Постанова

від 17.02.2015 по справі 907/664/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 907/664/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Кузь В.Л.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Затишок» від 02.10.2014 р. (вх. № 01-05/4761/14, 01-05/4762/14 від 13.10.2014 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18 вересня 2014 року

у справі № 907/664/14 (суддя Йосипчук О.С.),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Київ,

До відповідача-1: Приватного підприємства "Затишок", с. Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області,

До відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна", с. Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області,

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород,

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання та стягнення судового збору.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-1: Калинич І.І. - п/к за довіреністю від 01.11.2014р.;

від позивача: Брегей І.С. - п/к за довіреністю № 10 від 28.11.2014 р.;

від відповідача-2: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

Права та обов'язки сторін, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Фіксація судового процесу технічними засобами, за спільним клопотанням представників не здійснювалася.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 13.10.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 907/664/14 Господарського суду Закарпатської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року Апелянту, за його клопотанням (п.2 прохальної частини апеляційної скарги) поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 18 вересня 2014 року у справі № 907/664/14, ухвалою суду від 15.10.2014 р. прийнято апеляційну скаргу ПП «Затишок» до провадження та розгляд скарги призначено на 12.11.2014 року, про що сторони та третя особа без самостійних вимог були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 148-151).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.12.2014 р., про що представники сторін, були належним чином повідомлені під розписку (а.с. 174), позивач та третя особа - рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 178/зворот).

Ухвалою суду від 10.12.2014 р. за заявою представника позивача продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 18.12.2014 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 191/зворот).

З підстав зазначених в розпорядженні голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 р. у склад колегії суддів для розгляду справи № 907/664/14 Господарського суду Закарпатської області замість судді Галушко Н.А. введено суддю Кузя В.Л.

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалах суду від 18.12.2014 р., від 21.01.2015 р., від 05.02.2015 р. розгляд справи, неодноразово, відкладався, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб визначений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а.с. 197/зворот, 198, 226, 230/зворот, 243/зворот, 244).

В судове засідання, 17.02.2015 р., представник апелянта/відповідача-1, прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх. № 01-04/6693/14 від 12.11.2014 р., вх. № 01-04/476/15 від 28.01.2015 р.), зокрема, Апелянт стверджує, що на момент подання позову права та законні інтереси Позивача не були порушені, оскільки стягнення за виконавчим провадженням з примусового виконання наказу господарського суду по справі № 14/39 в межах якого існувало обтяження було повністю ним виконано на суму 9 366 779,75 грн.

Скаржник зазначає, що наказ Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2011 р. по справі № 5008/796/2011 про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 2 997 600,91 грн. не пов'язаний із справою № 14/39, оскільки наказ у справі № 5008/796/2011 був виданий судом через 7 днів після накладення обтяження з виконання судового рішення по справі № 14/39, стверджує, що у липні 2014 р. виконавче провадження щодо стягнення з нього на користь позивача 9 366 779,75 грн. було повністю виконане, інших обтяжень на рухоме майно на момент подання позову не було і не має, тому рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. по справі № 907/664/14 слід скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання прибув, подав доповнення до відзиву (вх. № 01-04/1052/15 від 16.02.2015 р.), надав пояснення аналогічні викладеним у Відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/190/15 від 20.01.2015 р.) та доповненнях до відзиву (вх. № 01-04/655/15 від 02.02.2015 р., вх. № 01-04/1052/15 від 16.02.2015 р.), пояснив, що стягнення з Апелянта/відповідача-1 боргу проводиться за двома виконавчими провадженнями: 1) ВП № 29968225 від 21.11.2011 р. з примусового стягнення 9366779,75 грн. за наказом Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2011 р. у справі № 14/39 та 2) ВП № 30617928 від 11.01.2012 р. з примусового виконання наказу місцевого суду від 29.11.2011 р. у справі № 5008/796/2011 на загальну суму 2997600,91 грн., які, з 20.01.2012 р. органом виконання судових рішень об'єднано в одне Зведене виконавче провадження № 31443168 загальна заборгованість за яким складає 12364280,66 грн., що 21.11.2011 р. ДВС винесено Постанову № 29968225 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ПП «Затишок» в межах суми стягнення 9366679,75 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику: ПП «Затишок» в межах суми боргу. Позивач стверджує, що станом на дату створення Зведеного виконавчого провадження, 20.01.2012 р., як і на дату укладення спірного Договору купівлі-продажу 14.09.2012 р., Апелянт/відповідач-1 ні самостійно, ні через виконавчу службу, заборгованості не погашав ні повністю, ні частково. Стверджує, що за Зведеним ВП № 31443168 заборгованість ПП «Затишок» перед Банком, станом на 20.01.2012 р., та станом на 14.09.2012 р. складала 12364380, 66 грн. (9366779,75 грн. + 2997 600,91 грн.), що виконавчою службою, стягнення коштів, у т.ч. прийнято майна боржників у рахунок погашення боргу на суму 8074519,51 грн. за Зведеним ВП № 31443168 було проведено - 29.11.2012 р.; наступне стягнення коштів, у т.ч. отримані від реалізації майна боржника відбулося 26.12.2012 р. на суму 1 292 160,24 грн., виконавчого збору на суму 187242,98 грн., 35555,24 грн. - витрат на проведення виконавчих дій; 26.12.2012 р. було стягнуто кошти в сумі 393 026,63 грн. та 13.02.2014 р., за наслідками реалізації арештованого майна боржника, стягнуто 64038,61 грн., що складає 10663862,48 грн. (в т.ч. 35000,00 грн. авансування витрат виконавчого провадження), що на даний час заборгованість Відповідача-1 перед Банком за Зведеним ВП № 31443168 не погашена, виконавче провадження триває, постанова про закінчення виконавчого провадження - не виносилась. Просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2, повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи (а.с. 150), представник ТзОВ «Фортуна» адвокат Глагола В.С. приймав участь у судовому засіданні, яке відбулося 12.11.2014 р., був під розписку повідомлений про дату, на яку відкладено розгляд справи (а.с. 174), однак в судове засідання, яке відбулося 10.12.2014 р. - не прибув, про причини неприбуття - не повідомив. 22 грудня 2014 р. ТзОВ «Фортуна» по-пошті (а.с. 203) повідомлено Львівський апеляційний господарський суд про скасування з 22 грудня 2014 р. довіреності виданої Симонову О.І. (а.с. 199, 200). Про наступні відкладення розгляду даної справи, відповідач-2 повідомлявся згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 191/зворот, 197/зворот, 230/зворот, 243/зворот).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи (а.с. 149), про відкладення розгляду даної справи, третя особа повідомлялась згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 191/зворот, 197/зворот, 230/зворот, 243/зворот), на адресу Львівського апеляційного господарського суду надіслав Відзив від 14.11.2014 р. за № 2741/4-88 (а.с. 179), у відзиві зазначив, що відповідач-1, на час проведення державною виконавчою службою виконавчих дій з виконання наказів суду № 14/39 від 28.10.2011 р. та № 5008/796/2011 від 29.11.2011 р., не мав законного права 14.09.2012 р. відчужувати майно за Договором купівлі-продажу, з урахуванням існуючої заборони з 21.11.2011 р. на відчуження будь-якого майна боржника та накладення арешту на все майно боржника в межах суми боргу, вважає рішення місцевого суду законним, апеляційну скаргу - безпідставною.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги у справі № 907/664/14, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, розгляд справи, неодноразово, відкладався з підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду, про що сторін та третю особу було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, відповідач-2 та третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, повторно, повноважних представників в судове засідання, не направили.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників відповідача-2 та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 05.02.2015 р. участь повноважних представників сторін та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 242-243).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні. Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція). Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 907/664/14 від 05.02.2015 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а. с. 243/зворот).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/664/14.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

18.09.2014 р. Господарський суд Закарпатської області постановив рішення у справі № 907/664/14 (суддя О.С.Йосипчук), яким позов задоволено. Договір купівлі-продажу обладнання: лінії електропередач ПЛ 10 кВТ протяжністю 5,6 км та трансформаторної підстанції КГПГС - 2*1000кВа , укладений 14.09.2012 р. між ПП "Затишок", як продавцем, та ТзОВ "Фортуна", як покупцем, визнано недійсним. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" повернути Приватному підприємству "Затишок" лінію електропередач ПЛ 10 кВТ протяжністю 5,6 км та трансформаторну підстанцію КГПГС - 2*1000 кВа, що відчужено за Договором купівлі-продажу від 14.09.2012 р. та розподілено судові витрати (а.с. 134-135, 136-139).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Апелянт/відповідач-1 (Приватне підприємство «Затишок») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 01-05/4761/14, 01-05/4762/14 від 13.10.2014 р.), просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. по справі № 907/664/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю (а. с. 152-158) .

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки спірне рішення на думку апелянта прийнято без повного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого прийняття рішення.

Скаржник в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, покликається, в основному, на те, що станом на дату подачі Позивачем позову до господарського суду законні інтереси позивача не були порушені, оскільки згідно стягнення за виконавчим провадженням з примусового виконання наказу господарського суду по справі № 14/39 в межах якого існувало обтяження було повністю виконано на суму 9366779,75 грн., що згідно висновків, викладених у звіті, який складено суб'єктом оціночної діяльності експертом, ринкова вартість майна, що належить ПП «Затишок» складає 12305350,72 грн., що на три млн. грн. більше від суми боргу, а так як торги не відбулися, Банк залишив за собою непродане майно в рахунок погашення заборгованості за ціною реалізації вищевказаного майна з повторних торгів на суму 12305350,72 грн. При цьому, Апелянт стверджує, що ще в грудні 2012 року Позивач по справі в рахунок погашення боргу за кредитним договором отримав майна та грошових коштів, які майже на 1/3 перевищують суму боргу.

Апелянт/відповідач-1 в апеляційній скарзі зазначає, що на момент написання Позивачем позовної заяви, ПП «Затишок» повністю виконав всі боргові зобов'язання перед Позивачем, і тому у Позивача відсутній правовий інтерес щодо оспорюваного ним правочину.

Скаржник, зокрема, стверджує, що майно: лінія електропередач ПЛ 10 кВТ протяжністю 5,6 км та трансформаторна підстанція КГПГС - 2*1000 кВа, яке було відчужено за Договором купівлі-продажу від 14.09.2012 р. не було обтяжене, описане, арештоване, оцінене, і що до нього не було встановлено обмежень права користування (відчуження) у будь-який спосіб, тому вважає, що ТзОВ «Фортуна» є добросовісним набувачем цього майна.

У додаткових поясненнях від 26.01.2015 р. Апелянт покликається на те, що наказ господарського суду від 29.11.2011 р. у справі № 5008/796/2011 щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 2 997600,91 грн. не пов'язаний із справою № 14/39, оскільки сам наказ у справі № 5008/796/2011 був виданий через 7 днів після накладення обтяження з виконання судового рішення по справі № 14/39, стверджує, що у липні 2014 р. виконавче провадження на суму 9366779,75 грн. було повністю виконане, інших обтяжень на рухоме майно на момент подання позову не було і не має, тому просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. по справі № 907/664/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Колегією суддів встановлено, що Апелянт/відповідач-1: Приватне підприємство «Затишок» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31981086, місцезнаходження юридичної особи: 90011, Закарпатська область, Міжгірський район, с. Пилипець, 343.

Позивач (Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» (скорочене найменування: ПАТ «ВіЕйБі Банк» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19017842, місцезнаходження юридичної особи: 04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, буд. 27 «Т», на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк», код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, буд. 27 «т», м. Київ, 04119, Україна. На підставі наказу Тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк» № 3-п від 24.11.2014 р. та відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону україни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з 24.11.2014 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. набула всіх повноважень органів управління (загальних зборів, спостережної ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) ПАТ «ВіЕйБі Банк» (а.с. 218 219-220, 221, 222-224).

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32975932, місцезнаходження юридичної особи: 90011, Закарпатська область, Міжгірський райрн, село Пилипець, 343, є платником податку на прибуток.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області є органом виконання судових рішень, юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34888449, місцезнаходження: пл. Ш.Петефі, 14, м. Ужгород, Закарпатської області, 88008.

Позивач, 04.07.2014 р. (а.с. 44) надіслав до Господарського суду Закарпатської області позовну заяву з додатками, яка поступила на адресу суду 07.07.2014 р. за вх. № 02.5.1-17/703/14 (а.с. 6) з вимогою визнати недійсним Договір купівлі-продажу обладнання: лінії електропередач ПЛ 10 кВт протяжністю 5,6 км. та трансформаторної підстанції КГПГС-2*1000 кВа № 507908, укладеного 14.09.2012 року між Приватним підприємством "Затишок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна", з моменту його укладення та стягнути з відповідача-1 судовий збір.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.11.2010 р. у справі № 14/39 задоволено вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (Позивач - у даній справі) та стягнуто із ПП "Затишок" (Відповідач-1 - у даній справі) борг на загальну суму 9 366 679,75 грн.

У зв'язку із набранням означеним рішенням суду законної сили, Господарським судом Закарпатської області 28 жовтня 2011 року видано наказ на примусове стягнення боргу (а.с. 17), який у свою чергу, став підставою для Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області, 22.11.2011 року виконавчого провадження (далі за текстом - ВП) № 29968225, де позивач - стягувач, а відповідач-1 - боржник (а.с. 19).

22.11.2011 р. постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області ВП № 29968225: 1) накладено арешт на все майно, що належить боржнику: Приватному підприємству «Затишок» адреса: Міжгірський район, с. Пилипець, 343, код ЄДРПОУ 31981086, у межах суми звернення стягнення 9366679,75 грн. та 2) заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику : Приватне підприємство «Затишок» лише в межах суми боргу. Арешт накласти з моменту надходження постанови (а.с. 21-22).

Відповідно до «Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень та встановлення розмірів оплати за його експлуатацію» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 24.02.2006 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2006 р. за № 171/12045 (із змінами і доповненнями), в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, у якому міститься детальна інформація про виконавчі дії за ВП № 29968225 від 21.11.2011 р., ВП № 30617928, які 20.01.2012 р. об'єднано у Зведене виконавче провадження № 31443168 (а.с. 32- 35, 36-38).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень «Інформація про виконавче провадження» заборгованість ПП «Затишок» (Апелянта/відповідача-1) перед Банком станом на 22.11.2011 р. з примусового виконання судового рішення по справі № 14/39 складала 9 366 679,75 грн., постановою від 22.11.2011 р. накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення та оголошено заборону на відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

11.01.2012 р. на виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2011 р. № 5008/796/2011 було відкрито виконавче провадження № 30617928 про стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача боргу на загальну суму 2 997 600,61 грн.

11.01.2012 р. Підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 30617928 до зведеного виконавчого провадження, та 20.01.2012 р. створено Зведене виконавче провадження № 31443168, яке складається з: ВП № 29968225 з примусового виконання судового рішення по справі № 14/39, сума боргу 9 366 679,75 грн. та ВП № 30617928 з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 29.11.2011 р. у справі № 5008/796/2011, сума боргу 2 997 600,61 грн.

Зведене виконавче провадження № 31443168 створено: 20.01.2012 р ., згідно якого, залишилося незмінним з 21.11.2011 р. положення про накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони на відчуження майна боржника в межах суми 9366679,75 грн.

Станом на 20.01.2012 р. (дата створення Зведеного ВП № 31443168) Відповідач-1/апелянт будь-яких коштів на погашення боргу не сплачував, на спеціальний рахунок відкритий ВДВС - не вносив, заборгованість не була погашена ні повністю, ні частково.

12.12.2011 р. виконавчою службою призначено експерта/спеціаліста для визначення вартості арештованого майна. 26.12.2011 р. ВДВС прийнято постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 28.02.2012 р. за Зведеним ВП № 31443168 призначено експерта/спеціаліста для визначення вартості арештованого майна, визначеного у постанові.

29.11.2012 р . виконавчою службою за Зведеним виконавчим провадженням стягнуто кошти згідно ВД, у т.ч. прийнято майна боржників у рахунок погашення боргу 8 074 519,51 грн.; 26.12.2012 р . - стягнуто кошти згідно ВД, у т.ч. отримані від реалізації майна боржника на суму 1 292 160,24 грн. Результат виконавчого провадження: кошти, стягнуті згідно ВД: 9 366 679, 75 грн. у т.ч. прийнято майна боржників у рахунок погашення боргу: 8074519,51 грн., у т.ч. отримані від реалізації майна боржника: 1 292 160,24 грн.; виконавчий збір: 187242,98 грн., витрати на проведення виконавчих дій: 35555,24 грн.

Крім того, 26.12.2012 р., в процесі проведення виконавчих дій державним виконавцем стягнуто кошти згідно ВД, у т.ч. отримані від реалізації майна боржника в розмірі 393 026,63 грн.

Згідно листа ДПС України від 28.01.2013 р., виконавчою службою 01.02.2013 р. загальною постановою з затвердженням накладено арешт на відкриті рахунки боржника в банківських установах (реквізити зазначені в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень) на суму 2 630 310,28 грн.

01.02.2013 р., 25.02.2014 р. виконавчою службою призначено експерта/спеціаліста для оцінки майна боржника.

13.02.2014 р . за Зведеним виконавчим провадженням № 31443168 виконавчою службою стягнуто кошти згідно ВД, у т.ч. отримані від реалізації майна боржника на суму 64 038,61 грн. Станом на 13.02.2014 р. за результатами виконавчого провадження стягнуто кошти, згідно ВД: 457 065,24 грн., у т.ч. отримані від реалізації майна боржника в розмірі 457 065,24 грн., виконавчий збір: 7115,40 грн., витрати за проведення виконавчих дій: 364,20 грн.

Виходячи з аналізу виконавчих дій на виконання вищенаведених рішень господарського суду, які набрали законної сили, станом на дату постановлення судового рішення у даній справі (18.09.2014 р.) за Зведеним виконавчим провадженням № 31443168 у відповідача-1/апелянта перед Банком наявний борг на суму 1 700 418,18 грн. (12 364 280,66 грн. - 10 663 862,48 грн. (в т.ч. 35 000,00 грн. авансування витрат виконавчого провадження), при цьому колегією суду не враховувалися суми виконавчого збору, які належать до стягнення за вчинення певних виконавчих дій.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи Зведене виконавче провадження № 31443168 не закрите, така постанова органами виконання судових рішень не виносилася, перебуває на стадії виконання.

Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 44514714 від 20.06.2014 р. (а.с. 23-24), запис (3) про публічне обтяження: арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт всього майна в межах суми стягнення 9366679,75 грн. та оголошення на заборону на його відчуження внесено: 22.11.2011 р. об 12:27:17 за № 11870479. Про арешт майна відповідача-1 на заборону на його відчуження ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (Позивач-у справі) та ПП "Затишок" (Відповідач-1 - у справі) були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Станом на момент постановлення рішення у даній справі, постанови органу виконання судових рішень сторонами, в т.ч. відповідачем-1/апелянтом не оскаржувалися в установленому законом порядку, такі докази в матеріалах справи - відсутні.

Наведеним вище підтверджується наявність правового інтересу у позивача щодо оспореного ним правочину, позаяк невмотивоване/некомпенсаційне зменшення активів боржника, яким є відповідач-1, позбавляє його можливості отримати належні йому грошові кошти у виконавчому провадженні.

Таким чином, з моменту винесення Постанови 22.11.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 29968225) в межах суми боргу, ПП "Затишок" є обмеженим у спроможності вільно розпоряджатись будь-яким своїм власним майном, відповідно до приписів ст.ст. 11, 57 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 7, 9, 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Власне цим і спростовуються заперечення відповідача-1.

Зазначені вище обставини існували на дату укладення між ПП «Затишок» (Продавець) та ТзОВ Фортуна» (Покупець) спірного Договору купівлі-продажу, 14 вересня 2012 р., обладнання: лінії електропередач ПЛ. 10 кВт протяжністю 5,6 км. та трансформаторної підстанції КГПГС - 2*1000 кВа № 507908 на суму 636000,00 грн. (а.с. 25-27).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, на дату укладення спірного правочину (14.09.2012 р.) Апелянт/відповідач-1 мав перед Банком непогашену заборгованість за Зведеним виконавчим провадженням № 31443168, яке створено 20.01.2012 р., у розмірі 12 364 380,66 грн., що не була погашена.

Місцевим господарським судом встановлено, що 14 вересня 2012 року, між Приватним підприємством «Затишок» (відповідач-1 - у справі, Продавець - за Договором купівлі-продажу) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна» (відповідач-2 - у справі, Покупець - за Договором купівлі-продажу) було укладено Договір купівлі-продажу обладнання: лінії електропередач ПЛ 10 кВТ протяжністю 5,6 км за ціною 318000,00 грн. та Трансформаторну підстанції КГПГС - 2*1000 кВа № 507908 за ціною 318000,00 грн., загальною вартістю 636 000,00 грн. (а.с. 25-27).

Актом прийому-передачі від 14.09.2012р. сторони спірного Договору підтвердили факт передачі Продавцем (ПП «Затишок») Покупцю (ТзОВ «Фортуна») предмета продажу, обладнання: Лінії електропередач ПЛ 10 кВТ протяжністю 5,6 км за ціною 318000,00 грн. та Трансформаторної підстанції КГПГС - 2*1000 кВа № 507908 за ціною 318000,00 грн., загальною вартістю 636 000,00 грн. (а.с. 28).

У п. 1.4. Договору купівлі-продажу, сторони передбачили оплату за згодою сторін, яка може вноситися в натуральній або змішаній формі товарами, продуктами, послугами, а у п. 5.1. оспорюваного Договору визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість, відшкодувати Продавцю усі витрати пов'язані із збереженням Товару після його оплати до отримання (п. 5.2. Договору).

Пунктом 6.2. оспорюваного Договору визначено, що вартість предмета продажу сплачується шляхом перерахування коштів та поточний рахунок, або за згодою сторін надаються послуги. Оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження всіх відповідних коштів на поточний рахунок Продавця в повному обсязі, або надання послуг в повному обсязі (п. 6.3. Договору). При цьому, зі змісту наведених вище пунктів Договору вбачається, що сторони Договору не обумовили ні власника рахунку, на який повинні поступити платежі за придбання обладнання, яке є предметом цього Договору, ні строку виконання грошового зобов'язання, а альтернативне зобов'язання: - надати послуги в якості плати - носить ознаки умовного, такого, що ймовірно припиняє зобов'язання грошове і не конкретизовує інше.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Слід зазначити, що договір купівлі-продажу є: оплатним - при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення сторонами угоди за всіма істотними умовами. Основною і визначальною ознакою договору є перехід майна у власність покупця. Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні.

Договором купівлі-продажу обладнання від 14.09.2012 р. у п.1.1. сторони передбачили, що Продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупця наступне обладнання: Лінію електропередач ПЛ 10 кВТ протяжністю 5,6 км за ціною 318000,00 грн. та Трансформаторну підстанції КГПГС - 2*1000 кВа № 507908 за ціною 318000,00 грн., загальною вартістю 636 000,00 грн.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про оплату покупцем продавцю вартості відчужуваного майна (обладнання, яке визначено у п. 1.1.Договору) у грошовому вираженні.

Місцевим господарським судом в процесі розгляду даної справи не здобуто, сторонами, в т.ч. Апелянтом/відповідачем-1 не надано доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, про проведення розрахунку Відповідачем-2 у грошовому вираженні за куплене ним у ПП «Затишок» обладнання.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на дату укладення Договору купівлі-продажу (14.09.2012 р.), з 22.11.2011 р. діяла заборона здійснювати відчуження будь-якого, належного боржнику: Приватному підприємству «Затишок» майна, а також було накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми боргу (а.с. 21-22).

Покликання Апелянта/відповідача-1 у додаткових письмових поясненнях від 10.11.2014 р., що між ПП «Затишок» та ТзОВ «Фортуна» існували договірні відносини за іншим Договором № 3/09 від 15.01.2009 р., за яким сторони погодили умови купівлі-продажу обладнання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки Договір № 3/09 від 15.01.2009 р. в матеріалах справи відсутній, як доказ відповідачами-1 та 2 суду не подавалися, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не оцінювався. Апелянтом/відповідачем-1 не надано суду жодних доказів, які б підтверджували також факт зарахування між ПП «Затишок» та ТзОВ «Фортуна» зустрічних однорідних вимог. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Оцінивши та дослідивши умови Договору купівлі-продажу від 14.09.2012 р., колегією суддів встановлено, що ні преамбула цього Договору, ні його пункти не містять жодних посилань на Договір № 3/09 від 15.01.2009 р. та/або зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання факту вчинення відповідачем-2 оплати за придбане у відповідача-1 майно у розмірі, встановленому п.1.2. Договору купівлі-продажу від 14.09.2012 р.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1, у період дії заборони на відчуження власних активів, був позбавлений можливості вільно здійснити продаж обладнання: лінії електропередач ПЛ 10 кВт протяжністю 5,6 км та трансформаторної підстанції КГПГС - 2*1000 кВа № 507908 за Договором купівлі-продажу від 14.09.2012 р.

За таких обставин, вступаючи у правовідносини купівлі-продажу із відповідачем-2, відповідачем-1 було допущено порушення ч.1 ст. 207 ГК України та ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у сукупності, з огляду на що слід визнати наявність правових підстав для застосування у спірній ситуації ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України, з усіма наслідками, передбаченими ст.ст. 216, 236 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Місцевим господарським судом встановлено, що продаж майна, яке є предметом спірного договору, здійснено ПП «Затишок» у період дії заборони на відчуження власних активів Відповідача-1 по справі, допущено порушення ч.1 ст. 207 ГК України та ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що в силу ст. 215 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства та відсутності у продавця необхідного обсягу цивільної дієздатності, в силу накладення арешту на все майно, що належить боржникові та оголошення заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржникові: Приватному підприємству «Затишок» в межах суми боргу.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 Цивільного кодексу України, якою зокрема, передбачено, що у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з даної норми матеріального права, позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк», дослідивши подані сторонами та зібрані місцевим судом докази в їх сукупності, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. у справі № 907/664/14.

З огляду на наявність публічного обтяження майна, факт поінформування державним виконавцем про обтяження активів Відповідача-1 та обставини справи, місцевий суд прийшов до правомірного висновку, про безпідставність заперечень Відповідача-2, що ґрунтуються на ст. 388 ЦК України, які викладено у запереченні на позов (а.с. 79).

Є необґрунтованими твердження Апелянта/відповідач-1 в апеляційній скарзі, що «на момент написання Позивачем позовної заяви», ПП «Затишок» повністю виконав всі боргові зобов'язання перед Позивачем, і тому у Позивача відсутній правовий інтерес щодо оспореного ним правочину, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище у цій постанові, Апелянт/відповідач-1, на час укладення спірного Договору купівлі-продажу (14.09.2012 р.), при існуванні з 22.11.2011 р. заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, мав непогашену заборгованість перед Банком за Зведеним ВП № 31443168 у розмірі 12 364 380,66 грн., яка на момент укладення спірного правочину, погашеною не була.

Боргові зобов'язання Апелянтом/відповідачем-1 не погашено перед Банком в повному обсязі на даний час, виконавче провадження продовжує тривати.

Є безпідставними посилання Апелянта на те, що майно, яке було відчужено за Договором купівлі-продажу від 14.09.2012 р. не було обтяжене, описане, арештоване, оцінене, і що до нього не було встановлено обмежень права користування (відчуження) у будь-який спосіб з огляду на наявність публічного обтяження майна, факт поінформування державним виконавцем про обтяження активів відповідача-1, що підтверджується матеріалами справи.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження Апелянта у додаткових поясненнях від 26.01.2015 р., що наказ господарського суду від 29.11.2011 р. у справі № 5008/796/2011 щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача 2 997600,91 грн. не пов'язаний із справою № 14/39, так як сам наказ у справі № 5008/796/2011 виданий через 7 днів після накладення обтяження з виконання судового рішення по справі № 14/39, оскільки зазначені твердження спростовуються матеріалами даної справи.

Колегією суддів звернуто увагу також на невірне трактування Апелянтом/відповідачем-1 поняття «арешт майна» та «проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту». Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону чинній на момент відкриття виконавчого провадження від 22.11.2011 р. № 29968225 - 08.07.2011р. № 3674-УІ), на момент відкриття (11.01.2012 р.) виконавчого провадження № 30617928 (у редакції Закону від 22.12.2011 р. № 4277-УІ (ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» - залишилась незмінною) та 20.01.2012 р. зведеного виконавчого провадження № 31443168 (у редакції Закону від 22.12.2011 р. № 4277-УІ (ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» - залишилась незмінною) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, частина 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» розмежовує винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Тобто це є окремі способи (шляхи) арешту майна боржника, що можуть накладатись державним виконавцем для забезпечення реального виконання судового рішення.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, в ході виконавчого провадження № 29968225 державним виконавцем в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» 22.11.2011 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, згідно якої постановлено накласти арешт на все майно, що належить боржникові Приватному підприємству «Затишок» в межах суми звернення стягнення 9 366 679,75 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна боржника, в межах цієї суми.

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 р. № 74/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.99 р. за № 865/4158, у редакції чинній на момент відкриття ВП № 29968225 від 22.11.2011 р., винесення постанови про арешт майна боржника, заборони на його відчуження від 22.11.2011 р., відкриття виконавчого провадження № 30617928 від 11.01.2012 р., та створення зведеного виконавчого провадження № 31443168 від 20.01.2012 р., розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. В матеріалах справи є наявними докази про винесення державним виконавцем відповідних постанов, їх надсилання ( в т.ч. надання під розписку (а.с. 70) сторонам за виконавчим провадженням, органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження та до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с. 18, 20, 21-22, 32-35, 36-38, 70 - 73, 74 та 74/зворот).

З 02.04.2012 р. набула чинності Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., зареєстрована в МЮУ 02.04.2012 р. за № 489/20802, якою визнано такою, що втратила чинність Інструкція про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮУ від 15.12.99 р. № 74/5). Пунктом 4.1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 07.12.2011 р. державним виконавцем в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, проведено опис майна боржника, що оформлено Актом опису й арешту майна (а.с. 88-91). Як зазначено у вказаному Акті, на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним: відчужувати будь-яким способом.

Такі виконавчі дії, як арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (з 21.11.2011 р.) та проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (07.12.2011 р.), є окремими діями і не замінюють одна одну.

З огляду на вищенаведене, покликання Апелянта на те, що проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту є конкретизацією арешту майна боржника накладеного згідно постанови державного виконавця від 22.11.2011 року.

Акт опису та арешту майна від 07.12.2011 року жодним чином не замінює та не скасовує постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.11.2011 року.

У додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги, Відповідач-1/апелянт посилається на ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» акцентуючи увагу суду на тому, що у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяжень. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Зазначене твердження Апелянта «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження поділяються на публічні і приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

Норма ст. 7 вищезгаданого Закону, на яку покликається Апелянт, визначає вимоги до опису предмета обтяження, що виникає на підставі або у зв'язку з право чином, а не на підставі рішення уповноважених органів у випадках встановлених законом.

У нашому випадку обтяження рухомого майна ПП «Затишок» виникло на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а не правочину та є публічним обтяженням.

Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення від 22.11.2011 р. ВП № 29968225 не була оскаржена Апелянтом/відповідачем-1. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин під час дії публічного обтяження майна відповідачі - 1 та 2 були позбавлені права укладати спірний Договір купівлі-продажу від 14.09.2012 р., оскільки згода обтяжувача на укладення цього Договору купівлі-продажу чи інші підстави можливості відчуження майна юридичною особою: ПП «Затишок» належного йому майна, на дату укладення спірного правочину, були відсутні.

Інші твердження Апелянта/відповідача-1 викладені в апеляційній скарзі колегією суду до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта/відповідача-1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 р. у справі № 907/664/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2014 року у справі № 907/664/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача-1.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.

17.02.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 19.02.2015 р.