cpg1251
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/16344/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - ДПІ)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012
у справі № 2а-8742/11/2070
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Репролайн" (далі - ТОВ «Репролайн»)
до ДПІ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (далі - ТОВ «Побутелектротехніка»),
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 № 0000812330, згідно з яким ТОВ «Репролайн» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 106 058,75 грн. (у тому числі 87606 грн. за основним платежем та 18452,75 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивачем було дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Побутелектротехніка».
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові ТОВ «Репролайн».
В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про безтоварний характер операцій між позивачем та спірним контрагентом, що виключає добросовісність податкової вигоди платника, отриманої за цими операціями.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суми грошового зобов'язання з ПДВ було визначено позивачеві за наслідками проведення ДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ «Репролайн» з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2010 року - січень 2011 року, оформленої актом від 22.06.2011 № 2698/233/35587063.
Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції з поставки позивачеві товарів у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.
Втім суди попередніх інстанцій, оцінивши у взаємозв'язку подані учасниками спору докази та обставини даної справи, дійшли об'єктивного висновку, що ДПІ не доведено наявність у діях Товариства ознак недобросовісності, спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди, які могли б слугувати підставою для невизнання витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ "Побутелектротехніка".
Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а також її учасників.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.
Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за операціями з ТОВ «Побутелектротехніка» наведеним критеріям, суди встановили, що на виконання договору поставки від 04.01.2011 № 31 названий постачальник поставив позивачеві товарно-матеріальні цінності.
На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення про оплату придбаного товару в безготівковому порядку.
Вказані первинні документи оформлені з дотриманням вимог, установлених, зокрема, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарських операцій та їх учасників. Суди також встановили, що придбані товари були використані позивачем у власній діяльності при виробництві фотоформ.
ДПІ не спростовано належним чином вказані обставини.
Так, на обґрунтування правомірності оспорюваного донарахування відповідач послався на акт податкової перевірки від 09.03.2011 № 717/23-5/24136939, в якому зафіксовано відсутність у ТОВ «Побутелектротехніка» персоналу, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для здійснення реальної діяльності.
Втім, дії з проведення цієї перевірки визнано недійсними в судовому порядку, а тому зазначений акт правомірно було розцінено судами як такий, що позбавлений доказової сили. ТОВ «Побутелетротехніка» було надано пояснення, підкріплені доказами, щодо наявності у нього штатних працівників та орендованого приміщення.
Крім того, для здійснення торговельно-закупівельної діяльності наявність штату персоналу та основних засобів не вимагається. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб.
Відсутність у позивача товарно-транспортної документації на підтвердження транспортування спірного товару у даному разі зумовлена тим, що, як встановили суди, позивач та ТОВ «Побутелектротехніка» здійснюють діяльність у сусідніх будівлях; малогабаритність поставлених товарів не вимагала їх перевезення вантажним транспортом.
З урахуванням викладеного суди обох попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит за операціями з названим постачальником, і правомірно задовольнили позов.
Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.
Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-8742/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 11.02.2015 |
Оприлюднено | 20.02.2015 |
Номер документу | 42784108 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Костенко М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні