Постанова

від 16.02.2015 по справі 910/22412/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа№ 910/22412/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання ,,Південно - Західна залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014р.

у справі № 910/22412/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДАР-КО"

до Державного територіально-галузевого об'єднання ,,Південно - Західна залізниця"

про стягнення 1 636 404,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ДАР-КО" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання ,,Південно - західна залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 1 636 404,67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2014р. у справі № 910/22412/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 568 242,59 грн. основної заборгованості, 58 388,80 грн. інфляційних втрат, 9 773,28 грн. 3 % річних та 32 728,10 грн. судових витрат.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014р. у справі № 910/22412/14 скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що у зв'язку зі складною фінансово - економічною ситуацією, яка склалася в Україні, Південно - Західна залізниця на даний час обмежена у здійсненні будь - яких фінансово - господарських платежів, в тому числі за взятими зобов'язаннями, та вказує на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги п. 3 ст. 83 ГПК України, а саме, не зменшено розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 02.02.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. розгляд скарги у справі № 910/22412/14 відкладено на 16.02.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України. Даною ухвалою суд зобов'язав сторони подати заздалегідь до початку наступного судового засідання належним чином засвідчені докази повноважень начальника відокремленого підрозділу територіально - галузевого об'єднання ,,Південно - Західна залізниця" Жмеринське будівельно - монтажне управління № 3 на підписання від імені юридичної особи договору купівлі - продажу №ПЗ/БМЕС-1172/НЮ від 27.01.2011р. та інших документів (актів, протоколів, тощо).

В судовому засіданні 16.02.2015р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти наведених доводів. Крім того, представником позивача усно заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог, а саме, в частині розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів відхилила заявлене клопотання, з огляду на його невідповідність вимогам ст. 22 ГПК України.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Трансбуд-2" (далі - продавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням ,,Південно-західна залізниця" (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № ПЗ/БМЕС-1172/НЮ (а.с. 46-48).

Відповідно до п.2.1 договору на умовах визначених в договорі продавець передає, а покупець приймає майнові права на приміщення в житловому будинку за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Чорний Острів, вул. Глібова, 25А, а саме: квартири № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 загальною площею 663,5 кв.м.

Згідно з п. 2.4 договору перелік видів робіт, що виконані в приміщенні, приведені в додатку № 2 до договору. Попередній план (за проектом) приміщення додається до договору як додаток № 1.

Відповідно до п. 3.9 договору продавець дає гарантію на роботи, що виконані при будівництві будинку , загальнобудівельні і оздоблювальні роботи на термін і з умовами, передбаченими державними будівельними нормами України.

Вартість майнових прав на приміщення на дату укладання даного договору, за умови здійснення платежу у розмірі 100% складає 3 151 625,00 грн. у т.ч. ПДВ - 525 270,83 грн. (п. 4.1).

Пунктом 4.3 договору передбачено внесення грошових коштів, зазначених в п. 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточних рахунок продавця на протязі 366 днів з моменту підписання даного договору.

Сторони погодили, що оплата може здійснюватись як безпосередньо покупцем так і третьою особою (ст. 528 ЦК України) за умови письмового повідомлення покупцем продавця (п. 4.5).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що зміни і доповнення до цього договору або будь-які угоди, пов'язані з цим договором, не будуть відповідати дійсності до тих пір, поки вони не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані сторонами.

04.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Трансбуд-2" (далі - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ДАР-КО" (далі - цесіонарій, позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач став кредитором відповідача за договорами купівлі-продажу від 31.01.2011р. дев'яти квартир, розташованих за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Чорний Острів, вул. Глібова, 25а між цедентом та ДТГО ,,Південно-Західна залізниця".

За змістом п. 2 договору до цесіонарія переходить право вимагати (замість цедента) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: оплату заборгованості за придбані квартири на суму 1 800 000,00 грн.

До цесіонарія переходить право вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3).

Моментом переходу права вимоги цедента за договором, визначеним у п. 1 договору до цесіонарія є набрання чинності договору (п. 4).

Положеннями п. 5 договору визначено, що, за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує цеденту наступну винагороду: 1 800 00,00 грн.

Порядок розрахунків за договором сторони узгодили в п. 6 договору, відповідно до якого:

6.1 Строк оплати складає десять місяців з моменту набрання чинності договору.

6.2 Розрахунок за відступлення права вимоги можливий у вексельній формі.

На виконання умов договору, 05.03.2013р. ТОВ ,,ДАР-КО" передало ТОВ ,,Трансбуд-2" емітований ним простий вексель, номіналом 1 800 000,00 грн.

Відповідно до п. 9 даного договору ТОВ ,,Трансбуд-2" взяло на себе зобов'язання письмово повідомити Державне територіально-галузеве об'єднання ,,Південно-західна залізниця" про відступлення права вимоги.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 11 договору).

Між ТОВ ,,ДАР-КО" та Відокремленим підрозділом ДТГО ,,ПЗЗ" БМЕУ-3 підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2013р., відповідно до якого заборгованість Відокремленого підрозділу ДТГО ,,ПЗЗ" БМЕУ-3 перед ТОВ ,,ДАР-КО" становить 1 800 0000,00 грн.

В рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем, сторонами було підписано два протоколи про залік взаємних вимог, а саме: протокол на суму 133 319,53 грн. (а.с. 65) та протокол на суму 98 437,88 грн. (а.с.66), а саме, 23.12.2013р. між ТОВ ,,ДАР-КО" та ДТГО ,,Південно-Західна залізниця" підписано протокол про залік взаємних вимог на суму 133 319,53 грн. від 23.12.2013р. відповідно до якого сторони погодили, що ТОВ „ДАР-КО" погашає заборгованість перед ДТГО ,,Південно-Західна залізниця", а саме Старокостянтинівською колійною машинною станцією на суму 133 319,53 грн., що виникла по Договору N ПЗ/КМС-136384/НЮ від 08.07.13р. В свою чергу, ДТГО ,,Південно-Західна залізниця", а саме Жмеринське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 3 погашає заборгованість перед ТОВ ,,ДАР-КО" на суму 133 319,53 грн., що виникла по договору від 04.06.2012р. з ТОВ ,,Трансбуд- 2" про відступ права вимоги на оплату заборгованості по договору купівлі-продажу квартир від 27.01.2011р. № ПЗ БМЕС - 1172/НЮ, та актом звірки від 13.12.2013р.

Також між ТОВ ,,ДАР-КО" та ДТГО ,,Південно-Західна залізниця" було підписано протокол про залік взаємних вимог на суму 98 437,88 грн. відповідно до якого сторони погодили, що ТОВ ,,ДАР-КО" погашає заборгованість перед ДТГО ,,Південно-Західна залізниця", а саме Київським заводом залізобетонних конструкцій на суму 98 437,88 грн., що виникла по Договору поставки N ПЗ/ЗЗБК-135354/НЮ від 25.06.13р. та актом звірки від 17.12.2013р. В свою чергу, ДТГО ,,Південно-Західна залізниця", а саме Жмеринське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 3 погашає заборгованість перед ТОВ ,,ДАР-КО" на суму 98 437,88 грн., що виникла по договору від 04.06.2012р. з ТОВ ,,Трансбуд-2" про відступ права вимоги на оплату заборгованості по договору купівлі-продажу квартир від 27.01.2011р. № ПЗ БМЕС - 1172/НЮ та актом звірки від 01.12.2013р.

Після проведення заліків зустрічних однорідних вимог між ТОВ ,,ДАР-КО" та Відокремленим підрозділом ДТГО ,,ПЗЗ" БМЕУ-3 було підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2014р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 568 242,59 грн. (а.с. 11).

Позивач листом № 14 від 17.07.2014р. звернувся до відповідача з претензією на суму 1 568 242,59 грн., яку останній отримав 24.07.2014р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14). Відповіді на дану претензію, як і доказів сплати заявленої суми матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору про відступлення права вимоги в частині оплати 1 568 242,59 грн., які він просить стягнути з останнього. Також позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 58 388,80 грн. та 3% річних в розмірі 9 773,28 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що первісний кредитор мав би письмово погодити з ДТГО ,,Південно-західна залізниця" угоду про заміну кредитора, скріпивши її підписами та печаткою сторін. Так, відповідач вказує, що згідно п.11.1 договору купівлі - продажу, будь-які угоди пов'язані з цим договором в томі числі договір відступлення права вимоги на оплату заборгованості укладений самостійно ТОВ ,,Трансбуд-2" з ТОВ ,,ДАР-КО" на даний час не відповідають дійсності. З огляду на нехтування дотримання форми договору цесії, заміна кредитора буде вважатись такою, що юридично не відбулася.

20.06.2013р. відповідач направив позивачу претензію, в якій вимагав усунути недоліки в будинку по вул. Глібова, 25А, смт. Чорний острів, Хмельницького району, Хмельницької області, а саме:

- вентиляційні канали не відповідають проектній документації

- лінолеумне покриття виконане з порушенням технології його монтажу (складається з кусків, відсутні плінтуса)

- відсутні плінтуси

- відсутні змішувачі умивальників, мийок, фурнітура, 4 умивальники.

- благоустрій території

- не встановлені ванни, умивальники, мийки

- ремонт сходинкової клітки (шпаклівка та фарбування)

- відсутні одне двірне полотно, лиштва на всіх дверних коробках, ручки защіпки, застіклення дверних полотен, вентиляційні решітки.

У відповідь на зазначену претензію позивач повідомив, що не погоджується із претензійними вимогами. Також позивач зазначив, що звернувся до ТОВ ,,Трансбуд-2" за роз'ясненнями і отримав відповідь, що недоліки окрім благоустрою території та ремонту сходинкової клітки будуть усунуті до 30 вересня 2013р.

Однак, як вказує відповідач, основний недолік (вентиляційні канали не відповідають проектній документації) не усунутий, що перешкоджає належному використанню квартир за призначенням.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

Як зазначено вище, 04.06.2012р. між ТОВ ,,Трансбуд-2" та ТОВ ,,ДАР-КО" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач став кредитором відповідача за договорами купівлі-продажу від 31.01.2011р. дев'яти квартир, розташованих за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Чорний Острів, вул. Глібова, 25а між цедентом та ДТГО ,,Південно-Західна залізниця".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі і таке відступлення не позбавляє та не обмежує боржника (замовника) в праві звертатися до первісного кредитора (виконавця) з вимогами, зокрема, про усунення виявлених недоліків робіт, враховуючи, що останній продовжує залишатися зобов'язаною особою за договором на виконання робіт за відсутності доказів переведення боргу.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, однак відповідач направляв позивачу претензію стосовно договору № ПЗ/БМЕС-1172/НЮ, чим фактично визнав, що йому відомо про відступлення права вимоги. Протоколи про залік взаємних вимог, акти звірки взаємних розрахунків, укладені між ТОВ ,,ДАР-КО" та ДТГО ,,Південно-західна залізниця", підписані уповноваженою особою відповідача свідчать про подальше схвалення договору про відступлення права вимоги відповідачем.

Підтвердженням наявності заборгованості є акти звірки взаємних розрахунків та протоколи про залік взаємних вимог, що наявні в матеріалах справи та містять посилання на договір №ПЗ/БМЕС-1172/НЮ від 27.01.2011р.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів апеляційного суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення основного боргу за договором про відступлення права вимоги від 04.06.2012р. в розмірі 1 568 242,59 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем у встановлений договором строк свого обов'язку, а тому відповідачем порушено договірне зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до норм статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 58 388,80 грн. та 3% річних в розмірі 9 773,28 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання дійшов висновку, що господарським судом міста Києва правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 58 388,80 грн. та 3% річних в сумі 9 773,28 грн. за час прострочення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на складну фінансово - економічну ситуацію, яка склалася в Україні, в зв'язку з чим Південно - Західна залізниця на даний час обмежена у здійсненні будь - яких фінансово - господарських платежів, в тому числі за взятими зобов'язаннями, та вказує на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги п. 3 ст. 83 ГПК України, а саме, не зменшено розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача як необґрунтовані, оскільки за змістом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Водночас, інфляційні втрати та 3% річних, з огляду на судову практику Верховного Суду України, не є неустойкою, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014р. у справі № 910/22412/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання ,,Південно-Західна залізниця" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2014р. у справі № 910/22412/14 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 18.02.2015р.