були висновки державного податкового органу, викладені у акті від 27.08.2009 про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) з земельного податку, про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з земельного податку за період з квітня по червень 2009 року на 19 440,00 грн.

Такий висновок державного податкового органу мотивовано тим, що розмір зобов'язання із земельного податку, зазначений платником у податковій декларації, є меншим за встановлений рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", що і призвело до заниження відповідного податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порядок обчислення і сплата земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім Закону України "Про плату за землю".

Скасовуючи судове рішення першої інстанції, апеляційний суд, з посиланням на п. 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю", виходив з того, що власники земельних ділянок сплачують земельний податок згідно ставок, встановлених відповідними радами, а в населених пунктах, у яких місцеві ради не скористались правом на встановлення ставок земельного податку - згідно ставки, зазначеної у ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю". Таким чином, враховуючи наявність рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", п. 2 якого з 01.04.2009 було встановлено ставку земельного податку для суб'єктів господарської діяльності у розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України "Про оренду землі", - при обчисленні та сплаті земельного податку позивач зобов'язаний був керуватися вказаним рішенням міської ради.

Так, оподаткування земельних ділянок та справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (далі - Закон № 2535-XII), який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки (ст. 1 Закону № 2535-ХІІ).

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім вказаного вище Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року (ст. 4 Закону № 2535-XII).

Статтею 7 вказаного Закону визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах 5 - 10 цієї статті та ч. 2 ст. 6 цього Закону.

У свою чергу, ч. 5 ст. 7 Закону № 2535-ХІІ передбачено, що ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.

Згідно з пунктами 34, 35 ст. 26 Закону України № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм, дає підстави стверджувати, що земельний податок є загальнодержавним податком, ставки якого, порядок обчислення і сплати можуть встановлюватись і змінюватися виключно Законом № 2535-ХІІ. Органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями диференціювати та затверджувати ставки земельного податку в межах, встановлених цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є землекористувачем земельної ділянки, грошову оцінку якої встановлено у розмірі 3 801 228,25 грн., що підтверджено копією витягу з земельного кадастру № Ю-25209/2009 (кадастровий номер 8000000000:85:174:0076), який наявний в матеріалах справи.

Крім того, Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 № К/9991/23210/11 зазначені судові рішення залишені без змін.

За наведених обставин суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував норми матеріального права правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як такого, що, внаслідок помилкового тлумачення, неправильно застосував норми матеріального права, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукр-консалтінг" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 у справі № 2а-11695/09/2670 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко