Рішення

від 16.02.2015 по справі 910/28752/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/28752/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПРОМГРУП»

до Комунального підприємства «Київський метрополітен»

про стягнення 308173,60 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Голубєв О.В. - по дов. №б/н від 17.11.2014р.

Від відповідача Костильов В.А. - по дов. №158-Н від 03.11.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПРОМГРУП» про стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» 308 173,60 грн., із яких: 194 492,00 грн. основний борг, 50 593,73 грн. 02 грн. - пеня, 63 0873,87 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014р. порушено провадження у справі №910/28752/14, розгляд справи призначено на 28.01.2015р.

27.01.2015р. від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 194 492, 00 грн. визнає в повному обсязі. В іншій частині просить відмовити з огляду на те, що

В судових засіданнях 28.01.20154р. та 04.02.2015р. оголошувались перерви відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2105р. надав письмові пояснення, відповідно до яких просить стягнути з відповідача пеню в сумі 19 563, 60 грн., 11 367, 11 грн. - інфляційні, 1943, 84 грн. - 35 річних.

Суд розглянувши дану заяву розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог з огляду на наступне.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

В судовому засіданні 16.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПРОМГРУП» (надалі позивач) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (надалі відповідач) було укладено договір поставки N03-ІІІ-13.

Відповідно до умов договору (п.1.1) позивач передає у власність відповідача електропроводи стрілочні та ізоляцію стрілочної гарнітури за кодом ДК 016-2010 від 01.01.2010р. 30.20.4 «Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів в і рухомого складу, кріплення та арматура і їхні частини, технічне устаткування для керування рухом», а відповідач сплачує товар, визначений в асортименті, якості, кількості за цінами, які зазначені у Специфікації.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку обладнання на загальну суму 470 760,00грн., що підтверджується довіреність відповідача №106 від 21.11.2013р. та видатковою накладною №22 від 22.11.2013р.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що зі сторони позивача умови договору виконані в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі по тексту - Господарський КУ) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 4.2 та 4.3 договору передбачено обов'язок відповідача провести розрахунки в два етапи:

І етап - попередня оплата 30% від вартості.

II етап - остаточний розрахунок за товар (70% його вартості) здійснюється відповідачем протягом 14- ти банківських днів з моменту отримання товару від позивача на підставі видаткової накладної, товаро - транспортної накладної та податкової накладної.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору здійснив лише частковий розрахунок у розмірі 276 268,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Станом на день порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 194 492, 00 грн.

Виходячи зі змісту зазначеного договору він за своєю природою є договором поставки відповідно до умов якого (ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При розгляді справи судом встановлено, що у зв'язку з існуванням заборгованості з боку відповідача по розрахунках за договором від 10 квітня 2013 року № 03-Ш-13 на суму 280492 грн. в подальшому між сторонами по справі було укладено Угоду про розстрочення заборгованості від 18 серпня 2014 року без номера.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Шляхом укладення вказаної угоди про розстрочення заборгованості сторони внесли зміни до строків та порядку виконання відповідачем свого основного зобов'язання за договором від 10 квітня 2013 року № 03-Ш-13 з оплати закупленого ним товару (електроприладів стрілочних та ізоляції стрілочної гарнітури), тобто вчинили правочин, який спрямований як на набуття і зміну, так і на припинення певних цивільних прав та обов'язків у взаємних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання може припинятися за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Згідно з ч. 4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, відповідача вважає, що між сторонами відбулась новація первісного зобов'язання з одночасним припиненням додаткових зобов'язань відповідача, пов'язаних з первісним зобов'язанням, зокрема: зі сплати штрафних та фінансових санкцій за порушення виконання основного зобов'язання, строк остаточного виконання якого був змінений сторонами за взаємною згодою.

Судом встановлено, що після підписання угоди про розстрочення заборгованості від 18 серпня 2014 року без номера відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 86 000 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 194 492,00 грн. Даний факт документально підтверджений та визнаний позивачем у письмовому відзиві на позов.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 194 492,00 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за даним договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони, проте враховуючи вищезазначені норми позивачем пред'явлено до стягнення розмір пені, що обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Перевіривши вірність нарахування позивачем суми пені, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 18 368 грн. 27 коп.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки позивачем невірно зазначений період прострочення позивачем платежу.

В силу статті 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 17 748,74 грн. інфляційних. Оскільки позивачем до стягнення з відповідача заявлена сума інфляційних в розмірі 11 367, 11 грн., що менше суми яка має бути нарахована за заявлений позивачем період, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі заявленій позивачем.

Перевіривши вірність нарахування позивачем суми 3% річних, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 943, 84 грн., що заявлена позивачем до стягнення.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 49, , ст..ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»

(03056, м. Київ, пр. Перемоги, 35, код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПРОМГРУП» (01042 м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9, код 37000619) 194 492 грн. 00 коп. основного боргу, 18 368 грн. 27 коп. - пені, 11 367 грн. 11 коп. - інфляційні, 1 943 грн. 84 коп. - 3% річних та 4 662 грн. 47 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.