Ухвала

від 28.01.2015 по справі 2а-7129/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/9991/3343/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 по справі №2а-7129/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-плюс» до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-плюс» (далі - ТОВ «Меридіан-плюс», позивач) до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 31.05.2011 №0000291540.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 28.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.02.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини першої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Меридіан-плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех» (далі - ТОВ «Електроспецтех») за період з 01.11.2009 по 31.12.2009, з 01.02.2010 по 30.04.2010, з 01.08.2010 по 31.08.2010.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000291540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58397,50грн., у тому числі 46718,00грн. - основний платіж та 11679,50грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Правовою підставою для визначення суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 46718,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення ТОВ «Меридіан-плюс» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Електроспецтех» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладення угод без настання реальних правових наслідків. При цьому, даний висновок відповідача мотивовано посиланням на акт Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010 №3058/23-03-05/34689962 складений за результатом невиїзної документальної перевірки ТОВ «Електроспецтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2010.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів є неправомірним, оскільки належним чином оформленими первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування ТОВ «Меридіан-плюс» податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

На підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність та товарність спірних фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» щодо надання послуг будівельного підряду підтверджується належним чином оформленими первинними документами копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, договорами виконання будівельних робіт, актами виконаних робіт, кошторисом, податковими накладними та платіжними дорученнями. Оплата послуг здійснювалась у безготівковій формі шляхом списання коштів на користь ТОВ «Електроспецтех», про що свідчать копії платіжних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, послуги, надані ТОВ «Електроспецтех», використано позивачам у власній господарській діяльності.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій ТОВ «Електроспецтех» було зареєстровано в установленому законом порядку.

Таким чином, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «Електроспецтех».

До того ж, слід зазначити, що посилання податкового органу на акт Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010 №3058/23-03-05/34689962 на підставі якого відповідачем зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» є помилковими, з огляду на те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 по справі №2а-11736/10/2070 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова по проведенню перевірки ТОВ «Електроспецтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2010, результати якої оформлені актом від 23.11.2010 №3058/23-03-05/34689962, визнано неправомірними.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Електроспецтех».

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 31.05.2011 №0000291540 та наявності підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 по справі №2а-7129/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв