Постанова

від 20.05.2015 по справі 910/28752/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа № 910/28752/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Цою Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Голубєв О.В. (довіреність від 17.11.2014 б/н);

Чорній П.В. (директор);

від відповідача: Костильов В.А. (довіреність від 03.11.2014 № 158-Н),

розглянувши матеріали апеляційної скарги

комунального підприємства "Київський метрополітен"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015

у справі № 910/28752/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"ТРАНСПРОМГРУП"

до комунального підприємства "Київський метрополітен"

про стягнення 224227,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. у справі №910/28752/14 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" основний борг в сумі 194492,00 грн, пеню в сумі 18368,27 грн, інфляційні в сумі 11367,11 грн, 3 % річних в сумі 1943,84 грн. та 4662,47 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. у справі № 910/28752/14 в частині стягнення з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" пені, інфляційних втрат, 3% річних та витрат по сплаті судового збору та прийняти в цій частині нове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. апеляційну скаргу КП "Київський метрополітен" на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. прийнято до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін на 27.04.2015 р.

27.04.2015 р. представник позивача подав до Київського апеляційного господарського суду відзив від 27.04.2015 р. на апеляційну скаргу, в якому останній вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення 194492,00 грн основного боргу законним та обгрунтованим, проте зазначив, що розрахунок розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних здійснений господарським судом міста Києва на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до прийняття рішення у справі з порушенням та неправильним застосування норм матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.2015 р. надав пояснення, якими підтримав доводи, викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.04.2013 р. між ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" (далі - постачальник) та КП "Київський метрополітен" (далі - покупець) було укладено договір № 03-ІІІ-13 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця електроприводи стрілочні та ізоляцію стрілочної гарнітури за кодом ДК 016-2010 від 01.01.2010р. 30.20.4. "Частина залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їх частини;технічне устаткування для керування рухом" (далі - товар), а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, якості, кількості за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1 до договору) (п. 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3., 5.4. договору датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність покупця в місці поставки. Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання покупцем даного товару, що наступає після підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця у місці поставки.

У специфікації (Додаток № 1 до договору) сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару.

Відповідно до частини 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 470760,00 грн, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками обох підприємств видатковою накладною від 22.11.2013 № 22. У свою чергу, повноваження представника відповідача на отримання поставленого позивачем товару підтверджується відповідною належним чином оформленою довіреністю від 21.11.2013 № 106 на отримання матеріальних цінностей

Згідно з частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.2. та 4.3. договору визначено порядок здійснення оплати товару, а саме:

- покупець здійснює попередню оплату за договором у розмірі 30% від його вартості;

- остаточний розрахунок за товар (70 % від його вартості) здійснюється покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання товару від постачальника на підставі видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та податкової накладної.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було оплачено поставлений товар частково на загальну суму 276268,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 17.09.2013 № 268 на суму 90000,00 грн, від 18.10.2013 № 299 на суму 16500,00 грн, від 18.11.2013 № 340 на суму 34728,00 грн, від 18.06.2014 № 84 на суму 49040,00 грн.

18 серпня 2014 року між КП "Київський метрополітен" (сторона-1) та ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" (сторона-2) укладено угоду про розстрочення заборгованості (далі - угода).

Пунктом 1.1. угоди визначено, що сторона-1 визнає та підтверджує на дату укладення даної угоди заборгованість перед стороною-2 за поставлений товар (електроприлади стрілочні та ізоляція стрілочної гарнітури) згідно договору поставки від 11.04.2013 р. №03-Ш-13, в сумі 280 492,00 грн.

У відповідності до пункту 1.2 угоди сторона-2 надає розстрочку у погашенні заборгованості за договором, а сторона-1 зобов'язується сплатити її на умовах даної угоди.

Сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості, зазначеної в пункті 1.1. даної угоди буде здійснюватись стороною-1 в наступні строки та в наступних розмірах: до 31.08.2014 року - 86 000,00 грн., до 30.09.2014 року - 86 000,00 грн., до 31.10.2014 року - 86 000,00 грн., до 30.11.2014 року - 22 492,00 грн. (пункт 2.2. угоди).

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що в порушення умов зазначеної угоди та норм чинного законодавства, відповідачем здійснено лише часткову оплату поставленого товару згідно договору поставки від 11.04.2013 р. №03-Ш-13 на суму 86 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 08.09.2014 р. №173, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 194 492,00 грн.

Згідно Акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - листопад 2014 р., скріпленого підписами уповноважених представників сторін та печатками обох підприємств, станом на 30.11.2014 р. відповідачем визнано борг у сумі 194 492,00 грн. за договором від 11.04.2013 року №03-ІІІ-13.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 194 492,00 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу того, що всупереч умов договору, відповідачем було порушено свої зобов'язання за договором та угодою, що полягає в простроченні оплати поставленого товару, та щодо правомірності стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 194492,00 грн.

Щодо посилань апелянта на те, що між позивачем та відповідачем відбулась новація первісного зобов'язання з одночасним припиненням додаткових зобов'язань відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Колегія суддів зазначає, що новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання.

Характерним для новації є укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.

Тобто під новацією слід розуміти заміну сторонами зобов'язання щодо предмета і способу виконання.

Колегія суддів наголошує на тому, що умовами угоди про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 р. змінено лише умови та строки оплати грошових коштів за поставлений товар, а саме надано розстрочку у погашенні заборгованості, а не укладено нове зобов'язання, тому новації в розумінні частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України не відбулося.

Спір між сторонами виник внаслідок того, що відповідачем не було у повному обсязі виконано умови договору в частині сплати грошових коштів за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 194492,00 грн.

Наведені обставини призвели до звернення ТОВ «ТРАНСПРОМГРУП» до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 194492,00 грн, а також неустойки у вигляді пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Водночас, колегією суддів встановлено, що під час розгляду судом першої інстанції даної справи, ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" подані до місцевого господарського суду письмові пояснення щодо розрахунку нарахувань пені, штрафних санкцій та 3 % річних, які останній розцінив, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 19563,60 грн пені, інфляційних втрат в сумі 11367,11 грн та 3 % річних в сумі 1943,84 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено вище, відповідач порушив своє грошове зобов'язання за договором від 11.04.2013 № 03-ІІІ-13 та угодою від 18.08.2014, якою розстрочено суму заборгованості, при цьому доказів, які б спростували позовні вимоги позивача, відповідачем суду не надано, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 194492,00 грн. З наведеного вбачається, що рішення місцевого суду в цій частини є законним.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Як зазначалося вище, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних. Остання вимога була викладена у заяві від 16.02.2015, яку місцевий суд розцінив як зменшення позовних вимог.

Розглядаючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вимога про стягнення з відповідача 3 % річних позивачем у позові не заявлялася, а тому вона не може розцінюватися судом як збільшення позовних вимог, оскільки це фактично є зміною предмета позову. При цьому, позовна вимога про стягнення 3 % річних заявлена позивачем вже після початку розгляду судом даної справи по суті, а відтак, відповідно до положень ч. 4 ст. 22 ГПК України, вказана вимога не може прийматися судом до розгляду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відзначає, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1943,84 грн. Отже, рішення у вказаній частині підлягає скачуванню у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм господарського процесуального законодавства України.

Щодо решти позовних вимог колегія зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 та 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасні розрахунки за даним договором покупець сплачує позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення з нього пені в сумі 18368,27 грн, а також відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 УК України, шляхом стягнення з КП «Київський метрополітен» 11367,11 грн інфляційних нарахувань. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки вказаних позовних вимог, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/28752/14 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі №910/28752/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/28752/14 скасувати частково в частині стягнення з комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, код ЄДРПОУ 03328913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП" (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 37000619) трьох процентів річних в сумі 1943,84 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) грн 84 коп.

В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП" про стягнення на його користь з комунального підприємства "Київський метрополітен" трьох процентів річних в сумі 1943,84 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) грн 84 коп. відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/28752/14 залишити без змін.

4. Стягнути з комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, код ЄДРПОУ 03328913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП" (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 37000619) 4484,54 (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн 54 коп. судового збору за подання позову.

5. Стягнути з комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, код ЄДРПОУ 03328913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП" (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 37000619) 56,09 (п'ятдесят шість) грн 09 коп. витрат судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП" (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 37000619) надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1394,84 (одна тисяча триста дев'яносто чотири) грн 84 коп., яку перераховано платіжним дорученням від 26.02.2015 № 2026, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 910/28752/14.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Справу № 910/28752/14 повернути до господарського суду міста Києва.

9. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань